ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 41/571 16.11.09
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юнітест»
ДоВідкритого акціонерного товариства «Укрнафта»в особі відокремленого підрозділу Управління автоматизованих систем
Прозобов'язання вчинити дії
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача: Троцюк О.В. -дов. № б/н від 09.03.2009 року;
від відповідача : Всеволодський М.О. -дов. № юр -681/д від 10.12.2009 року;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнітест»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»в особі відокремленого підрозділу Управління автоматизованих систем про зобов'язання вчинити дії, а саме повернути поставлений товар оплату за який відповідач прострочив.
Ухвалою від 28.08.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 14.09.2009 року.
В судовому засіданні від 14.09.2009 року представник позивача надав суду усні пояснення та додаткові документи по справі.
Представник відповідача 14.09.2009 року через канцелярію суду надав письмові пояснення по справі та заяву про застосування строку позовної давності, згідно з якої просив суд застосувати строк позовної давності та відмовити в позові.
У судовому засіданні 14.09.2009 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву на 09.10.2009 року.
07.10.2009 року через канцелярію суду позивач подав заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на поставлений товар.
В судовому засіданні 09.10.2009 року позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача 09.10.2009 року проти задоволення позовних вимог заперечував.
В судовому засіданні 09.10.2009 року суд розглянув заяву позивача про забезпечення позову.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується: накладанням арешту на майно, або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що товар, який є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. При цьому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
За таких обставин, проаналізувавши вищезазначену заяву та заслухавши пояснення представника позивача, суд визнав заяву позивача такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а також не надано суду належних доказів того, що товар може зникнути, зменшитись або передатись іншим особам.
У судовому засіданні 09.10.2009 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву на 23.10.2009 року.
23.10.2009 року представник позивача подав заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 79 149,00 гривень, а також, витрати понесені позивачем у зв'язку із сплатою державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Представник відповідача в судовому засіданні 23.10.2009 року проти задоволення позовних вимог заперечував.
У судовому засіданні 23.10.2009 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву на 06.11.2009 року.
В судовому засіданні 06.11.2009 року представник позивача надав суду усні пояснення по справі.
Представник відповідача подав заяву про застосування строку позовної давності та клопотання про припинення провадження по справі посилаючись на те, що спір про стягнення боргу по Договору № АТ050АR/54-0 від 05 грудня 2002 року був предметом розгляду по справі № 8/452.
У судовому засіданні 06.11.2009 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву на 16.11.2009 року.
В судовому засіданні 16.11.2009 року представник позивача надав суду заяву про відновлення процесуального строку, відповідно до якої просив суд визнати поважними причинами пропущення строків позовної давності і його відновити.
Представник відповідача підтримав раніше подане клопотання про припинення провадження у справі та просив його задовольнити.
Представник позивача проти клопотання заперечував.
Розглянувши клопотання представника відповідача про припинення провадження у справі, господарський суд прийшов до висновку, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Так дійсно, в господарському суді м. Києва розглядався спір між цими ж сторонами і про той же предмет спору.
Рішення Господарського суду м. Києва від 16.08.2004 року по справі № 8/452 позов задоволено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2005 року по справі № 8/452 рішення Господарського суду м. Києва від 16.08.2004 року скасоване, в позові відмовлено, з тих підстав, що в матеріалах справи відсутній акт прийому - передачі обладнання, який відповідно до п. 3.3. Договору є підставою для оплати поставленого товару.
Таким чином, акт прийому -передачі обладнання, що є підставою для оплати поставленого товару по Договору не був предметом дослідження по справі № 8/452.
