Справа № 761/26764/16-ц
Провадження № 2/761/1268/2017
01 вересня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Макаренко І.О.
при секретарі Триндюк А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» про стягнення страхового відшкодування та відшкодування моральної шкоди, суд
Позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом.
Відповідно до останньої редакції позовної заяви, позивач просить суд:
1). Стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 370252,72 грн. та відшкодування моральної шкоди в сумі 20000,00 грн., штрафні санкції за прострочку виконання обов'язків страховика щодо страхової виплати суми у розмірі 4634788,60 грн., судові витрати у розмірі 7250,00 грн., витрати на правову допомогу в сумі 20040,00 грн.;
2). Залучити до участі у справі як третіх осіб Громадську організацію «Всеукраїнське об'єднання споживачів страхових послуг «Страховий захист» та Всеукраїнську громадську організацію «Союз споживачів України»;
3). Зобов'язати відповідача як страховика позивача, надати суду матеріали страхової справи №56189 з врегулювання збитків від ДТП страхувальника ОСОБА_1.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між нею та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Брокбізнес» був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту №006-04640071/01НТ від 18.09.2014 року (далі - Договір страхування).
Згідно умов Договору страхування: предметом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону та пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом Audi A4 реєстраційний номер НОМЕР_1; строк дії Договору страхування з 00 год. 00 хв. 23.09.2014 року по 24 год. 00 хв. 28.09.2015 року; страхова сума 502000 грн. 00 коп., страховий платіж 20140 грн. 50 коп.; страхові ризики - «Дорожньо-транспортна пригода» (ДТП), «Стихійні лиха», протиправні дії третіх осіб» (ПДТО), «Угон/викрадення».
Позивач зазначає, що 11.08.2015 року о 15 год. 45 хв. на вул. Дніпровська набережна, 21 в м. Києві трапилася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу позивача марки Audi A4 реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу Mitsubishi Lancer реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3, під керуванням водія ОСОБА_4. Як вказує позивач, внаслідок ДТП йому було завдано матеріальних збитків, які пов'язані з проведенням відновлювального ремонту його пошкодженого транспортного засобу, а також моральної шкоди , пов'язаної з душевними стражданнями, яких він зазнав у зв'язку із значним пошкодженням майна.
12.08.2015 року водієм транспортного засобу було письмово повідомлено відповідача про настання дорожньо-транспортної пригоди.
17.08.2015 року ТОВ «Незалежна експертно-асистуюча компанія», за дорученням відповідача здійснила огляд транспортного засобу Audi A4 реєстраційний номер НОМЕР_1 і зафіксувала його пошкодження.
14.09.2015 року позивач подав до відповідача заяву про виплату страхового відшкодування. Окрім заяви, позивач подав відповідачу рахунки-фактури ДП «Ауді Цент ВІПОС» від 31.08.2015 року №0000026751 та №0000026752 на загальну суму 357 335 грн. 76 коп.
23.09.2015 року ГО «Страховий захист», в особі Даркова Василя Миколайовича, який діє на підставі довіреності позивача, звернулася до відповідача із запитом про надання інформації стосовно страхової справи №56189.
29.09.2015 року відповідач надав відповідь на запит, якою підтвердив факт своєчасного повідомлення позивачем про подію, що має ознаки страхового випадку, про відсутність заборгованості по оплаті страхових платежів та відповідність страхової суми довідковій вартості транспортного засобу. Окрім цього, відповідач у листі повідомив, що згідно із Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» №1702-VІІ та вимог п. 14.1.6 Договору страхування, позивач як страхувальник зобов'язаний надати відповідачу як суб'єкту первинного фінансового моніторингу інформацію згідно анкети-опитувальника та засвідчені в установленому порядку: паспорт громадянина України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (або ідентифікаційний номер згідно з державним реєстром); реквізити банку, в якому відкрито рахунок і номер поточного рахунку.
12.10.2015 року представник позивача, вважаючи дії відповідача щодо виконання ним строків прийняття рішення про виплату страхового відшкодування такими, що порушуються умови Договору страхування, стосовно його обов'язків, а також чинне законодавство про страхову діяльність, звернувся зі скаргою до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг).
