Cправа № 2а-6798/08/0470
Категорія стат.обліку-2.6
25 травня 2009 р. м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Барановського Р.А.
при секретарі судового засідання Крутоус В.І.
за участі:
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_2 до Військової частини А-1214 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів, -
21 липня 2008 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Військової частини А-1214 з вимогами: визнати протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень - військової частини А-1214 у вигляді невиплати ОСОБА_2 грошової компенсації за продовольче забезпечення; стягнути з військової частини А-1214 на користь ОСОБА_2 матеріальні збитки за не отримане ним продовольче забезпечення у розмірі 32396,95 грн.
В судове засідання з'явилися представник позивача за довіреністю. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення якого належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.
В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначив, що згідно ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції Закону, який діяв до 1 січня 2007 року), держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулює заінтересованість громадян України у військовій службі. На виконання вищезазначеного Закону, з метою раціонального забезпечення військовослужбовців продовольством, Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 316 від 12 березня 1996 року «Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань. Згідно цієї Постанови позивач повинен був забезпечуватися продовольством або грошовою компенсацією замість продовольства за нормою № 7 нормою № 1, так як вона має найменшу вартість із всіх норм. Відповідач, в порушення вимог зазначеної Постанови, забезпечував позивача продовольством лише до 10 березня 2000 року включно, а з 11 березня 2000 року безпідставно перестав забезпечувати позивача продовольством або грошовою компенсацією замість нього.
Представник позивача позов підтримав в повному обсязі.
Дослідивши чинне законодавство, матеріали справи та доводи сторін, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 з 23 квітня 2003 року проходив військову службу в Збройних Силах України на посаді заступника начальника кафедри військової підготовки Дніпропетровського національного університету в м. Дніпропетровську, у військовому званні «підполковник» та знаходився на грошовому та продовольчому забезпеченні у військовій частині А-1214, яка дислокується в смт. Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області.
31 жовтня 2006 року наказом завідувача кафедри військової підготовки Дніпропетровського національного університету № 70 на підставі наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Силах України від 12 жовтня 2006 року № 335, ОСОБА_2 був звільнений з військової служби на підставі п.67 п.п. «в» «Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Силах України» затвердженого Указом Президента України № 1053/2001 від 7 листопада 2001 року, тобто у зв'язку зі скороченням штатів, та з 31 жовтня 2006 року виключений із списків особового складу частини.
Позивач звертався до відповідача з проханням виплатити йому грошову компенсацію за не отримане продовольче забезпечення, але йому в виплаті було відмовлено.
У зв'язку з відмовою відповідача надати інформацію про ціни на продукти харчування та про розмір заборгованості за невидане продовольче забезпечення, позивач обрахував ціну позову, виходячи з довідки про ціни на продукти харчування щорічно, виданої Головним управлінням статистики в Дніпропетровській області. Розрахунок грошової компенсації за не отримане позивачем продовольче забезпечення здійснювався, виходячи з переліку продуктів харчування (за Нормою № 1) та цін на ці продукти, а також індексів інфляції. Добова вартість продовольчого пайка помножена на кількість на рік становить суму грошової компенсації за не отримане продовольче забезпечення у розмірі 32396,95 грн.
Так, з 11 березня 2000 року видача пайків призупинена, що є, на думку позивача, порушенням ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якою гарантовано військовослужбовцям право на одержання за рахунок держави грошового забезпечення, а також на речове майно і продовольчі пайки або, за їх бажанням, грошову компенсацію замість них.
Проте, Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17 лютого 2000 року було призупинено дію ч.2 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно з зазначеним Законом України дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було призупинено в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).
Також відповідно до Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» призупинено дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна. Цей закон не скасовано та не визнано неконституційним у встановленому законом порядку.
Однак, з урахуванням вимог ст. 8 Конституції України, компенсація повина бути стягнена з відповідача за період з січня 2000 р. по березень 2002 року в сумі 8619,87 грн. (відповідно до розрахунку, що міститься у матеріалах справи) згідно постанови КМУ № 316 від 12.03.1996 р. «Про норми харчування військовослужбовців ЗСУ України та інших військових формувань» тобто до моменту прийняття постанови КМУ № 426 від 29.03.2002 року «Про норми харчування військовослужбовців ЗСУ України та інших військових формувань».
На підставі викладено, керуючись ст.ст. 158 - 163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Військової частини А-1214 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів задовольнити частково.
Стягнути з військової частини А-1214 на користь ОСОБА_2 8619,87 (вісім тисяч шістьсот дев'ятнадцять грн. 87 коп.)
Копію постанови направити відповідачу.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня постановлення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Постанова у повному обсязі складена 30.05.2009 року
Суддя Р.А. Барановський