ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 53/484 23.11.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго Партнер»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ Груп Україна»
про стягнення 5 022,92 грн.
Суддя Грєхова О. А.
Представники сторін:
від позивача: Ткач В.Д. -представник за довіреністю № 18/09 від 12.05.2009р.
від відповідача: не з'явились
суть спору:
Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ Груп Україна»заборгованості за Договором № 02-04-1-ТР від 02.04.2007р. в розмірі 5 022,92 грн.
Позивач в позовних вимогах зазначає, що на виконання умов Договору про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом міжміського та міжнародного сполучення позивач організував перевезення вантажу автомобілем д.н. 29969 КА по маршруту м. Турін (Італія) -м. Київ (Україна). У зв'язку з понаднормативним простоєм транспортного засобу, який склав 7 робочих днів, відповідач зобов'язаний згідно з п. 6.1. Договору оплатити експедитору понаднормативний простій в розмірі 5 022,92 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2009р. порушено провадження у справі № 53/484, розгляд справи призначено на 21.09.2009р.
Відповідач у відзиві № 18.09/09-81 від 18.09.2009р. на позовну заяву просить
Відмовити у задоволенні вимог позивача у зв'язку з їх недоведеністю.
В судовому засіданні 21.09.2009р. в порядку ст.. 77 ГПК України судом оголошено перерву до 12.10.2009р.
У відзиві № 23.09/09-86 від 23.09.2009р. на позовну заяву відповідач просить застосувати строк позовної давності 6 місяців, оскільки, як вважає відповідач, до спірного договору необхідно застосовувати норми закону, якими регулюються договори перевезення та посилається на статтю 315 Господарського кодексу України та статтю 925 Цивільного кодексу України.
В судовому засіданні 12.10.2009р., відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 30.10.2009р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2009р. за клопотанням сторін продовжено строк вирішення спору на більш тривалий.
В судовому засіданні 30.10.2009р., в порядку ст.. 77 ГПК України, судом оголошено перерву до 09.11.2009р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2009р. у зв'язку з необхідністю витребування у позивача додаткових доказів розгляд справи було відкладено на 23.11.2009р.
Представник позивача в судовому засіданні 23.11.2009р. подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 1 750,00 грн. з урахуванням п. 6.1. договору № 02-04-1ТР.
Судом встановлено, що подана заява про зменшення позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається до розгляду, а отже в даному випадку має місце нова ціна позову -1 750,00 грн.
Відповідач в судове засідання 23.11.2009р. не з'явився. Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 23.11.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
02.04.2007р. між сторонами у справі було укладено Договір № 02-04-1-ТР про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом міжміського та міжнародного сполучення, відповідно до умов якого Експедитор (позивач) зобов'язується за оплату і за рахунок Клієнта (відповідач) надати або організувати надання транспортно-експедиційні послуги, що стосуються перевезенню вантажів автомобільним транспортом міжміського та міжнародного сполучення (п. 1.1 Договору).
Згідно з п. 10.1. договору даний договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2007р. або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Якщо за місць до закінчення строку дії даного договору жодна з сторін не виявить письмово бажання його розірвати, то даний договір вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах.
Матеріали справи не містять заяв сторін про розірвання договору, а відтак він вважається чинним.
За своєю правовою природою вказаний договір є договором транспортного експедирування.
Ці відносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про транспорт», Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність», іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.
Статтею 929 ЦК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Згідно зі ст.ст. 12, 13 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність” експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку. Клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
Згідно з міжнародною автомобільною накладною (СMR) № 0202252 позивачем було організовано перевезення вантажу маршрутом м. Турін (Італія) -м. Київ (Україна). Автомобіль прибув для митного оформлення 09.08.2008р., митне оформлення та розвантаження було завершено 21.08.2008р. (13 календарних (9 робочих) днів).
Відповідно до п. 3.2.5. договору відповідач зобов'язався забезпечити завантаження/розвантаження транспортного засобу, оформлення всіх необхідних документів в наступні строки: при міжнародних перевезеннях по території України -12 годин на завантаження і 12 годин на розвантаження: при міжнародних перевезеннях допускається норма часу на завантаження і митне оформлення вантажу 48 годин, і на митне оформлення і розвантаження вантажу -48 годин; при перевезенні вантажів під митним контролем по території України допускається норма часу на завантаження і митне оформлення -24 години, і на розвантаження і митне оформлення -24 години.
Таким чином понаднормативний простій транспортного засобу склав 7 робочих днів.