13.10.2015 року відповідач своїм листом №1698-11 повідомив представника позивача, що рішення про виплату страхового відшкодування по страховій справі №56189 від 13.10.2015 року ним ще не прийнято.
02.11.2015 року, Нацкомфінпослуг розглянувши скаргу про порушення страховика та переріривши обставини, які були у ній викладені, визнала факт правопорушення відповідачем як страховиком чинного законодавства України про страхову діяльність, по відношенню до позивача як споживача страхових послуг.
17.11.2015 року Нацкомфінпослуг своїм розпорядженням застосувала до відповідача захід впливу, зобов'язавши усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 08.12.2015 року.
07.12.2015 року, відповідач надіслав позивачу своє рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування за Договором страхування. Підставами для відмови вказав не виконання позивачем як страхувальником своїх обов'язків щодо надання страховику як суб'єкту первинного фінансового моніторингу, зазначених ним документів.
16.12.2015 року Нацкомфінпослуг склала акт про правопорушення, вчиненні відповідачем як страховиком на ринку фінансових послуг №953/13-15/13/5 та застосувала до нього захід впливу у вигляді постанови про застосування штрафних санкцій за правопорушення, вчиненні на ринках фінансових послуг від 14.01.2016 року №11/813-15/13/5.
Позивач не погоджується з рішенням страховика про відмову, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, а також таким, що порушує його права споживача страхових послуг.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.
Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи встановив.
18.09.2014 року між позивачем та відповідачем був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту №006-04640071/01НТ (далі - Договір страхування) за яким застраховано автомобіль Аudi А4 реєстраціний номер НОМЕР_1.
11.08.2015 року о 15 год. 45 хв. на вул. Дніпровська набережна, 21 в м. Києві трапилася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу позивача марки Audi A4 реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу Mitsubishi Lancer реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3, під керуванням водія ОСОБА_4. Внаслідок ДТП було пошкоджено транспортний засіб позивача.
12.08.2015 року водієм транспортного засобу було письмово повідомлено відповідача про настання дорожньо-транспортної пригоди.
17.08.2015 року ТОВ «Незалежна експертно-асистуюча компанія», за дорученням відповідача здійснила огляд транспортного засобу Audi A4 реєстраційний номер НОМЕР_1 і зафіксувала його пошкодження.
14.09.2015 року позивач подав до відповідача заяву щодо напрямку виплати/доплати страхового відшкодування.
Згідно з рахунками-фактурами ДП «Ауді Цент ВІПОС» від 31.08.2015 року №0000026751 та №0000026752 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Audi A4 реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 248170,36 грн. та 109165,40 грн. відповідно, а загалом становить 357345,76 грн.
Відповідно до рахунку-фактури ДП «Ауді Цент ВІПОС» від 07.09.2015 року №0000026093 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Audi A4 реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 319832,20 грн.
23.09.2015 року ГО «Страховий захист», в особі Даркова Василя Миколайовича, який діє на підставі довіреності позивача, звернулася до відповідача із запитом про надання інформації стосовно страхової справи №56189.
29.09.2015 року за вих. №1584-11 відповідач надав відповідь на запит, якою підтвердив факт своєчасного повідомлення позивачем про подію, що має ознаки страхового випадку, про відсутність заборгованості по оплаті страхових платежів та відповідність страхової суми довідковій вартості транспортного засобу. Окрім цього, відповідач у листі повідомив, що згідно із Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» №1702-VІІ (далі - Закон №1702-VІІ) та вимог п. 14.1.6 Договору страхування, позивач як страхувальник зобов'язаний надати відповідачу як суб'єкту первинного фінансового моніторингу інформацію згідно анкети-опитувальника та засвідчені в установленому порядку: паспорт громадянина України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (або ідентифікаційний номер згідно з державним реєстром); реквізити банку, в якому відкрито рахунок і номер поточного рахунку.
