ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 8/299 20.11.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тувал"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтіс - спецбуд"
про визнання недійсним договору субпідряду № 6 від 27.07.2007р.
Суддя В.С. Катрич
Представники:
Від позивача не з'явилися
Від відповідача не з'явилися
Обставини справи:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним договору субпідряду № 6/А від 27.07.2007р., укладеного між ТОВ «Тувал»та ТОВ «Альтіс-Спецбуд»з моменту укладення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірний договір не відповідає вимогам закону, оскільки у ньому не зазначено, які саме роботи на об'єкті будуть виконуватись та їх обсяг, а також не визначено ціну, що дає підстави стверджувати, що при укладанні спірного договору сторонами були допущені порушення істотних умов договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2009р. порушено провадження у справі № 8/299, розгляд справи був призначений на 13.08.2009р.
Через канцелярію суду 12.08.2009р. від позивача надішли клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю бути присутнім представника позивача у судовому засіданні, яке призначене на 13.08.2009р. та заява про забезпечення позову, в якій позивач просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, обґрунтовуючи тим, що у відповідності до положень ч. 2 ст. 208 ГК України кожна із сторін повинна буде повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі -відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності не передбачені законом.
Суд, розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, відмовив в її задоволенні.
Відповідач не визнав заявлені позовні вимоги, вказавши на те, що спірний договір укладено повноважними представниками сторін, у повному розумінні своїх дій та наслідків, у чіткій відповідності до чинного законодавства України.
Відповідач в обґрунтування своїх заперечень наголосив на тому, що спірний договір містить всі суттєві умови, а тому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2009р. розгляд справи відкладений на 10.09.2009р., у зв'язку з нез'явленням представника позивача у судове засідання та неподанням витребуваних доказів.
Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою в частині відхилення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, позивач звернувся з апеляційною скаргою.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2009р. у справі №8/299 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Тувал»у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.08.2009р. у справі №8/299.
Відповідно до резолюції Голови Господарського суду міста Києва справа № 8/299 передала для подальшого розгляду судді Катрич В.С.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2009р. справа № 8/299 прийнята до провадження суддею Катрич В.С., розгляд справи призначений на 20.11.2009р.; звернуто увагу відповідача на те, що у відповідності до положень ст. 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
У судове засідання, призначене на 20.11.2009р. представники сторін не з'явилися, витребувані судом документи не надали, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Через канцелярію суду від сторін клопотань та заяв не надходило.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, господарський суд
27.07.2007р. між ТОВ «Тувал»-«генпідрядник»та ТОВ «Альтіс-Спецбуд»-«субпідрядник»був укладений договір субпідряду № 6 (надалі - договір) про наступне: Капітальний ремонт автомобільної дороги державного значення (М-02) Кіпті-Глухіа-Бачивськ (на Брянськ) на дільниці 200+000-км 205+000.
Відповідно до п.п.1.1, 1.2 договору, «генпідрядник»доручив, а «субпідрядник»зобов'язався виконати наступні роботи: розбирання існуючих конструкцій та споруд, земляне полотно, дорожний одяг та штучні споруди; «субпідрядник»зобов'язався виконувати на свій ризик власними силами та залученими силами всі передбачені роботи, відповідно до проектної документації, а «генпідрядник»зобов'язався надати «субпідряднику»обсяг робіт, прийняти та оплатити виконання робіт в терміни, передбачені договором.
Згідно з п.п.2.1 договору, договірна ціна робіт поручених для виконання «субпідрядника»на час складання договору, визначається орієнтовно в сумі 10 млн. грн.. в т.ч. ПДВ (по фактично виконаним об'ємам робіт згідно доданих форм 2В).
П.п. 4.5 договору передбачено, що «генпідрядник»здійснює щомісячно проміжні платежі «субпідряднику»за виконані роботи на підставі акту виконаних робіт (форми КБ-2в, КБ-3) в обсязі 95%, підписаного уповноваженими представниками сторін, у тому числі представником «генпідрядника», замовника та технагляду «замовника».
Відповідно до п.п.5.1 договору «замовник»забезпечує розробку, затвердження і передачу «генпідряднику»проектно-кошторисної документації.
Обґрунтовуючи необхідність визнання недійсним спірного договору, позивач стверджує, що спірний договір за своєю природою є договором підряду, який регулюється положеннями статей 837, 838, 844 ЦК України, а отже враховуючи те, що у спірному договорі не зазначено, які саме роботи на об'єкті будуть виконуватися та відсутній кошторис по спірному договору, що не дає змоги визначити яку суму, за які послуги необхідно сплачувати, спірний договір є таким, що не відповідає вимогам закону, оскільки при укладанні спірного договору не було досягнуто згоди стосовно істотних умов договору.
Проте з доводами позивача погодитися не можна, оскільки за відсутності у договорі істотних умов він визнається неукладеним. А неукладений договір не можна визнати недійсним.
Так, у п. 17 роз'яснення від 12.03.99 № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»Вищий арбітражний суд України вказав, що недійсною може бути визнана лише укладена угода, тобто така, щодо якої сторонами в потрібній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов (стаття 153 Цивільного кодексу). Якщо у процесі вирішення спору буде встановлено, що угоду між сторонами фактично не було укладено, господарському суду на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК слід припинити провадження у справі.
Статтею 180 Господарського кодексу України та статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір вважається укладеним, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Тобто предметом договору підряду є виконання певної роботи по виготовленню, обробці, переробці, ремонту речі або виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Проведений судом аналіз спірного договору свідчить про те, що предметом спірного договору є капітальний ремонт автомобільної дороги державного значення (М-02) Кіпті-Глухіа-Бачивськ (на Брянськ) на дільниці 200+000-км 205+000. Таким чином спірний договір є договором будівельного підряду.
Правовідносини будівельного підряду регулюються положеннями параграфу 3 глави 61 ЦК України. Згідно зі ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Отже за умовами спірного договору, відповідач зобов'язався виконати капітальний ремонт автомобільної дороги державного значення (М-02) Кіпті-Глухіа-Бачивськ (на Брянськ) на дільниці 200+000-км 205+000, а позивач мав оплачувати ці роботи по фактично виконаним об'ємам робіт на підставі актів виконаних робіт (форми КБ-2в, КБ-3).
Підставою недійсності правочину згідно зі ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Стаття 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Вимогами статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
П.2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978 року №3 «Про судову практику про визнання угод недійсними»передбачено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен з'ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних юридичних наслідків.
Спірний договір містить всі передбачені для даного виду договорів істотні умови, а його зміст не суперечить вимогам чинного законодавства України.
За вищевикладених обставин у суду відсутні правові підстави вважати спірний договір недійсним або ж неукладеним.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач не надав доказів на підтвердження правомірності своїх вимог.
Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 цього кодексу судові витрати при відмові у позові покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 202, 203, 215, 638, 837, 875 ЦК України, ст. ст. 180 ГК України, ст.ст. 33, 24, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
СуддяВ.С. Катрич