ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 8/73 20.11.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тиара"
до Дочірнього підприємства "Управління баштових кранів" Відкритого
акціонерного товариства "Будмеханізація"
про визнання недійсним договору № 9/08 від 01.02.2008р.
Суддя В.С. Катрич
Представники:
Від позивача не з'явилися
Від відповідача не з'явилися
Обставини справи:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання договору № 9/08 від 01.02.2008р., укладеного між ТОВ «Тиара»та ДП «Управління баштових кранів ВАТ «Будмеханізація»недійсним з моменту укладення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірний договір не відповідає вимогам закону, оскільки у ньому не зазначено, які саме роботи на об'єкті будуть виконуватись та їх обсяг, а також не визначено ціну, що дає підстави стверджувати, що при укладанні спірного договору були допущені порушення істотних умов договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2009р. порушено провадження у справі № 8/73, розгляд справи призначений на 12.03.2009р.
Через канцелярію суду від позивача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю представника позивача взяти участь у даному судовому засіданні та клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми, що належать відповідачу.
Суд, розглянувши клопотання позивача про забезпечення позову, відмовив в його задоволенні.
Відповідач не визнав заявлені позовні вимоги, вказавши на рішення Господарського суду Київської області від 10.02.2009р. по справі № 15/375-08/9 за позовом Дочірнього підприємства "Управління баштових кранів" Відкритого акціонерного товариства "Будмеханізація" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тиара" про стягнення 74 588,74 грн. по спірному договору, яке набрало законної сили; на лист № 534 від 22.12.2008р. ТОВ «Тиара», яким фактично підтвердило дійсність спірного договору, пославшись у вказаному листі на наявність спірного договору.
Відповідач в обґрунтування своїх заперечень наголосив на тому, що спірний договір містить всі суттєві умови та крім того, позивачем вчинено ряд дій, які свідчать про визнання ним дійсності умов договору, а саме підписані довідки про вартість виконаних підрядних робіт і витрат з червня 2008р. по вересень 2008р. на суму 79 444,80 грн.
З огляду на викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2009р. розгляд справи відкладений на 09.04.2009р., у зв'язку з нез'явленням представника позивача у судове засідання та неподання ним витребуваних доказів.
Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою в частині відмови в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову, позивач звернувся з апеляційною скаргою.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2009р. у справі №8/73 відмовлено ТОВ «Тиара»в прийнятті апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2009р. у справі № 8/73; апеляційну скаргу від 18.03.2009р. повернуто ТОВ «Тиара»; матеріали справи № 8/73 повернуто до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до резолюції заступника Голови Господарського суду міста Києва від 24.04.2009р. справа № 8/73 передана для подальшого розгляду судді Катрич В.С.
Ухвалою Господарського суду м.Києва від 27.04.2009р. справа № 8/73 прийнята до провадження суддею Катрич В.С., розгляд справи призначений на 04.06.2009р.
Не погоджуючись з ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2009р. у справі №8/73 позивач звернувся з касаційною скаргою.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.06.2009р. у справі № 8/73 у прийнятті касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2009р. у справі № 8/73 відмовлено ТОВ «Тиара».
Відповідно до резолюції заступника Голови Господарського суду міста Києва справа № 8/73 передала для подальшого розгляду судді Катрич В.С.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2009р. справа № 8/73 прийнята до провадження суддею Катрич В.С., розгляд справи призначений на 20.08.2009р.
Не погоджуючись з ухвалою Вищого господарського суду України від 25.06.2009р. у справі № 8/73 позивач звернувся з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного суду України від 13.08.2009р. відмовлено у порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку ухвали Вищого господарського суду України від 25.06.2009р. у справі № 8/73.
Відповідно до резолюції Голови Господарського суду міста Києва справа № 8/73 передала для подальшого розгляду судді Катрич В.С.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2009р. справа № 8/73 прийнята до провадження суддею Катрич В.С., розгляд справи призначений на 20.11.2009р.; звернуто увагу відповідача на те, що у відповідності до положень ст. 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
У судове засідання, призначене на 20.11.2009р. представники сторін не з'явилися, витребувані судом документи не надали, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що представник позивача 20.11.2009р. о 10:00 бере участь в якості представника позивача у розгляді справи Васильківським міськрайонним судом Київської області.
Відповідно до частини другої статті 22 ГПК сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.
Водночас частиною першою статті 33 ГПК передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а статті 38 і 65 названого Кодексу уповноважують господарський суд в разі недостатності доказів витребувати їх, у тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.
До того ж згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Судом встановлено, що справа знаходиться на розгляді тривалий час і у сторін було достатньо часу скористатися наданими їм правами, подати докази в обгрунтування своїх вимог та заперечень.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін, тому відмовив у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, господарський суд
01.02.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тиара" -«підрядник»та Дочірнім підприємством "Управління баштових кранів" Відкритого акціонерного товариства "Будмеханізація" -«субпідрядник»був укладений договір № 9/08 на виконання робіт баштовим краном типу КБ-403 на об'єкті: «Будівництво житлового будинку по вул. Головатого, 71/б в м.Бориспіль»(надалі - договір), який підписано з протоколом узгодження розбіжностей від 04.03.2008р. та відповідно до п.1.2 якого «УБК»зобов'язалося забезпечувати будівництво об'єкту одним баштовим краном типу КБ-403 та організовувати його роботу, а «підрядник»зобов'язався проводити оплату виконаних робіт.