Та як вбачається із матеріалів справи, відповідач вчинив всі можливі від нього дії для здійснення ідентифікації та верифікації позивача, оскільки неодноразово направляв на адресу позивача та його представника ОСОБА_6 листи з повідомленням про необхідність подання анкети-опитувальника та документів, необхідних для прийняття рішення страховиком виплати страхового відшкодування: паспорт громадянина України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (або ідентифікаційний номер згідно з державним реєстром); реквізити банку, в якому відкрито рахунок і номер поточного рахунку: №1575-11 від 29.09.2015, №1584-11 від 29.09.2015, №1698-11 від 13.10.2015, №1750-11 від 22.10.2015, №1759-11 від 22.10.2015, №2022-11 від 30.11.2015 та №2036-11 від 02.12.2015.
При цьому, як вбачається зі змісту листів №2022-11 від 30.11.2015р. та №2036-11 від 02.12.2015 року відповідач повідомляв ОСОБА_1, що виходячи з її особистих обставин, може направити до неї уповноваженого на здійснення ідентифікації та верифікації працівника. У зв'язку з чим, з метою реалізації вказаної пропозиції, в листах містилося прохання повідомити адресу за якою ОСОБА_1 може прийняти представника Страхової компанії, а також погодити час, дату та місце зустрічі.
Дані факти встановлені в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 року та постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2017 року у справі №826/28162/15.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
30 вересня 2015 року за вх. № 3009/03 відповідач отримав лист від представника позивача - ОСОБА_6про надання інформації стосовно страхової справи № 56189 та надання завірених копій страхового акту та розрахунку страхового відшкодування. В цьому ж листі повідомлено відповідача щодо рішення позивача про заборону перерахування страхового відшкодування на реквізити, вказані в Заяві про виплату страхового відшкодування від 14.09.2015р.
У зв'язку з чим, відповідач, листом №1798-11 від 13 жовтня 2015 року звернувся до представника позивача з проханням повідомити про напрямок виплати страхового відшкодування, а також надав бланк заяви щодо напрямку виплати та/або доплати страхового відшкодування.
12.10.2015 року представник позивача, звернувся зі скаргою до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг).
Як вбачається із змісту скарги та встановлено ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 року у справі №826/28162/15, скаргу мотивовано саме необґрунтованим, на думку заявника, витребування від ОСОБА_1 документів з метою здійснення ідентифікації та верифікації.
17.11.2015 року Нацкомфінпослуг своїм розпорядженням №2776 застосувала до відповідача захід впливу, зобов'язавши усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 08.12.2015 року.
Як вбачається із змісту розпорядження Нацкомфінпослуг від 17.11.2015 року №2776, воно мотивоване тим, що станом на 23.10.2015р. відповідачем не прийнято рішення щодо виплати страхового відшкодування або відмови у виплаті страхового відшкодування.
07.12.2015 року, на виконання вказаного розпорядження, відповідач прийняв рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, про що повідомив позивача листом № 2066-11 та Нацкомфінпослуг листом №2067-11.
Разом із тим, судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2017 року у справі №826/28162/15, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року, позов ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» задоволено частково: визнано протиправним та скасовано розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 17.11.2015 року №2776 «Про застосування заходу впливу до ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес».
Також, зазначеними судовими рішеннями встановлено, що Закон № 1702-VII було прийнято 14.10.2014р., тобто після укладення Договору страхування, у зв'язку з чим ОСОБА_1 для підтвердження факту настання страхового випадку разом з завою про виплату страхового відшкодування повинна була надати з іншими документами, паспорт або інший документ, що посвідчує особу та засвідчує місце реєстрації (проживання); довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру ЄДРФО; реквізити банку, в якому відкрито рахунок і номер поточного рахунку.
ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» правомірно було відмовлено ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування по Договору добровільного страхування наземного транспорту №006-046407/01НТ від 18.09.2014р., про що позивачем 07.12.2015р. було прийнято відповідне рішення №2066-11.
ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» було виконано оскаржуване розпорядження №2776 шляхом направлення до відповідача 07.12.2015р. рішення №2066-11 про відмову ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування по Договору добровільного страхування наземного транспорту №006-046407/01НТ від 18.09.2014р.
