ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 53/576 23.11.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційний центр «Крок»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблбуд»
про стягнення 60 646,32 грн.
Суддя Грєхова О. А.
Представники сторін:
від позивача: Крайняк О. Є. -представник за довіреністю від 10.08.2009р.
від відповідача: не з'явились
Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблбуд» заборгованості за Договором про надання послуг № 3-047/07 від 12.12.2007р. в сумі 60 646,32 грн., в тому числі 56 310,00 грн. -основний борг, 3 417,31 грн. -збитки від інфляції, 83,56 грн. -пеня, 835,45 грн. -проценти.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на укладений між позивачем та відповідачем договір на надання послуг з охорони майна, відповідно до якого позивач надав послуги з охорони майна відповідача, а відповідач своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, в зв'язку за відповідачем утворився борг, який позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2009р. порушено провадження по справі № 53/576, розгляд справи призначено на 02.11.2009р. та відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2009р. у зв'язку з нез'явленням в засідання суду повноважного представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, розгляд справи було відкладено до 23.11.2009р.
В судовому засіданні 23.11.2009р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім того представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 50 121,49 грн., в тому числі: 45 306,00 грн. основного боргу, 3 729,93 грн. інфляційних та 1 017,48 3% річних.
Судом встановлено, що подана заява про зменшення позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається до розгляду, а отже в даному випадку має місце нова ціна позову -50 121,49 грн.
Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги ухвал суду від 15.10.2009р. та від 02.11.2009р. не виконав.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 21-10/7798-2 від 05.11.2009р., наданим позивачем.
За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.
При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 23.11.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
12 грудня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 3-047/07 про надання послуг з фізичної охорони об'єкта, відповідно до умов якого відповідач доручив, а виконавець зобов'язався виконати комплекс охоронних заходів власними силами (охоронниками) і засобами, передбаченими діючим законодавством, з метою збереження майна і матеріальних цінностей замовника, що знаходяться всередині об'єкта в період часу і на умовах, визначених цим договором (п. 1.1. Договору).
Відповідно до п. 11.1. Договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє протягом одного календарного року, т.б. до 12.12.2008р. Якщо протягом 15 календарних днів до закінчення строку дії даного договору жодна з сторін не заявить в письмовому вигляді про його розірвання, то він автоматично пролонгується на кожний наступний календарний рік на тих же умовах без оформлення додаткової письмової угоди сторін до даного договору (п. 11.2. Договору).
Враховуючи відсутність в матеріалах справи угоди сторін про його розірвання, договорі вважається чинним.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. При цьому частиною 1 ст. 902 ЦК України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто.
Згідно з п. 3.1. Договору об'єктом охорони є будівельний майданчик, розташований за адресою: вул. Зої Космодем'янської/Заводська, м. Запоріжжя.
Час доби протягом якого об'єкт знаходиться під охороною виконавця: понеділок -п'ятниця з 17:00 до 8:00, субота, неділя, святкові дні -цілодобово.
Факт надання послуг відповідачу позивачем по справі на суму 45 306,00 грн. підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт за жовтень2008р.-березень 2009р. включно (оригінали оглянуті в судовому засіданні). Акти приймання-передачі виконаних робіт підписані сторонами без зауважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з п. 6.2. Договору розрахунок замовника з виконавцем здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, на підставі відповідного рахунка на оплату або на підставі діючого договору і вказаних в ньому банківських реквізитів виконавця. Рахунок на оплату не являється обов'язковим документом і надається виконавцем додатково. Оплата послуг виконавця за даним договором здійснюється замовником в наступному порядку: початковий платіж -100% передоплата до початку надання послуг по охороні об'єкта за перший/неповний календарний місяць охорони в рамках даного договору; наступні платежі -щомісячна 100% передоплата не пізніше 25 числа кожного місяця за місяць, в якому надаються послуги (п. 6.3. Договору).
Відповідач за надані позивачем охоронні послуги в сумі 45 306,00 грн. не розрахувався.
Матеріали справи містять гарантійні листи відповідача № 01/02-15/03 від 04.02.2009р. та № 01/02-75 від 06.04.2009р., в яких відповідач зобов'язався погасити заборгованість до 10.02.2009р. та 20.04.2009р. відповідно.
За даними позивача на час вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 45 306,00 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг (п. 6.3. договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за надані послуги не розрахувався.
Таким чином, враховуючи що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов виробничо-комерційний центр «Крок»щодо стягнення з ТОВ «Київоблбуд»основного боргу за договором № 3-047/07 від 12.12.2007р. у розмірі 45 306,00 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.
Позивач також просить стягнути з відповідача 3 729,93 грн. інфляційних витрат, 1 017,48 грн. 3% річних.
Згідно зі ст.. 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст.. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 1 017,48 грн. -три проценти річних від простроченої суми 3 729,93 грн. -інфляційні витрати за період прострочення з 28.10.2008 року по 15.10.2009 року, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 68,08 грн. пені, яка нарахована позивачем відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України за правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п. 1 ст. 547 ЦК України).
Відповідно до п. 8.3.1. Договору замовник несе відповідальність за своєчасну оплату вартості послуг виконавця: замовник сплачує на користь виконавця за кожний день прострочки пеню в розмірі 0,3% від вартості неоплачених послуг, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Згідно зі ст.. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений ст.. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивач надав суду розрахунок пені за неналежне виконання відповідачем умов Договору в розмірі 68,08 грн., який здійснений відповідно до умов договору та згідно з чинним законодавством України.
Таким чином пеня в розмірі 68,08 грн. підлягає задоволенню за обґрунтованим розрахунком позивача.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
Крім того суд зазначає, що відповідно до інформаційного листа ВГСУ “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року” від 20.10.2006 р. N 01-8/2351 у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством. Як вбачається з матеріалів справи, позивач під час вирішення спору по даній справі зменшив суму позову та просив стягнути з відповідача 24 759,40 грн. Дана заява була прийнята судом до розгляду, а отже в даному випадку має місце нова ціна позову -50 121,49 грн. Відповідно до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів” із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється мито у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У відповідності до ціни позову по даній справі, розмір державного мита, який підлягає стягненню з відповідача на користь становить 501,21 грн., а зайво сплачене державне мито в розмірі 105,25 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 547, 611, 614, 625, 626, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблбуд» (04070, м. Київ, вул. Волоська, 36/38; код ЄДРПОУ 05516487 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційний центр «Крок»(49089, м. Дніпропетровськ, вул. Академіка Янгеля, 35; код ЄДРПОУ 30487376) 45 306 (сорок п'ять тисяч триста шість) грн. 00 коп. основного боргу, 3 729 (три тисячі сімсот двадцять дев'ять) грн.. 93 коп. інфляційних витрат, 1 017 (одна тисяча сімнадцять) грн.. 48 коп. 3% річних, 68 (шістдесят вісім) грн.. 08 коп. пені, 501 (п'ятсот одна) грн.. 21 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4.На підставі даного рішення повернути Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційний центр «Крок»(49089, м. Дніпропетровськ, вул. Академіка Янгеля, 35; код ЄДРПОУ 30487376) з Державного бюджету України державне мито в сумі 105,25 грн., що перераховане платіжним дорученням № 2724 від 16.09.2009р. (оригінал якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачене.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Грєхова О.А.