ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 50/602 18.11.09
За позовом Державного підприємства Український науково-дослідний інститут зв'язку
до приватного підприємства "Ірма"
про стягнення 98 556,04 грн.
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники:
Від позивача Войтов Є.О.(дов. від 24.06.2009)
Від відповідача не з'явився
Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості по договору оренди № 51 від 01.10.2003 у розмірі 98 556,04 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.08.2009 порушено провадження у справі №50/602 та призначено до розгляду на 25.09.2009.
25.09.2009 розгляд справи не відбувся у зв"язку з хворобою судді, оголошена перерва на 12.10.2009.
12.10.2009 представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребувані судом докази не подав, але через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку з неотриманням копії позову та необхідністю провести звірку розрахунків. Суд задовольнив дане клопотання.
В судове засідання прибув представник позивача, дав пояснення по справі та подав клопотання про продовження строку розгляду справи на більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Суд задовольнив дане клопотання.
Розгляд справи було відкладено на 28.10.2009.
28.10.2009 представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
В судове засідання прибув представник позивача та дав додаткові пояснення по справі.
Представник позивача не подав суду доказів повторного надсилання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї матеріалів. Крім цього сторони не подали суду доказів проведення звірки взаєморозрахунків.
Розгляд справи було відкладено на 18.11.2009.
05.11.2009 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить збільшити суму позовних вимог на 45 717,37 грн., з яких основний борг в розмірі 29 401,37 грн., втрачений прибуток в розмірі 5 687,22 грн. та пеня в сумі 10 628,78 грн.
Суд прийняв до уваги дану заяву про збільшення позовних вимог.
18.11.2009 в судове засідання прибув представник позивача, дав додаткові пояснення по справі та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі відповідно до заяви про збільшення позовних вимог.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судові засідання 28.10.2009 та 18.11.2009 не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.
Керуючись ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -
01.10.2003 між Державним підприємством Український науково-дослідний інститут зв'язку(далі-позивач, орендодавець за договором) та приватним підприємством "Ірма" (далі-відповідач, орендар за договором) було укладено договір оренди № 51(далі-договір).
Відповідно до умов пункту 1.1. договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення(далі майно), площею 190 кв. м. на 1-му поверсі лабораторного корпусу під офіс вартістю 618 818,00 грн. Приміщення знаходиться на балансі Державного підприємства Український науково-дослідний інститут зв'язку за адресою: вул. Солом'янська, 13, м. Київ.
Відповідно до п. 10.1. договору даний договір було укладено строком на три роки, а саме з 01.10.2003 по 01.10.2006 включно.
Згідно з п. 10.5. договору в разі відсутності заяви однієї із сторін за місяць до закінчення строку дії договору про припинення або зміну цього договору, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.
В матеріалах справи відсутні докази припинення договору 01.10.2006, тобто суд приходить до висновку, що його строк було продовжено до 01.10.2009.
Згідно з п. 5.2. договору орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.
Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку липень 2003 року 5151,66 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному чинним законодавством України.
Пунктом 3.2. договору передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
В пункті 3.3. зазначено, що перерахування здійснюється орендарем до 12 числа місяця слідуючого за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 30% орендної плати (1545,50 грн.) перераховується орендарем до державного бюджету. 70% орендної плати (3606,16 грн.) перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця.
Крім того, відповідно до п. 5.13. орендар зобов'язаний сплачувати податки, у тому числі ПДВ, згідно чинного законодавства.
Пунктом 2.5. договору передбачено, що орендар вступає в строкове платне користування майном у термін указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна. Обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.
Позивач не подав суду доказів(акт приймання-передачі майна) передачі майна в користування відповідачу, однак сплата останнім орендної плати свідчить про користування ним орендованим майном.
Крім того, доказом користування майном відповідачем слугує акт приймання передачі майна від 12.10.2009, за яким відповідач передав майно(нежитлове приміщення площею 190 кв. м. на 1-му поверсі лабораторного корпусу за адресою: вул. Солом'янська, 13, м. Київ) позивачу.
