м. Вінниця
09 серпня 2017 р. Справа № 802/1154/17-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Мультян М.Б.,
за участі секретаря судового засідання: Крисько І.В.
представників сторін:
позивача: Бойка С.В.
відповідача: Бабія Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Остер"
до: Головного управління ДФС у Вінницькій області
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Остер" (далі - ТОВ "Остер") до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що не погоджується з висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки № 717/14-06/23103085 від 21 червня 2017 року та, відповідно із прийнятим податковим повідомленням-рішенням № 0005851402 від 06 червня 2017 року.
У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.
Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову з урахуванням поданих письмових заперечень.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.
На підставі направлення № 1062 від 08 червня 2017 року виданого ГУ ДФС у Вінницькій області головним державним ревізором-інспектором радником податкової та митної справи 3 рангу відділу перевірок ризикових платників управління аудиту Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області Доброштан Н.С. відповідно до ст. 20, п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України на підставі наказу ГУ ДФС у Вінницькій області проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Остер" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахункам з ТОВ "Релайтінг" за період з 01 лютого 2017року по 28 лютого 2017 року.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 717/14-06/23103085 від 21 червня 2017 року, висновками якого встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся - лютий 2017року на суму 218549 грн.00 коп.
На підставі зазначеного акту перевірки ГУ ДФС у Вінницькій області винесено податкове повідомлення - рішення № 0005851402 від 06 червня 2017 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 218549 грн.
Суд, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, виходив з такого.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. При цьому, юридична відповідальність особи, згідно із статтею 61 Конституції України, має індивідуальний характер.
Для цілей оподаткування, згідно п.44.1 ст. 44 ПК України, платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.
Згідно п. п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно із п. 198.2. статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3. ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).
Пунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 ПК України).
Обґрунтовуючи висновки акту перевірки позивача щодо його операцій з ТОВ "Релайтінг" податковий орган зазначив, що ТОВ "Остер" у рядку 10.1 розділу ІІ Податковий кредит податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2017 року додатку № 5 до декларації по ПДВ "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)" за лютий 2017 року включено до складу податкового кредиту суми взаємовідносин по ТОВ "Релайтінг" в розмірі 218549 грн. Також податковим органом зазначено, що згідно акту приймання виконаних будівельних робіт обсяг робіт складає 5354 людино-годин, для виконання робіт потрібно 33 робітники, разом з тим, звіт до податкового органу не подано. Відтак, податковим органом зроблено висновок, що здійснити обумовлений обсяг робіт при відсутності чисельності працюючих на підприємстві не видається можливим.
Суд, досліджуючи взаємовідносини позивача з ТОВ "Релайтінг", встановив наступні факти, які свідчать про реальність господарських операцій між ними.
10 січня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Остер" (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Релайтінг" (Підрядник) укладено договір підряду № 27 (а.с. 29-30).
Пунктом 1.1 договору визначено, що Підрядник зобов'язується в порядку та на умовах визначених у даному договорі виконати ремонт офісного приміщення, що знаходиться за адресою: 21001, м. Вінниця, вул. В. Антоновича, 7 з власних матеріалів. Початок - січень, закінчення - лютий.
Оплата за цим договором проводиться шляхом перерахування Замовником грошових коштів на поточний рахунок Підрядника. (п.2.2 Договору).
Кінцевий розрахунок за цим договором проводиться Замовником не пізніше трьох днів після повного завершення виконання робіт, зазначених у п. 1.1 цього договору після підписання сторонами акта приймання виконаних робіт.
Відповідно до наданих документів та на виконання умов договору підряду ТОВ "Релайтінг" на адресу ТОВ "Остер" виписано акт виконаних робіт та податкові накладні.
Факт реальності виконання зазначеного договору підтверджується наступними документами: довідкою про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за січень 2017 року, договірною ціною на ремонтно-будівельні роботи офісу з фірмовим магазином в м. Вінниця вул. Антоновича, 7, локальним кошторисом 2-1-1 на ремонтно-будівельні роботи офіс з фірмовим магазином, актом приймання виконаних підрядних робіт за січень 2017 року та податковою накладною № 11 від 10 лютого 2017 року.
Також, податковим органом зазначено, що відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт від 06 лютого 2017 року за січень 2017 року витрати праці робітників - будівельників на обсяг робіт складають 5354 людино-годин, для виконання вказаного обсягу робіт за період з 01 січня 2017 року по 31 січня 2017 року при 8-годинному робочому дні потрібно 33 робітники, тоді як згідно звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб страхування до органів доходів і зборів за січень 2017року, лютий 2017 року звіт до контролюючого органу не подано, що свідчить про те, що здійснити зазначений обсяг робіт при відсутності чисельності працюючих на підприємстві не видається можливим.
Таким чином, податковим органом зроблено висновок, що ТОВ "Релайтінг" не підтверджено реальність здійснення господарських операцій платником податків з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями за лютий 2017 року. Зазначені обставини вказують на те, що ТОВ "Релайтінг" має ознаки фіктивності, є учасником тіньового сектору економіки та проводить операції, спрямовані на отримання податкової вигоди кінцевими отримувачами. Так, зазначені обставини стали підставою для податкового органу зробити висновок, що задекларовані ТОВ "Остер" операції з їх придбання не можуть вважатися операціями, що дають право на податковий кредит згідно умов ст. 198.1 Податкового кодексу України.
Так, чинне законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з дотриманням контрагентами законодавчо встановлених умов провадження господарської діяльності та не зобов'язує і не наділяє юридичні особи правом перевіряти своїх контрагентів на наявність офіційно оформлених працюючих осіб належної кваліфікації, наявність обладнання, устаткування для надання відповідних послуг або для проведення робіт.
Наведені перевіряючим обставини не можуть бути доказом неспроможності ТОВ "Релайтінг" виконання операцій з огляду на відсутність необхідних умов та ознак для здійснення робіт, недостатню кількість працюючих осіб. Крім того, такі обставини не можуть бути підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства ТОВ "Остер" так як не залежать від останнього та не підтверджують відсутність наміру у сторін на досягнення правових наслідків, обумовлених укладеними договорами, а є лише припущенням неможливості настання таких наслідків. Твердження податкового органу щодо відсутності у ТОВ "Релайтінг" працюючих осіб необхідних для виконання робіт не є підставою для визначення нереальності вчинення господарських операцій. Наявність або відсутність достатньої кількості працюючих людей у контрагента не є передумовою для визначення господарської компетенції останнього та немає правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними договорами або порушення платником податку правил оподаткування.
Разом з тим, укладення трудового договору - не єдиний спосіб залучення фізичних осіб до провадження необхідних дій у процесі виконання господарської діяльності. Податкове законодавство не ставить право платника податків на податковий кредит залежно від того, за рахунок яких ресурсів (власних чи залучених) здійснюється господарська операція. А наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформлені не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Суд відзначає, що наявні в матеріалах адміністративної справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи позивача по взаємовідносинам з ТОВ "Релайтінг" за формою та змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, належні докази недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.
Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт надання послуг позивачеві зі сторони його контрагента, зазначеного в акті перевірки, документально підтверджується, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій.
В силу ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позивачем як під час перевірки, так і під час розгляду даної справи по суті підтверджено факт реальності господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що обставини, наведені у адміністративному позові, знайшли підтвердження в ході судового розгляду, а тому позов підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню шляхом скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005851402 від 06 липня 2017 року винесене Головним управлінням ДФС у Вінницькій області.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Остер" сплачений судовий збір у розмірі 3278 (три тисячі двісті сімдесят вісім) гривень 24 копійки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Мультян Марина Бондівна