Справа № 2-а- 7085 /2008
Категорія стат. обліку - 65
О 11.45 год. 3 листопада 2008 року м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Барановського Р.А.
при секретарі судового засідання Целік Т.С.
за участю:
представників відповідача Самухи М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «ТАКО-ТРЕЙД» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду із адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ТАКО-ТРЕЙД» з проханням стягнути з відповідача на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 52935,03 грн.; стягнути з відповідача на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1820,62 грн.
Сума санкцій за нестворені в 2007 році робочі місця для інвалідів розрахована на підставі даних, наведених відповідачем у Звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік. Пеня відповідачу нарахована відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяли на момент сплати, нарахованих на повну суму недоїмки за весь її строк.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити та зазначив, що на підприємстві відповідача середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу 300 осіб. Кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, відповідно до 4 % нормативу складає 12 осіб. Середньооблікова чисельність працювавших інвалідів складає 3 осіб. Таким чином, кількість нестворених робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів складає 9 чол., виходячи з якої і розраховані штрафні санкції.
Представник відповідача позов не визнав та пояснив суду, що відповідач інформував Саксаганський районний центр зайнятості м. Кривого рогу о наявності на підприємстві 71 вільної вакансії для працевлаштування інвалідів. Однак, жодна заявка підприємства не була задоволена районним центром зайнятості, інвалідів районним центром зайнятості на підприємство направлено не було. Протягом 2007 відповідач через засоби масової інформації самостійно підшукав та працевлаштував на підприємстві 3 інвалідів.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані сторонами письмові докази, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 року № 314) робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда. Робочим місцем інваліда може бути:
- звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування;
- спеціалізоване робоче місце інваліда - робоче місце, обладнане спеціальним технічним оснащенням, пристосуваннямиі пристроями для праці інваліда залежно від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювання та з урахуванням рекомендації медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), професійних навичок і знань інваліда. Це робоче місце може бути створено як на виробництві, так і вдома.
Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнагляд-охоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Таким чином, оскільки створення робочого місця здійснюється при наявності особи відповідної категорії, так як конкретні вимоги відносно робочого місця встановлені в його індивідуальній програмі реабілітації, робоче місце є створеним, якщо воно введено в дію шляхом працевлаштування інваліда, а не утворено фізично.
Згідно з пунктом 3.3 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" (затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 року № 338) у рядку 03 звіту відображається кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених підприємством, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Судом встановлено, що відповідач подав до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік, згідно з яким кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", становить 12 осіб, а фактично серед штатних працівників облікового складу налічується 3 інваліда.
Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів.
Аналіз положень Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" дає підстави зробити висновок про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.
Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Отже, сам факт відсутності на підприємстві працевлаштованих інвалідів ще не є безспірною ознакою наявності відповідальності відповідача, яка могла настати лише у випадку невчинення останнім прямо передбачених законодавством заходів.
Оскільки відповідач вчинив всі передбачені чинним на момент виникнення спору законодавством заходи, спрямовані на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів на своєму підприємстві, тому позивач не мав правових підстав накладати на відповідача штрафні санкції за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів, працевлаштування яких здійснюється органами державної влади, місцевого самоврядування та громадськими організаціями інвалідів.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволені даного позову.
Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «ТАКО-ТРЕЙД» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Постанова в повному обсязі складена 7.11.08р.
Суддя Р.А. Барановський