ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 28/234 25.08.09
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Галант Пол електра”, м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю „Хелсбі”, м. Київ
про стягнення 15 948,29 грн.
Суддя Копитова О.С.
При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Слободенюк О.Б. за дов. б/н від 07.08.2008 року
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю „Галант Пол електра” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Хелсбі” про стягнення 15 948,29 грн.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю „Хелсбі” зобов'язань щодо оплати вартості товару, отриманого від позивача.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.06.2009 року порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 28.07.2009 року.
Розгляд справи відкладався.
Ухвалою заступника голови господарського суду м. Києва від 20.08.2009 року продовжено строк вирішення спору.
Також, з метою забезпечення позову, позивач просив накласти арешт на грошові кошти, які належать відповідачу, що розміщені на рахунку № 26002117075000 в АКІБ „Укрсиббанк”, м. Харків, МФО 351005.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно п.1.1 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 „Про деякі питання практики застосування забезпечення позову” заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Суд відмовив позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду, про час і місце його проведення, оскільки, ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи направлялась на адресу відповідача, що вказана в позовній заяві та довідці головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві.
Згідно роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.
Крім того, відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 28/234 від 13.08.2009 року направлено сторонам за адресами їх реєстрації, що підтверджується відповідними відмітками на зворотному боці ухвали суду та реєстром вихідної кореспонденції сектору 28.
Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином.
Причини неявки представників відповідача в судове засідання 25.08.2009 року суду не відомі.
Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представників відповідача в судових засіданнях, зокрема в судовому засіданні 25.08.2009 року від останніх до суду не надходило.
За таких обставин розгляд справи здійснюється відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами.
В судовому засіданні 25.08.2009 року за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
В період з 06.02.2008 року по 20.10.2008 року позивачем здійснено поставку відповідачеві товару на загальну суму 48 515,20 грн. У тому числі було поставлено товар на підставі наступних видаткових накладних:
- №6340 від 27.10.2008 на суму 370,56 грн.
- №5103 від 29.08.2008 на суму 642,34 грн.
- №4982 від 26.08.2008 на суму 53.86 грн.
- №4942 від 22.08.2008 на суму 136,78 грн.
- №4871 від 20.08.2008 на суму 2 569,86 грн.
- №4536 від 04.08.2008 на суму 25 677,78 грн.
- №4255 від 23.07.2008 на суму 640,80 грн.
- №4439 від 31.07.2008 на суму 6 356,99 грн.
- №3731 від 27.06.2008 на суму 1 015,20 грн.
- №1962 від 09.04.2008 на суму 176,04 грн.
- -№1186 від 05.03.2008 на суму 8 173,61 грн.
- №1187 від 05.03.2008 на суму 342,29 грн.
- №1244 від 07.03.2008 на суму 1 039,33 грн.
- №1368 від 13.03.2008 на суму 1 015,20 грн.
- №563 від 06.02.2008 га суму 304,56 грн.,
Зазначені видаткові накладні оформлено належним чином, підписані сторонами та скріплені штампом позивача. Уповноважені особи відповідача, які приймали продукцію, діяли на підставі довіреностей виданих відповідачем № 172 від 27.10.2008 року, НБК 3 341829 від 28.09.2008 року, НБК № 341821 від 26.08.2008 року, НБК № 341817 від 21.08.2009 року, № 341815 від 20.08.2008 року, НБК № 341791 від 30.07.2008 року, НБК № 341777 від 21.07.2008 року, НБК № 341791 від 30.07.2008 року, ЯОУ „ 240549 від 19.06.2008 року, ЯОУ № 240494 від 08.04.2008 року, ЯОУ № 240461 від 05.03.2008 року, ЯОУ № 240464 від 06.03.2008 року, ЯОУ № 240471 від 13.03.2008 року, ЯОУ № 240432 від 06.02.2008 року(належним чином засвідчені копії видаткових накладних та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей наявні в матеріалах справи).
Як свідчать матеріали справи, відповідачем здійснено часткову оплату вартості отриманого товару.
Крім того, відповідно до видаткових накладних (повернення) №0000002 та №0000003 від 05.09.2008 р. відповідачем було повернуто товар на загальну суму 2 262,91 грн.
08.04.2009 року позивач звернувся до відповідача з претензією №85 від 08.04.2008 року з вимогою погасити існуючу заборгованість у розмірі 15 948,29 грн. протягом 7 днів з моменту отримання претензії.
Відповідач надав відповідь на претензію (лист №732 від 13.05.2009), в якій зазначив, що визнає заборгованість в розмірі 15 948,29 грн. та зобов'язується її погасити протягом 3 місяців.
Крім того, сторонами підписано Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.08-30.11.08, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 15 948,29 грн.
В подальшому 19.08.2009 року сторонами вдруге було підписано Акт звірки взаємних розрахунків за період з 06.02.09-18.08.09, відповідно до якого відповідач визнав свою заборгованість перед позивачем в розмірі 15 948,29 грн.
Згідно матеріалів справи на час прийняття рішення відповідач заборгованість не погасив.
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 181 Господарського кодексу України визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Стаття 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Наявні матеріали справи свідчать про фактичне виникнення між ТОВ «Хелсбі»та ТОВ „Галант Пол електра" цивільно-правових відносин, зокрема двосторонніх зобов'язань щодо передачі ТОВ „Галант Пол електра" певної продукції у власність відповідача та щодо прийняття ТОВ «Хелсбі» зазначеної продукції і оплати її вартості.
Таким чином суд вбачає, що між сторонами фактично було укладено договір поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.
Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як встановлено матеріалами справи, позивач звертався до відповідача з вимогою щодо погашення заборгованості, направивши йому претензію № 85 від 08.04.2009 року. Відповідач зобов'язувався погасити заборгованість, однак станом на день розгляду справи матеріали справи не містять доказів ї погашення.
З огляду на викладене суд вважає, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в розмірі 15 948,29 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований. Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Відповідач в судові засідання не з'явився, доказів спростовуючих доводи позивача не надав, вимог ухвал суду не виконав по суті позову не заперечив.
Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються за рахунок відповідача в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Хелсбі” (02096, м. Київ, вул. Сімферопольська, 13а, оф. 201, код 31287022, р/р 26005301276407 в Харківському відділенні ПІБ м. Києва, МФО 322205 або з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Галант Пол електра” (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 32/33, код 25589459) 15 948,29 грн. (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот сорок вісім гривень двадцять дев'ять копійок) основного боргу, 159,48 (сто п'ятдесят дев'ять гривень сорок вісім копійок) державного мита, 312,5 грн. (триста дванадцять гривень п'ятдесят копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Суддя О. С. Копитова