Однак в порушення умов договору відповідач за період січень-вересень 2009 року не в повному обсязі здійснював оплату за користування орендованим майном, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 127 957,41 грн., що підтверджується наданими позивачем рахунками-фактурами за період з січня 2009 року по вересень 2009 року.
17.03.2009 позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія з вимогою сплатити заборгованість, однак у суду відсутні докази отримання відповіді на претензію та повного погашення суми заборгованості.
Отже, судом встановлено, що на момент розгляду справи основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 127 957,41 грн.
Внаслідок укладення договору між сторонами, згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).
У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно умов ч.1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст.173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.
Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Відповідно до ст.. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ст.. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона(орендодавець) передає другій стороні(орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Згідно з частиною третьою статті 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Частина перша статті 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлює для орендаря обов'язок за користування об'єктом оренди вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що відповідач має перед позивачем заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 127 957,41 грн.
Приватне підприємство "Ірма" не надало суду доказів, які підтверджують відсутність у нього заборгованості зі сплати ним орендної плати.
Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.
За таких обставин, суд вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 127 957,41 грн. вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що в порушення умов договору відповідач передав позивачу майно з простроченням в 11 днів, останній просить стягнути з відповідача втрачений прибуток за користування майном понад обумовлений договором строк у розмірі 5 687,22 грн.(орендна плата за один день у вересні 2009 року при індексі інфляції 100,8 % становила 517,02 грн.: 11 днів х 517,02 грн. = 5 687,22 грн.).
Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Оскільки факт неналежного виконання відповідачем своїх господарських зобов'язань судом встановлено, то позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 5 687,22 грн. втраченого прибутку є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь позивача-2 пеню в сумі 457 753,98 грн. за період з червня 2007 року по квітень 2009 року.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 10 628,78 грн. за період з квітня 2009 року по жовтень 2009 року включно.
Згідно з п. 3.5. договору орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі стягується до бюджету та орендодавцю у визначеному в п. 3.3. договору співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Позивач просить стягнути всю суму заборгованості відповідача на свою користь.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Згідно ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.
Дії відповідача є порушенням вимог договору і це є підставою для застосування відповідальності згідно чинного законодавства, а саме стягнення пені в розмірі 10 628,78 грн.
Також в позовній заяві позивач просить розірвати укладений між ним та відповідачем договір оренди № 51 від 01.10.2003.
Однак в матеріалах справи знаходиться акт приймання передачі майна від 12.10.2009, за яким відповідач передав майно(нежитлове приміщення площею 190 кв. м. на 1-му поверсі лабораторного корпусу за адресою: вул. Солом'янська, 13, м. Київ) позивачу. Тобто договір оренди припинений, майно повернуто позивача. У зв'язку з наведеним суд відмовляє позивачу у задоволенні його позовних вимог про розірвання договору № 51 від 01.10.2003.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного підприємства "Ірма"(фактична адреса: вул. Героїв Космосу, 4, м. Київ, 03148; юридична адреса: вул. Бестужева, 36, м. Київ, 04123; р/р 26007022501 в КРАБ «АвтоЗАЗбанк» МФО 320940, код ЄДРПОУ 24943433) на користь Державного підприємства Український науково-дослідний інститут зв'язку (вул. Солом'янська, 13, м. Київ, 03680; р/р 26003301300399 в філії «Старокиївське відділення ПІБ м. Києва», МФО 322227, код ЄДРПОУ 01181529) основну заборгованість в сумі 127 957 (сто двадцять сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят сім) грн. 41 коп., втрачений прибуток в розмірі 5 687 (п'ять тисяч шістсот вісімдесят сім) грн. 22 коп., 10 628 (десять тисяч шістсот двадцять вісім) грн. 78 коп. - пені, державне мито в сумі 1 442 (одна тисяча чотириста сорок дві) грн. 73 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00коп.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Головатюк Л.Д.
Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення -27.11.2009