Справа № 755/12266/17
"23" серпня 2017 р. м. Київ
Суддя Дніпровського районного суду м. Києва САВЛУК Т.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до директора ТОВ «БІОНАТМЕД» ОСОБА_2, продавця ОСОБА_3 про зобов'язання прийняти товар та повернути кошти, сплату неустойки та відшкодування моральної шкоди,
До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до директора ТОВ «БІОНАТМЕД» ОСОБА_2, продавця ОСОБА_3 про зобов'язання прийняти товар та повернути кошти, сплату неустойки та відшкодування моральної шкоди.
Форма і зміст позовної заяви визначена в статі 119 Цивільного процесуального кодексу України, як передбачено нормою даної статті, позовна заява повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; зміст позовних вимог; ціну позову щодо вимог майнового характеру; виклад обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; перелік документів, що додаються до заяви.
Як передбачено частиною п'ятою статті 119 Цивільного процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єктів та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, регулюються положеннями Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, сплачується судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (640,00 грн.).
За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, сплачується судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (640,00 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (8000,00 грн.).
Згідно положень ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Виходячи з предмету позову, позивачем заявлено вимоги немайнового характеру ( відшкодування моральної шкоди), яка оплачується судовим збором в розмірі 640,00 грн., та майнового характеру ( про стягнення коштів, сплачених за товар, та стягнення неустойки), яка оплачується судовим збором в розмірі 640,00 грн., оскільки загальна сума майнових вимог, які підлягають до стягнення складає 62150,00 грн.
При зверненні з цим позовом до суду, позивач просила звільнити її від сплати судового збору, посилаючись на положення ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору є Закон України «Про судовий збір». Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
З 01 вересня 2015 року Закон України «Про судовий збір» діє у новій редакції. Із статті 5 цього Закону, яка визначає пільги щодо сплати судового збору, виключено пункт, який встановлював, що від сплати судового збору звільняються споживачі за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав. Отже, з 01 вересня 2015 року позови споживачів оплачуються судовим збором за ставками, встановленими Законом.
Частиною 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що «споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав».
Таким чином, вказане свідчить про наявність двох нормативно-правових актів, які мають однакову юридичну силу, але по-різному регулюють питання оплати судового збору.
Згідно з статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
В той же час, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Таким чином, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах застосуванню підлягають положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
При цьому, Закон України «Про судовий збір» у редакції, що діє з 01 вересня 2015 року, виключив споживачів з переліку пільгової категорії осіб, які звільняються від сплати судового збору.
Враховуючи вищенаведене, суддя приходить до висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору за подання вказаного позову.
Відповідно до преамбулу Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
У статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Разом з тим, суб'єктами відповідальності за шкоду є лише суб'єкти господарювання, якими в розумінні положень ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» виступають:
виконавець - суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги;
виробник - суб'єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім'я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб'єкта господарювання; або імпортує товар;
продавець - суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації;
Виходячи з предмету позову, позивачем пред'явлено вимоги до відповідачів - посадової особи директора ТОВ «БІОНАТМЕД» ОСОБА_2 та фізичної особи - продавця ОСОБА_3, тому виходячи із суб'єктного складу сторін, з урахуванням положень ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», норми вказаного Закону застосовуються до відносин, які виникли між споживачем та суб'єктом підприємницької діяльності, тому відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору.
Додатково роз'яснюю, що при зверненні з позовом до Дніпровського районного суду міста Києва судовий збір сплачується за наступними реквізитами: рахунок №31216206700005, МФО №820019, відкритий в ГУ ДКС України в м. Києва, отримувач УДКСУ в Дніпровському районі м. Києва.
Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до положень ч.2 ст.32 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо:
1)предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів;
2)права і обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави;
3)предметом спору є однорідні права і обов'язки.
Відповідно до вимог пункту 6 ч.2 ст.119 Цивільного процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, серед іншого, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.
Як роз'яснено у п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК. У зв'язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Якщо заява не відповідає вимогам статей 119, 120 ЦПК або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, суддя відповідно до вимог статті 121 ЦПК постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, в тому числі й розмір несплачених судових витрат, і надає строк для усунення недоліків, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення.
Також, у п.15 цієї Постанови зазначено, що позовні вимоги кількох осіб до одного й того ж відповідача або позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, коли відсутня спільність предмета позову (наприклад, позови кількох осіб про стягнення зарплати чи про поновлення на роботі).
Разом з тим, позивачем пред'явлено спільний позов до двох відповідачів - посадової особи господарського товариства та фізичної особи, однак не наведено правових підстав для пред'явлення позову до кожного з відповідачів, не визначено, які саме вимоги пред'являються до кожного відповідача окремо, не розмежована їх відповідальність (солідарна або часткова), також відсутні повні дані щодо місця проживання (місця реєстрації) фізичної особи ОСОБА_3, що є обов'язковими реквізитами, які зазначаються у позовній заяві (ст.119 ЦПК України), а відсутність цих даних унеможливлює з'ясувати наявність підстав для розгляду даного спору в Дніпровському районному суді міста Києва, з урахуванням положень ст.109 Цивільного процесуального кодексу України.
За нормами ст.121 Цивільного процесуального кодексу України, передбачено наслідки подання позовної заяви, що не відповідає вимогам ст. 119 Цивільного процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене та керуючись ст.119, 121 Цивільного процесуального кодексу України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до директора ТОВ «БІОНАТМЕД» ОСОБА_2, продавця ОСОБА_3 про зобов'язання прийняти товар та повернути кошти, сплату неустойки та відшкодування моральної шкоди залишити без руху, про що повідомити позивачу та надати строк до „01" вересня 2017 р. для виправлення вказаних недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Попереджаю, що у разі невиконання вимог суду щодо усунення вказаних недоліків, Ваша заява буде вважатись неподаною та підлягає поверненню.