79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
27.02.07 Справа № 7/396-2006
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Бонк Т.Б.
суддів Марко Р.І.
Бойко С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ужгороді (ДПІ у м.Ужгороді) від 25.12.2006р. №34757/9/10
на постанову Господарського суду Закарпатської області
у справі № 7/396-2006
за позовом Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідного-каналізаційного господарства міста Ужгорода»(далі КП «Виробниче управління водопровідного-каналізаційного господарства міста Ужгорода»)
до відповідача ДПІ у м. Ужгороді, м. Ужгород
про визнання недійсним (скасування) податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді від 20.04.2006р. №0003431640/0/1655/15-0/03344326/10057 та податкових повідомлень від 23.06.2006р. №0003431640/1/2879/15-0/03344326/16803 та від 10.08.2006р. №0003431640/283294/15-0/03344326/21995 про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 430630,12 грн.
за участю представників:
від позивача -Турецька Н.М - юрисконсульт;
від відповідача -Товтин М.В.- начальник юридичного відділу;
постановою Господарського суду Закарпатської області від 08.12.2006р. у справі №7/396-2006, суддя С. Швед, позов задоволено повністю, скасовано у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Ужгороді від 20.04.2006р. №0003431640/0/1655/15-0/03344326/10057 та податкові повідомлення від 23.06.2006р. №0003431640/1/2879/15-0/03344326/16803 та від 10.08.2006р. №0003431640/2/3294/15-0/03344326/21995 про застосування до Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідного-каналізаційного господарства міста Ужгорода»штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 430630,12грн. та визнання цієї суми податковим зобов'язанням платника податків.
Постанова суду мотивована положеннями норм ст.8, 61 Конституції України, п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17, ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами», а також зокрема тим, що застосування до платника податків подвійної відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання призводить до негативних наслідків.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ДПІ у м. Ужгород подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду Закарпатської області від 08.12.2006р. у справі №7/396-2006 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позову повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального права, а саме: позивачем визначене податкове зобов'язання у податковій декларації вважається узгодженим з дня подання декларації; податкове зобов'язання має буде сплачене на протязі десяти днів наступних за останнім днем відповідного строку; визначена сума податкового зобов'язання сплачена з затримкою, на підставі чого застосовано п.п.17.1.7 п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами»; Інструкцією про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої ДПА України від 17.03.2001р. №110 встановлено, що штрафні санкції застосовуються незалежно від стану розрахунку платника податку з бюджетами, існування податкового боргу чи переплати платника податків за податками (зборами , обов'язковими платежами)
Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу в якій зазначає, що постанова місцевого господарського суду є законною та обґрунтованою, а тому немає підстав для її скасування. Зокрема зазначає, що здійснюючи розрахунок штрафних санкцій відповідач безпідставно нарахував суму штрафних санкцій, оскільки платник податку не може бути притягнута до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж саме правопорушення; відповідачем не враховано Постанову Кабінету Міністрів України від 29.07.2005р.
Представник відповідача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав.
Представник позивача у судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги з підстав викладених у запереченні на апеляційну скаргу.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дослідивши подані сторонами докази і оцінивши їх у сукупності, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що постанову суду першої інстанції слід скасувати, виходячи з наступного.
Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді проведено перевірку КП «Виробниче управління водопровідного-каналізаційного господарства міста Ужгорода»на підставі якої складено акт про результати проведено перевірки дотримання податкового законодавства від 12.04.2006р. №707/150 (а.с.6-9). У ході перевірки встановлено порушення граничних термінів сплати податку на додану вартість за період з VI кв. 2004р. по І кв. 2005р. та згідно з п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами»здійснено розрахунок штрафних санкцій.
На підставі акту перевірки від 12.04.2006р. №707/150 прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.04.2006р. №0003431640/0/1655/15-0/03344326, яким відповідно до акту від 12.04.2006р. №707/150 встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість передбаченого п.п.5.3.1. п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами»та на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами»за затримку на 412 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 861260,24грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 430630грн.12коп.
Оспорюване податкове повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, однак визначена сума до сплати, були залишена органами державної податкової служби без змін, а скарга платника податків без задоволення, про що винесені податкові повідомлення-рішення № 0003431640/1/2879/15-0/03344326/1680 та № 0003431640/2/3294/15-0/03344326/21995 (а.с. 11,12)
Як зазначено у преамбулі Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» N 2181-III, він є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
Відповідно до п.п.5.3.1. п.5.3. ст.5 вищезазначеного Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» визначено суму податкового зобов'язання у податкових деклараціях з податку на додану вартість, однак дані суми не були сплачені у терміни передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»(а.с.48-55).
Відповідно до п.п.17.1.7. п.17.1 ст.17 Закону України 2181-III у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
З наведеного вбачається, що відповідачем правомірно застосовано до КП «Виробниче управління водопровідного-каналізаційного господарства міста Ужгорода»штрафні санкції
Посилання позивача на те, що до відповідачем застосовано подвійну відповідальність за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання не заслуговує на увагу з наступних підстав.
Відповідно до п.1.3. ст.1 вищезазначеного закону податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання;
Пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання (п.1.4. ст.1 Закону України №2181-ІІІ)
Штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами (п.1.5 ст.1 Закону України №2181-ІІІ)
Враховуючи вищевикладене колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що за своєю правовою природою пеня і штрафні санкції (штраф), визначені спеціальним законом стосовно оподаткування, не є відповідальністю одного виду та застосовується за різні правопорушення.
Також не заслуговує на увагу посилання позивача на Закон України «Про державний бюджет України на 2005р.», та на Закон України «Про державний бюджет України на 2006р.», оскільки відповідно до ст.1 Закону України «Про систему оподаткування»ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України.
Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. (ч.1 ст.70 КАС України )
Статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга ДПІ у м.Ужгороді підлягає задоволенню, а постанова Господарського суду Закарпатської області від 08.12.2006р. у справі №7/396-2006- скасуванню.
Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, Львівський апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ужгороді задоволити.
Постанову Господарського суду Львівської області від29.03.2006р. у справі №5/3273-2/364 скасувати.
Прийняти нову постанову.
В позові Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідного-каналізаційного господарства міста Ужгорода»до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді від 20.04.2006р. №0003431640/0/1655/15-0/03344326/10057 та податкових повідомлень від 23.06.2006р. №0003431640/1/2879/15-0/03344326/16803 та від 10.08.2006р. №0003431640/283294/15-0/03344326/21995 відмовити.
Дана постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст.ст. 212, 254 КАС України.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя Бонк Т.Б.
суддя Марко Р.І.
суддя Бойко С.М.