ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 22/613 12.11.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромаркет «Заріна»
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості та штрафних санкцій
суддя Самсін Р.І.
Представники сторін:
від позивача: Федоренко Л.Б. (довіреність № 1 від 10.11.2009р.);
від відповідача: не з'явились;
12.11.2009р. у судовому засіданні, за згодою представника позивача у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агромаркет «Заріна»(надалі ТОВ «Агромаркет «Заріна», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) 11 000 грн. основного боргу, 1 609 грн. інфляційних, 320, 14 грн. -3% річних та 1 224, 62 грн. пені, а всього 14 153, 76 грн..
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором № 01/21-10 від 21.10.2008р. зобов'язання щодо оплати переданого товару виконані не у повному обсязі. Також з урахуванням вимог Цивільного кодексу України заявлено до стягнення суму пені, інфляційних збитків та трьох процентів річних. Згідно з представленими на вимоги суду розрахунками штрафних санкцій стягненню з відповідача підлягають 1 609 грн. інфляційних збитків, 316, 02 грн. 3% річних, 1 454, 52 грн. пені.
Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємця згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (довідка станом на 26.10.2009р. наявна у матеріалах справи).
Провадження у справі порушено ухвалою від 20.10.2009р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, враховуючи пояснення представника позивача, господарський суд, -
21 жовтня 2008 року між ТОВ «Агромаркет «Заріна»та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір № 01/21-10 за умовами якого продавець зобов'язувався передати, а покупець прийняти і оплатити продукцію: крупа манна в мішках.
На виконання договору позивачем передано відповідачу продукції (крупа манна) за накладною № 0019/10 від 21.10.2008р. на суму 24 000 грн., належним чином засвідчена копія якої наявна у матеріалах справи.
Згідно з п. 9.2 договору, договір вступає в силу з дати його підписання і діє до 31 грудня 2008 року, у зв'язку з чим представлена до матеріалів справи накладна свідчить про поставку продукції в межах укладеного договору.
Оплата поставленого товару відповідачем здійснена не у повному обсязі (банківські виписки на підтвердження часткової оплати залучені до матеріалів справи), заборгованість перед позивачем станом на день вирішення спору складає 11 000 грн., доказів які б спростовували визначену суму заборгованості відповідачем не представлено.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.
Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З урахуванням положень п. 3.4 Договору № 01/21-10 від 21.10.2008р. розрахунок за товар (крупу манну) переданий згідно накладної № 0019/10 від 21.10.2008р. мав бути здійснений відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 10 банківських днів після приймання товару, тобто 04.11.2008р..
Зазначені строки відповідачем порушені, що підтверджується датами проведених оплат за переданий товар, заборгованість відповідача перед позивачем складає 11 000 грн. та станом на час вирішення спору не погашена. Враховуючи відсутність доказів повної оплати переданої продукції згідно зазначених видаткових накладних, вимоги про стягнення суми основного боргу визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за поставлений товар, прострочення оплати за накладними зазначеними у позовній заяві, суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 1 609 грн., та з розрахунком 3% річних у розмірі 316, 02 грн. наданими позивачем і вважає такі обґрунтованими (розрахунки представлені додатково містять посилання на строк виконання зобовязання, відомості про проведення часткової оплати, що є підставою для зменшення заборгованості у відповідному періоді).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.
Згідно з п. 6.2 Договору № 01/21-10 від 21.10.2008р. у випадку порушення взятих на себе зобов'язань винна сторона сплачує пеню в розмірі 0, 05% від суми несвоєчасно виконаних зобов'язань за кожний день прострочки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки додані до позовної заяви судом встановлено що пеня нараховувалась без врахування погодженого між сторонами у договорі розміру пені, а також в порушення вимог закону щодо нарахування від дня виникнення прострочення, у зв'язку з чим відповідні обґрунтування були витребувані від позивача ухвалою про порушення провадження у справі.
Як про те зазначено у п. 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору.
Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.
Ухвалою суду від 20.10.2009р. позивача зобов'язано надати письмове обґрунтування щодо здійсненого розрахунку пені з урахуванням положень договору (п. 6.2 договору), вказати підстави здійснення розрахунку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з урахуванням погодженого розміру в договорі, надати розрахунок пені, що відповідає положенням частини 6 ст. 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.
Представлений позивачем розрахунок пені виконаний виходячи з положень закону, які передбачають здійснення розрахунку штрафних санкцій (пені), з дня виникнення прострочення, однак без врахування положень договору, яким передбачено розмір пені (0, 05%), та в разі нарахування за яким сума неустойки є меншою аніж згідно розрахунку за подвійною обліковою ставкою НБУ, у зв'язку з чим здійснений розрахунок не відповідає положенням договору та не може бути прийнятий судом.
В даному випадку положення Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачають обмеження щодо розміру пені, що підлягає стягненню, однак не встановлюють обмеження щодо визначення розміру пені, про що також зазначено у Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»(п. 49).
Таким чином, виходячи з положень закону саме у випадку якщо договором передбачений розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, натомість в разі погодження договором розміру пені що не перевищує суму пені розрахованої відповідно до закону, підлягають застосування положення договору.
Виходячи з наведеного вимоги про стягнення пені в розмірі заявленому до стягнення суд визнає недоведеними і такі задоволенню не підлягають.
Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, доказів здійснення розрахунків за договором № 01/21-10 від 21.10.2008р. у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача 11 000 грн. основного боргу, 1 609 грн. інфляційних збитків, 316, 02 грн. 3% річних.
Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 141, 54 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 343, 56 грн..
Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_2 в ЗАТ «ПроКредитБанк»в м. Києві, МФО 320984, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромаркет «Заріна»(юрид. адреса: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе 12-А, приміщення 31; адреса: 16500, Чернігівська обл., м. Бахмач, вул. Б. Хмельницького 23, р/р 260043013326 в ВАТ «Європейський газовий банк»м. Київ, МФО 380430, ідент. код 36087589) 11 000 грн. (одинадцять тисяч гривень) основного боргу, 1 609 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень) інфляційних збитків, 316, 02 грн. (триста шістнадцять гривень) 3% річних, 343, 56 грн. (триста сорок три гривні 56 копійок) судових витрат.
3. В іншій частині в позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя Р.І. Самсін
дата підписання рішення 23.11.2009