Предметом спірного договору, відповідно до п.1.1 договору, є «Будівництво житлового будинку по вул. Головатого, 71/б в м.Бориспіль»баштовим краном КБ-403 власником якого є «УБК».
Розділом 4 договору сторонни, зокрема, погодили, що оплату виконаних «УБК»робіт «підрядник»проводить по діючих в «УБК»цінах на період укладання договору, які без урахування ПДВ становлять: вартість 1м/години експлуатації -для КБ-403 -57,44 грн., вартість монтажу крану -для КБ-403 -11 067,00 грн., вартість демонтажу крану -для КБ-403 -7 378,00 грн., монтаж-демонтаж підкранових колій за 1 ланку -для КБ-403 -1 913,00 грн.; сторони домовились, що при зміні вартості складових договірної ціни під час дії договору, вона може переглядатись в установленому порядку, так, зокрема, сторонами по спірному договору було укладено доповнення № 1 від 29.04.2008р. до спірного договору; оплата робіт «УБК»проводиться на підставі змінних рапортів та актів виконаних робіт оформлених «підрядником»по цінах, згідно п.4.1 та змінного режиму роботи не менше, ніж в дві зміни згідно п.2.4 даного договору; додаткові роботи не передбачені ПВР та цим договором оплачуються окремо на підставі актів виконаних робіт; до початку виконання робіт на об'єкті «підрядник»проводиться попередню оплату в розмірі монтажу-демонтажу баштового крану та монтажу підкранових колій; «підрядник»щомісячно проводить оплату фактичних витрат на відрядження працівників «УБК»задіяних при виконанні робіт по експлуатації баштового крану; «підрядник»щомісячно в термін до п'ятнадцятого числа, проводить оплату виконаних робіт за попередній місяць.
Обґрунтовуючи необхідність визнання недійсним спірного договору, позивач стверджує, що спірний договір за своєю природою є договором підряду, який регулюється положеннями статей 837, 838, 844 ЦК України, а отже враховуючи те, що у спірному договорі не зазначено, які саме роботи на об'єкті будуть виконуватися та відсутній кошторис по спірному договору, що не дає змоги визначити яку суму, за які послуги необхідно сплачувати, спірний договір є таким,що не відповідає вимогам закону, оскільки при укладанні спірного договору не було досягнуто згоди стосовно істотних умов договору.
Проте з доводами позивача погодитися не можна, оскільки за відсутності у договорі істотних умов він визнається неукладеним. А неукладений договір не можна визнати недійсним.
Так, у п. 17 роз'яснення від 12.03.99 № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»Вищий арбітражний суд України вказав, що недійсною може бути визнана лише укладена угода, тобто така, щодо якої сторонами в потрібній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов (стаття 153 Цивільного кодексу). Якщо у процесі вирішення спору буде встановлено, що угоду між сторонами фактично не було укладено, господарському суду на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК слід припинити провадження у справі.
Статтею 180 Господарського кодексу України та статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір вважається укладеним, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Тобто предметом договору підряду є виконання певної роботи по виготовленню, обробці, переробці, ремонту речі або виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Проведений судом аналіз спірного договору свідчить, що предметом спірного договору є надання відповідачем послуг власною будівельною технікою, а саме баштовим краном КБ-403. Таким чином спірний договір не є договором підряду, незважаючи на те, що сторони іменуються «підрядник» та «субпідрядник».
Аналіз умов спірного договору дає підстави стверджувати, що правовідносини, які склалися між сторонами є відносинами надання послуг, в яких позивач є замовником таких послуг, а відповідач їх виконавцем, а отже за своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором про надання послуг.
Правовідносини надання послуг регулюються положеннями глави 73 ЦК України. Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Отже за умовами спірного договору, відповідач зобов'язався надавати позивачу послуги власною будівельною технікою, а саме баштовим краном КБ-403, а позивач мав оплачувати ці послуги виходячи з часу протягом якого послуга ним споживалась.
Підставою недійсності правочину згідно зі ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Стаття 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Вимогами статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
П.2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978 року №3 «Про судову практику про визнання угод недійсними»передбачено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен з'ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних юридичних наслідків.
Спірний договір містить всі передбачені для даного виду договорів істотні умови, а його зміст не суперечить вимогам чинного законодавства України.
За вищевикладених обставин у суду відсутні правові підстави вважати спірний договір недійсним або ж неукладеним.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач не надав доказів на підтвердження правомірності своїх вимог.
Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 цього кодексу судові витрати при відмові у позові покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 202, 203, 215, 638, 837, 901, 903 ЦК України, ст. ст. 180 ГК України, ст.ст. 33, 24, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
СуддяВ.С. Катрич