м. Вінниця
16 серпня 2017 р. Справа № 802/1162/17-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,
суддів: Дмитришеної Р.М.,
Чернюк А.Ю.,
секретаря судового засідання: Демченка А.М.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_2,
відповідача: Кирилюка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці адміністративну
справу за позовом
ОСОБА_2
до державної архітектурно - будівельної інспекції України
про стягнення середнього заробітку,
До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_2 до державної архітектурно-будівельної інспекції України, у якому просить стягнути середній заробіток за час затримки виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 22.10.2014 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.10.2014 року по справі №802/3451/14-а позивача поновлено на посаді головного державного інспектора відділу по м. Вінниці управління контролю за будівництвом об'єктів та державного ринкового нагляду №2 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області. На даний час рішення суду не виконано, тому, позивач, посилаючись на ст.236 КЗпП України, просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виконання постанови, починаючи з 23.02.2017 року.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.10.2014 року по справі №802/3451/14-а поновлено ОСОБА_2 на посаді головного державного інспектора відділу по м. Вінниці управління контролю за будівництвом об'єктів та державного ринкового нагляду №2 інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області з 27 серпня 2014 року.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, департаментом архітектурно-будівельної інспекції України подано апеляційну скаргу. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.01.2015 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.10.2014 року без змін.
З метою примусового виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду по адміністративній справі №802/3451/14-а видано виконавчий лист, проте, до даного часу рішення суду не виконано, дані обставини не заперечувались представником відповідача.
Таким чином, позивач вважає, що невиконання вищезазначеного рішення суду порушує його законні права.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Зазначена вище стаття КЗпП України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку - пред'явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.
Відповідно до частини першої статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Частиною другою статті 257 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
При цьому пунктом 3 частини першої статті 256 КАС України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Частиною четвертою статті 257 КАС України законодавець обумовив питання примусового виконання судових рішень у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Цим підкреслюється винятковість саме примусового виконання рішення адміністративного суду.
Відповідно до положень Закону країни "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Отже, правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі, постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зокрема, зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.
При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 23 червня 2015 року (справа № 21-63а15).
Суд встановив, що постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 22.10.2014 року по справі №802/3451/14-а не виконана та доказів поновлення ОСОБА_2 на роботі суду не надано.
Таким чином, враховуючи викладені обставини, а також наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний виплатити позивачу середній заробіток за час затримки виконання постанови суду по справі №802/3451/14-а.
Пунктом 32 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 року №9 передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менше двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі за текстом - Порядок).
Згідно п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до п.5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Пунктом 8 Порядку передбачено, що для нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У разі, коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Постановою суду від 12 січня 2016 року по справі №802/3764/15-а , яка набрала законної сили 03.03.2016 року, встановлено, що середньоденний заробіток ОСОБА_2 становить 128,91 грн.
А відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, суд при обрахунку ОСОБА_2 розміру середнього заробітку за час затримки виконання постанови суду виходить із одноденного заробітку в сумі 128,91 грн., який встановлений постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.01.2016 року по справі №802/3764/15-а.
Крім того, судом встановлено, що загальна затримка виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 22.10.2014 року по справі №802/3451/14-а складає 118 днів. Таким чином, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду від 22.10.2014 року по справі №802/3451/14-а за період з 23.02.2017 року по 16.08.2017 року включно, становить 15211,38 грн. ( 118 днів * 128,91 грн. = 15211,38 грн.).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 22.10.2014 року по справі №802/3451/14-а про поновлення на посаді, підлягає стягненню з державної архітектурно-будівельної інспекції України на користь ОСОБА_2.
Також судом необхідно вирішити питання щодо сплати податків при нарахуванні таких сум та інших обов'язкових платежів.
Так, згідно з абзацом 5 пункту 6 Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Тому відповідач, як податковий агент згідно норм Податкового Кодексу України та як страхувальник згідно Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", зобов'язаний виплатити позивачеві суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення, утримавши із нього при виплаті податки та інші обов'язкові платежі.
Такий висновок узгоджуються з практикою Верховного Суду України, зокрема, викладеною в постановах від 21.01.2012 № 6-87цс11 та від 14.01.2014 № 21-395а13.
На підставі аналізу встановлених обставин і правовідносин, що їм відповідають, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В той же час, згідно з частиною 2 статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а відтак, такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи відсутність судових витрат у цій адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Державної архітектурно-будівельної інспекції України (бульвар Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 37471912) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 21018, паспорт серії НОМЕР_1, виданий 13.04.2006р. Ленінським ВМ ВМВ УМВС України у Вінницькій області) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду від 22.10.2014 року по справі №802/3451/14-а за період з 23.02.2017 року по 16.08.2017 року включно в сумі 15211,38 (п'ятнадцять тисяч двісті одинадцять гривень 38 коп.), із відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий суддя /підпис/ Крапівницька Н. Л.
Судді: / підпис/ Дмитришена Р.М.
/підпис/ Чернюк А.Ю.
Згідно з оригіналом Суддя
Секретар