З матеріалів справи вбачається, що перевізник звертався до позивача з претензією оплатити штрафні санкції за понаднормативний простій в розмірі 700,00 Євро, що еквівалентно 5 022,92 грн.
29.08.2008р. перевізник виставив позивачу рахунок-фактуру № СФ/Е-000212 на відшкодування штрафних санкцій в розмірі 5 022,92 грн.
На доказ оплати вказаної суми штрафу перевізнику позивач надав суду лист від 02.11.2009р. наданий перевізником ТОВ «ЕйБіСі Україна», з якого вбачається, що ТОВ «ЕйБіСі Україна»немає претензій до ТОВ «Карго Партнер»щодо сплати суми в розмірі 5 022,92 грн. по претензії від 28.08.2009р. та рахунку № СФ/Е-000212 від 29.08.2008р. Крім того відсутність заборгованості позивача перед перевізником на суму 5 022,92 грн. підтверджується підписаним та погодженим у двосторонньому порядку актом звірки взаємних розрахунків.
Враховуючи ту обставину що позивач в даному випадку є експедитором, а понаднормативний простій транспортного засобу стався з вини відповідача та враховуючи п. 6.1. договору позивач, в установленому законом порядку, звернувся до відповідача з претензією від 28.08.2008р. про оплату понаднормативного простою.
Відповідно до п. 6.1. договору відповідач оплачує позивачу понаднормативні простої транспортного засобу, виниклі з вини відповідача, на шляху прямування або на місцях завантаження-розвантаження з розрахунку: при міжнародних перевезеннях по території України 250 грн. за кожну добу понаднормативного простою, якщо інше не обумовлено в наданому замовленні; при міжнародних перевезеннях 250 грн. за кожну добу понаднормативного простою на території України, а також 500 грн. за кожну добу понаднормативного простою на території інших країн, якщо інше не обумовлено в наданому замовленні.
У зв'язку з простоєм транспортного засобу 7 робочих днів відповідач зобов'язаний оплати позивачу 1 750,00 грн. (7 р.д. х 250,00 грн.)
Однак, відповіді на вказану претензію відповідач не надав, заборгованість в добровільному порядку не погасив.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Оскільки відповідач, в порушення умов договору, взятих на себе зобов'язань по оплаті понаднормативного простою не виконав, в результаті чого виникла заборгованість, яка за розрахунками позивача становить 1 750,00 грн., вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідач жодного доказу того, що він вживав всіх необхідних заходів щодо виконання свого зобов'язання по оплаті понаднормативного простою суду не надав.
Відповідач наголошує на тому, що укладений між сторонами Договір № 02-04-1 ТР від 02.04.2007р. про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом міжміського та міжнародного сполучення по своїй суті є договором перевезення та просить застосувати скорочений строк позовної давності - 6 місяців.
Відповідач в обґрунтуванні відзиву на позов посилається на статтю 315 Господарського кодексу України та статтю 925 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 925 Цивільного кодексу України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Як зазначено в п. 168 Постанови Ради Міністрів УРСР від 27.06.1969р. № 401 «Про Статут автомобільного транспорту»позови автотранспортних підприємств і організацій вантажовідправникам, вантажоодержувачам і пасажирам, що випливають з цього Статуту, можуть бути пред'явлені відповідно до встановленої підвідомчості або підсудності в арбітраж або суд протягом 6 місяців.
П. 5 статті 315 Господарського кодексу України встановлено, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що скорочений строк пред'явлення позову по договорам перевезення застосовується, якщо позов пред'являється перевізником.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з міжнародної автомобільною накладною (СMR) № 0202252 перевізником по спірному Договору є ТОВ «ЕйБіСі Україна».
А правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачем є правовідносинами, що випливають з договору транспортного експедирування.
До правовідносин, які виникли з договору транспортного експедирування застосовується загальний строк позовної давності.
Таким чином, суд відмовляє відповідачу у застосуванні строку позовної давності визначеного шести місяцями, адже ці норми закону стосуються безпосередньо договору перевезення та скорочений строк пред'явлення позову встановлюється для перевізника.
Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, а тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРМ Груп Україна»(01601, м. Київ, пров. Музейний, 10, оф. 606; реєстраційний номер 33745560, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карго Партнер»(02660, м. Київ, вул. Автопаркова, 7; реєстраційний номер 336993358) основний борг в сумі 1 750 (одна тисяча сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп., витрати на сплату державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Грєхова О.А.