ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 23/246 19.11.09
Справа №23/246 19.11.2009 року
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Стальміра»
доТовариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Т.М.М.»
простягнення 96 495,75 грн.
Суддя Кирилюк Т.Ю.
Представники сторін:
від позивачапредставник Рудик В.М. (довір. №2 від 05.08.2009 року)
від відповідачапредставник Случак О.О. (довір. від 04.08.2009 року)
Товариство з обмеженою відповідальністю «Стальміра»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Т.М.М.»заборгованості за договором поставки №02-07 від 03.01.2007 року у сумі 96 495,75 грн. Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за поставлений товар.
23.09.2009 року ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі № 23/246 та призначено її розгляд на 15.10.2009 року.
Перед початком розгляду справи по суті у судовому засіданні 15.10.2009 року учасникам судового процесу було роз'яснено їх права та обов'язки у відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з необхідністю витребувати додаткові матеріали по справі, у судовому засіданні оголошено перерву до 17.11.2009 року.
Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи
У судовому засіданні 17.11.2009 року представник Відповідача надав суду відзив на позовну заяву, та просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Відзив вмотивовано тим, що відповідно до Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»Відповідач звернувся для отримання довідки до ТПП України хоча на його думку існування фінансової кризи є фактом загальновідомим. За таких обставин, Відповідач вважає що не може нести відповідальності за невиконання грошових зобов'язань. Крім того, Відповідач вважає, що товар він отримав на підставі накладних та рахунків-фактур, а не укладеного між сторонами договору.
Представник Позивача надав суду додаткові докази по справі, і просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У зв'язку з значним обсягом документів які необхідно дослідити, у судовому засіданні оголошена перерва до 19.11.2009 року.
18.11.2009 року через канцелярію суду надійшло клопотання від представника Відповідача, про оголошення у судовому засіданні повного тексту рішення по справі № 23/246.
У судовому засіданні 19.11.2009 року оголошено повний текст рішення суду.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -
03 січня 2007 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір поставки № 02-07, відповідно до якого Позивач зобов'язався поставити та передати у власність Відповідача металопродукцію, а Відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
На виконання умов договору поставки № 02-07 від 03.01.2007 року Позивач поставив Відповідачу металопродукцію, Відповідач прийняв вказану металопродукцію без зауважень щодо кількості та якості.
Факт здійснення поставки металопродукції Відповідачу, згідно умов договору поставки № 02-07 від 03.01.2007 року, встановлено рішенням Господарського суду м. Києва від 14.08.2009 року у справі № 37/391 і відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, доказуванню не підлягає.
За отриману металопродукцію Відповідач не розрахувався. Згідно акту звірки взаєморозрахунків від 01.10.2008 року, заборгованість Відповідача становить 182 257,04 грн.
З метою врегулювання спору 17.04.2009 року сторони уклали додаткову угоду №1 до договору поставки № 02-07 від 03.01.2007 року.
Згідно умов додаткової угоди №1 від 17.04.2009 року до договору поставки № 02-07 від 03.01.2007 року, сторони погодили розмір заборгованості Відповідача, яка станом на 17.03.2009 року складала 182 257,27 грн. і зазначили, що Відповідач зобов'язується погашати заборгованість наступними частинами:
1) 26 398,01 грн. до 24.04.2009 року;
2) 26 364,00 грн. до 08.05.2009 року;
3) 34 288,10 грн. до 12.06.2009 року;
4) 31 735,72 грн. до 24.07.2009 року;
5) 31 735,72 грн. до 21.08.2009 року;
6) 31 735,72 грн. до 04.09.2009 року.
На момент розгляду справи Відповідач сплатив лише перший платіж у сумі 26 398,01 грн., що підтверджується банківською випискою від 15.04.2009 року. Доказів сплати наступних платежів суду не надано.
У зв'язку з порушенням Відповідачем строків оплати заборгованості, Позивач був змушений звернутись до господарського суду м. Києва із позовною заявою про стягнення з Відповідача заборгованості по сплаті другого і третього платежу згідно додаткової угоди №1 від 17.04.2009 року до договору поставки № 02-07 від 03.01.2007 року, строк оплати яких настав, та штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язання.
14 серпня 2009 року Господарським судом м. Києва було прийнято рішення по справі № 37/391, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стальміра»задоволені частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача заборгованість по сплаті другого і третього платежу згідно додаткової угоди №1 від 17.04.2009 року до договору поставки № 02-07 від 03.01.2007 року та штрафні санкції за порушення строків виконання зобов'язання.
Судом під час розгляду справи №23/246 встановлено, що заборгованість по сплаті четвертого, п'ятого та шостого платежів згідно додаткової угоди №1 від 17.04.2009 року до договору поставки №02-07 від 03.01.2007 року, строк оплати яких настав, не погашено. Посилання Відповідача на наведені у відзиві обставин не приймаються судом до уваги, оскільки вони вже були розглянуті судами першої та апеляційної інстанції у справі №37/391 та отримали відповідну правову оцінку у рішеннях.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).
Отже, факт порушення Відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено та по суті не спростовано Відповідачем.
Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок Позивача, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача пені та 3% річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Всебічно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників Сторін, суд дійшов висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «Стальміра»до товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Т.М.М.»підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Т.М.М.» (03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б, ідентифікаційний код 14073675) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Стальміра»(03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 5, оф. 35 ідентифікаційний код 34295591) 95 207,16 грн. (дев'яносто п'ять тисяч двісті сім гривень 16 копійок) основного боргу; 1 119,04 грн. (одна тисяча сто дев'ятнадцять гривень 04 коп.) пені; 169,55 грн. (сто шістдесят дев'ять гривень 55 копійок) трьох процентів річних; 964,96 грн. (дев'ятсот шістдесят чотири гривні 96 коп.) державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ.
Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Кирилюк Т.Ю.
Дата підписання рішення: 19.11.2009 року.