На підставі чого, Окружний адміністративний суд м. Києва, розглядаючи справу №826/28162/15, дійшов до висновку, що Розпорядження №2776 від 17.11.2015р. «Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» прийнято Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України; не обґрунтовано, тобто не з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Умовами п. 20.4 Договору страхування закріплено, що усі питання, не врегульовані цим договором, регулюються Правилами страхування та діючим Законодавством України.
Отже, після набуття чинності, Закон №1702-VII встановив додаткові обов'язки для суб'єкта первинного фінансового моніторингу та для його клієнта. Згідно Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року справа № 1-рп/99: «До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце».
Тому у зв'язку з настанням події, що має ознаки страхового випадку під час дії Закону №1702-VII, правовідносини між сторонами Договору страхування регулюються норми права закріпленими в цьому Законі.
Згідно з п.14 ч.1 ст.15 Закону №1702-VII фінансова операція підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу у разі, якщо сума, на яку вона здійснюється, дорівнює чи перевищує 150 000 гривень та має, зокрема, таку ознаку: проведення страхової чи перестрахової виплати або страхового чи перестрахового відшкодування або виплати викупної суми, крім зарахування чи списання коштів на/з рахунки (рахунків) державних позабюджетних фондів.
Як встановлено ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017р. у справі №826/28162/15, відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону №1702-VII ідентифікація та верифікація клієнта здійснюється у разі: встановлення ділових відносин; виникнення підозри; проведення фінансової операції, що підлягає фінансовому моніторингу; проведення переказів 15 000 гривень, або суму, еквівалентну зазначеній сумі, у тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості, але є меншою за суму, передбачену частиною першою статті 15 цього Закону; проведення разової фінансової операції без встановлення ділових відносин з клієнтами на суму, що дорівнює чи перевищує 150 000 гривень, або суму, еквівалентну зазначеній сумі, у тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах.
Отже, імперативна норма ч. 3 ст. 9 Закону №1702-VII чітко вказує, що проведення ідентифікації та верифікації клієнта є обов'язковим у кожному випадку, якщо він підпадає під ознаки зазначені в переліку цієї статті, незалежно від того чи проводились ідентифікація та верифікація раніше, і навіть якщо операція підпадає під одну й ту ж саму ознаку із зазначеного переліку.
Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону № 1702-VII, суб'єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов'язаний на підставі поданих клієнтом (представником клієнта) офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій (якщо інше не передбачено цим Законом) здійснювати ідентифікацію та верифікацію клієнта (представника клієнта). Суб'єкт первинного фінансового моніторингу в процесі обслуговування клієнта зобов'язаний уточнювати інформацію про клієнта в порядку, встановленому суб'єктом державного фінансового моніторингу, який відповідно до цього Закону виконує функції державного регулювання та нагляду за відповідним суб'єктом первинного фінансового моніторингу.
Зазначені у частині першій цієї статті документи мають бути чинними (дійсними) на момент їх подання та включати всі необхідні ідентифікаційні дані. Копії офіційних документів, крім нотаріально засвідчених, на підставі яких суб'єкт первинного фінансового моніторингу встановив ідентифікаційні дані клієнта (представника клієнта), засвідчуються в порядку, встановленому суб'єктом державного фінансового моніторингу, який відповідно до цього Закону виконує функції державного регулювання та нагляду за відповідним суб'єктом первинного фінансового моніторингу (ч. 2 ст. 9 Закону № 1702-VII).
Суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов'язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для ідентифікації, верифікації, вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, а також для виконання таким суб'єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (ч. 7 ст. 9 Закону № 1702-VII).
Крім того, імперативна норма ч. 1 ст. 10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» встановлює, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу (зобов'язаний: відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі, коли здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта (у тому числі встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), є неможливим або якщо у суб'єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені. Згідно ч. 2 цієї ж статті суб'єкт первинного фінансового моніторингу, зобов'язана уточнювати інформацію про клієнта та має право відмовитися від проведення фінансових операцій (обслуговування) у разі, коли клієнт на запит суб'єкта первинного фінансового моніторингу щодо уточнення інформації про клієнта не подав Страховій компанії «БРОКБІЗНЕС» інформацію (офіційні документи та/або належним чином засвідчені їх копії).