Позивач в обґрунтування свого позову і в подальшому поданої заяви про зміну предмету позову по справі № 41/571, як на підставу позовних вимог, окрім іншого, посилається на акт прийому -передачі обладнання від 17.03.2003 року, тобто підстави позовних вимог по справі № 8/452 та по справі № 41/571 різні, а отже підстави для припинення провадження по справі № 41/571 на думку суду відсутні.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 16.11.2009 року на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
05 грудня 2002 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнітест»(надалі - продавець) та Відкритим акціонерним товариством «Укрнафта»в особі відокремленого підрозділу Управління автоматизованих систем (надалі - покупець) було укладено Договір № АТ050АR/54-0 (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов'язався поставити обладнання та прийняти грошові кошти, а покупець оплатити ціну обладнання та прийняти його відповідно до Додатку № 1, 3, 4 (з переліком назви, типу, кількості обладнання та терміну постачання), який є невід'ємною частиною Договору.
Згідно пункту 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) іншій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з умовами пункту 2.2. Договору, загальна вартість Договору складає 131 915,00 гривень, крім того 20 % ПДВ, що складає 26 383,00 гривень. Всього до сплати 158 298,00 гривень.
Умови оплати сторони визначили Розділом 3 Договору, відповідно до якого сплата загальної вартості Договору здійснюється покупцем шляхом перерахування платежів на розрахунковий рахунок продавця. Сплата загальної вартості Договору здійснюється покупцем у два етапи:
- 50% ціни Договору, що складає 65 957,50 гривень, крім того ПДВ 13 191,50 гривень, всього до сплати 79 149,00 гривень вноситься покупцем авансовим платежем не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дати укладення Договору.
- решта суми ціни Договору, що складає 65 957,50 гривень, крім того ПДВ 13 191,50 гривень, всього до сплати 79 149,00 гривень сплачується покупцем не пізніше 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання продавцем та покупцем Акту прийому -передачі обладнання.
Відповідно до умов пункту 4.2. Договору датою поставки обладнання вважається дата підписання продавцем та покупцем акту прийому -передачі обладнання.
Моментом завершення поставки обладнання від продавця до покупця вважається момент підписання двостороннього Акту прийому -передачі обладнання представниками продавця та покупця (п. 4.5. Договору).
Позивач свої зобов'язання за вказаним Договором виконав належним чином та поставив відповідачу товар на загальну суму 158 298,00 гривень, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними.
Крім того, на підтвердження завершення поставки товару між сторонами підписаний Акт прийому -передачі обладнання по Договору від 17 березня 2003 року, оригінал якого було оглянуто судом в судовому засіданні, а належним чином завірена копія міститься в матеріалах справи.
Проте відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару своєчасно та у повному обсязі не виконав.
Зокрема, відповідач здійснив авансовий платіж по Договору на загальну суму 79 149,00 гривень, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по особовому рахунку за 05.12.2002 року.
У зв'язку з цим, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 79 149,00 гривень, що складає 50 % від вартості поставленого товару.
Для врегулювання даного питання позивач звернувся до відповідача з претензією (дата прийняття представником відповідача від 05.05.2004 року) щодо оплати товару в повному обсязі, однак, зазначена претензія залишена відповідачем без задоволення та належного реагування.
Крім того представник відповідача під час судового розгляду неодноразово подавав заяву про застосування строку позовної давності та просив відмовити в позові.
В свою чергу, представник позивача подав заяву про відновлення процесуального строку, в якій просить визнати поважними причини пропуску строку позовної давності та відновити його.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно до ч.ч. 2 - 5 ст. 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Розглянувши подані сторонами заяви та наведені в них доводи, дослідивши матеріали справи, господарський суд приходить до висновку, що причини пропуску строку позовної давності, з урахуванням всіх судових спорів, що стосувались Договору (справи № 8/452, № 17/351-36/371), є поважними, а порушене право позивача підлягає захисту.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 79 149,00 гривень.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»(04655 м. Київ, пров. Нестерівский, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнітест»(01025 м. Київ, вул. О. Гончара, 4/27-Г, код ЄДРПОУ 30726680) 79 149,00 (сімдесят дев'ять тисяч сто сорок дев'ять) гривень 00 копійок -боргу, 791,49 (сімсот дев'яносто одна) гривня 49 копійок державного мита, 236,00 (двісті тридцять шість) гривень 00 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.М. Спичак
Дата підписання рішення
25.11.2009р.