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 року у справі №826/28162/15 встановлено, що доказів виконання ОСОБА_1 вимог Договору страхування та вимог законодавства України, шляхом уточнення інформації та надання необхідних для ідентифікації та верифікації, матеріали справи не містять та апеляційним судом таких не встановлено, таким чином, вказані обставини зумовили неможливість гарантування Страховою компанією «БРОКБІЗНЕС», як суб'єктом первинного фінансового моніторингу, встановити що клієнт ОСОБА_1 не підпадає під обмеження, визначені Законом № 1702-VII.
Відтак, Київським апеляційним адміністративним судом встановлено, що саме недотримання ОСОБА_1 умов Договору страхування та за наявності обов'язку у позивача чіткого дотримання вимог Закону № 1702-VII щодо верифікації особи, на користь якої мав здійснюватися платіж на суму, що перевищує 150000 гривень, стало перешкодою для вчинення страховою компанією дій, пов'язаних з виплатою ОСОБА_1 страхового відшкодування, що було не взято до уваги Нацкомфінаослуг при винесені розпорядження від 17.11.2015 року №2776.
Також, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 року у справі №826/28162/15 встановлено: абз.14.1.1п.п.14.1 п. 14 Договору страхування укладеного між позивачем та ОСОБА_1 передбачено, що при настанні будь-якої події, що може бути визнана страховим випадком Страхувальник подає: оригінал (завірену належним чином копію) Договору страхування; посвідчення водія або тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами; паспорт або інший документ, що посвідчує особу та засвідчує місце реєстрації (проживання); довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру ЄДРФО та свідоцтво про реєстрацію ТЗ (техпаспорт).
Тобто, за змістом вказаних пунктів Договору страхування, надання таких документів має здійснюватися страхувальником саме на етапі після настання страхового випадку і перед вирішенням питання про виплату страхового відшкодування.
В п.п.15.18 п. 15 сторони Договору страхування дійшли згоди, що якщо документи зазначені в розділі 14 Договору неналежно оформлені або надані в неповному обсязі. Страховик розглядає заяву Страхувальника про виплату страхового відшкодування після усунення зазначених недоліків.
За результатами розгляду заяви страхувальника, у відповідності до п.п.15.25 п.15 Договору страхування страховик складає страховий акт впродовж 10 (десяти) робочих днів після отримання останнього з документів, що підтверджують факт настання страхового випадку, його обставини та розмір збитку у відповідності з розділами 14, 15 Договору.
Окружним адміністративним судом м. Києва та Київським апеляційним адміністративним судом розглянувши справу №826/28162/15 встановили, що ОСОБА_1 разом з завою про виплату страхового відшкодування не було надано зазначених вище документів.
Відповідно до ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Пунктом. 15.1 Договору страхування передбачено, що ненадання Страхувальником документів передбачених розділом 14 Договору дає Страховику право відмовити у виплаті страхового відшкодування повністю.
При укладенні Договору страхування в п. 16.1.7 сторони дійшли згоди, що Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у повному обсязі на підставі невиконання Страхувальником обов'язків, передбачених умовами цього Договору та Правилами страхування.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та встановлено постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2017 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року у справі №826/28162/15 ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» правомірно було відмовлено ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування по Договору добровільного страхування наземного транспорту №006-046407/01НТ від 18.09.2014 року, про що позивачем 07.12.2015 року було прийнято відповідне рішення №2066-11.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.
Відповідно до п. 1 ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що обставини, встановлені постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2017 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 року у справі №826/28162/15 є преюдиційними та не потребують доказуванню, у силу положень ч. 3 ст. 61 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» про стягнення страхового відшкодування та відшкодування моральної шкоди не ґрунтуються на вимогах закону і не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 10-11, 60, 61, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 526, 629 ЦК України суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» про стягнення страхового відшкодування та відшкодування моральної шкоди - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: