ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 28/230 04.08.09
за позовомФермерського господарства „Лебідь” , с. Велика Березна, Полонський район, Хмельницька область
дотовариства з обмеженою відповідальністю „Агроскоп Україна”, м. Київ
провизнання договору неукладеним.
Суддя Копитова О.С.
При секретарі с/з Гергардт Т.В.
Представники:
від позивачане з'явився
від відповідача Ізмайлов Д.Л. -за дов.№9 від 24.07.2009 р.
Фермерське господарство „Лебідь” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Агроскоп Україна” та просить визнати неукладеним договір купівлі -продажу №8 3К01/ХМЩА від 25.02.2008 року в розумінні ст. 638 Цивільного кодексу України.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що договором купівлі -продажу №8 3К01/ХМЩА від 25.02.2008 року не були визначені істотні умови договору, зокрема, порядок розрахунків, ціна, асортимент та кількість засобів захисту рослин, які були предметом даного договору. Крім того, позивач зазначає, що фактично сторони в договорі на день його укладання не дійшли згоди з такої істотної умови як предмет договору. Предмет договору, на думку позивача з'явився в договорі лише 05.04.2008 року, що випиває з додатку № 1 від 05.04.2008 року до Договору № 8 3К01/ХМЩА від 25.02.2008 року. Також позивач вважає, що сторони в договорі визначили, що порядок розрахунків є істотною умовою, однак не дійшли згоди щодо цього порядку розрахунків та не визначили таку істотну умову, як загальна вартість товару.
Відповідач проти позову заперечував. В відзиві на позов, відповідач зазначив, що порядок розрахунків, ціна, асортимент та кількість засобів захисту рослин, які були предметом даного договору визначені в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Крім того, позивачем був прийнятий товар, який був предметом договору та здійснена його часткова оплата, тобто позивач власними діями, що вчинялися ним після укладення договору, підтвердив свою згоду з усіма умовами договору. Також, позивач зазначив, що факти існування договірних правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем з договору № 8 3К01/ХМЩА від 25.02.2008 року встановлені рішенням господарського суду Хмельницької області від 06.05.2009 року у справі № 22/513 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Агро скоп Україна” до фермерського господарства „Лебідь” про стягнення боргу та штрафних санкцій за спірним договором.
Крім того, позивач вважає, що неукладений договір, це той якого не існує, а відсутність договору не потребує будь-якого підтвердження і відповідно позовні вимоги про визнання неукладеним договору, в якому не узгоджені всі істотні умови, не відповідають існуючим способам захисту цивільних прав і не можуть бути предметом самостійних позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.06.2009 року порушено провадження у справі №28/230 та призначено розгляд справи на 10.07.2009 року.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.07.2009 року розгляд справи відкладено на 04.08.2009 року.
Позивач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду, про час і місце його проведення, оскільки, ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляд у справи направлялась на адресу позивача, що вказана в позовній заяві та свідоцтві про державну реєстрацію, копія якого додана позивачем до позовної заяви.
Згідно роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.
Крім того, відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 28/230 від 10.07.2009 року направлено сторонам за адресами їх реєстрації, що підтверджується відповідними відмітками на зворотньому боці ухвали суду та реєстром вихідної кореспонденції сектору 28 від 14.07.2009 року.
Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином.
Причини неявки представників позивача в судове засідання 04.08.2009 року суду не відомі.
Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представників позивача в судовому засіданні 04.08.2009 року від останніх до суду не надходило.
В зв'язку з тим, що докази, наявні в матеріалах справи є достатніми для прийняття рішення у справі суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомлених про дату проведення судового засідання представників позивача. Інформації щодо відмови позивача від позову або ж відомостей про вирішення спору з відповідачем, суду станом на час прийняття рішення у справі не повідомлено.
В судовому засіданні 04.08.2009 року за згодою представника відповідача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
25.02.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Агроскоп Україна”, Продавець (надалі по тексту відповідач) та Фермерським господарством „Лебідь”, Покупець (надалі по тексту позивач) підписано договір купівлі - продажу №8 3К01/ХМЩА (надалі по тексту Договір), згідно розділу 1 якого Продавець продає, а Покупець купує засоби захисту росли, згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п.2.1 та 2.2 Договору ціни та загальна вартість товару визначаються в гривнях та зазначені в додатках до цього договору. В ціну товару входить вартість тари, упаковки, маркування та доставка товару згідно базису поставки, вказаного у п.3.3.
Покупець здійснює передплату товару у розмірі 30% вартості кожної партії товару, зазначеної в додатку до договору, а решта вартості товару (вартість товару зменшена на суму здійсненої проплати) виплачується покупцем згідно такого графіку:
до 01.09.08 -20% вартості партії товару, отриманого покупцем (що наростаючим підсумком складає 50% вартості партії товару);
до 01.10.08 -20% вартості партії товару, отриманого покупцем (що наростаючим підсумком складає 70% вартості партії товару);
до 01.11.08 -100% вартості партії товару, отриманого покупцем (що наростаючим підсумком складає 100% вартості партії товару) й повний розрахунок здійснюється до 01.11.2008 року.
Оплата по даному договору здійснюється шляхом проведення перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок продавця (п.2.5 Договору).
Згідно п.3.4 та 3.5 Договору товар вважається прийнятим за кількістю в момент отримання його представником покупця від представника продавця у відповідності до видаткової товарної накладної; право власності на товар переходить до покупця з моменту прийняття ним товару.
Згідно п.8.1 Договору він набуває чинності з дати його підписання сторонами.
Пунктом 8.2 Договору визначено, що цей договір вступає в силу з дати набуття чинності і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.
В додатках до договору №1 від 05.04.2008, №2 від 17.04.2008, №3 від 25.04.2008, №5 від 13.05.2008, №5 від 02.06.2008, №8 від 04.06.2008, №9 від 18.06.2008, №9 від 01.07.2008, №10 від 16.07.2008, №12 від 08.09.2008, які є невід'ємною частиною цього договору, визначено перелік та кількість передаваємого продавцем покупцю товару, його вартість, дата попередньої оплати та дата поставки.
Договір та додатки до нього підписані повноважними представниками та скріплені печатками, зазначений факт не оспорюється позивачем.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно зі ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
За правовою природою, спірний договір є договором купівлі-продажу та відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Підписання спірного договору свідчить про досягнення сторонами згоди на укладення договору купівлі продажу, крім того сторонами Договору чітко визначено, що ціни та загальна вартість товару визначаються в гривнях та зазначені в додатках до цього договору, також сторонами визначений порядок розрахунків.
Окрім того, положення спірного договору щодо досягнення між сторонами згоди про предмет договору, а також факт його укладання та виконання досліджувались господарським судом Хмельницької області при розгляді справи №22/513 за позовом ТОВ „Агроскоп Україна” до ФП „Лебідь” про стягнення 162 973,88 грн. та зустрічним позовом ФП „Лебідь” до ТОВ „Агроскоп Україна” про визнання недійсним договору купівлі -продажу №8 3К01/ХМЩА від 25.02.2008 року, про що зазначено в рішенні від 06.05.2009 року по справі №22/513, яке набрало законної сили.
Господарським судом Хмельницької області встановлений факт укладання 25.02.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Агроскоп Україна” та Фермерським господарством „Лебідь” договору купівлі - продажу №8 3К01/ХМЩА, факт його виконання та наявність між сторонами взаємних зобов'язань визначених умовами зазначеного договору.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 1, ч.1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Таким чином, особа має право звертатись до суду за захистом саме порушених або оспорюваних своїх прав і охоронюваних законом інтересів. Порушення своїх прав та необхідність їх захисту, особи, що звертаються до суду, повинні довести належними та допустимими доказами.
В поданій заяві позивач жодним чином не обґрунтовує порушення своїх прав, не визначає які саме його права були порушені та в який спосіб. Позивач лише аналізує умови спірного Договору та підписаних між ним та відповідачем додаткових угод і з посиланням на приписи Цивільного кодексу України просить визнати його неукладеним.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав.
У відповідності до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Крім того, відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Заявлена вимога про визнання спірного Договору неукладеним не підлягає задоволенню, оскільки ні ст. 20 Господарського кодексу України, ні ст. 16 Цивільного кодексу України не передбачають такого способу захисту цивільних прав та інтересів.
Позивачем не надано суду доказів того, що договором або законом встановлено такий спосіб захисту інтересів позивача, як визнання договору неукладеним.
Суд вважає, вимога про визнання договору неукладеним є встановленням факту, що має юридичне значення, який може встановлюватись господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне, його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. Вимога про встановлення факту неукладення договору не призводить до поновлення порушених прав, така вимога не може бути предметом спору, самостійно розглядатися в окремій справі. Зазначена позиція також підтримується Верховним Судом України у Постанові від 14.01.2002 року.
У п. 39 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 12.03.2009, № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" вміщена відповідь на запитання чи повинен господарський суд у розгляді справи за позовом, який не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, відмовляти в задоволенні такого позову або ж припиняти провадження у справі здійснено посилання на постанови Верховного Суду України, зокрема, від 13.07.2004 № 10/732 де викладалася правова позиція, згідно з якою, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способом захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.
Аналогічні питання порушені також і у п. 14 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.11.2005 № 01-8/2229 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у І півріччі 2005 року" і п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не доведено обґрунтованості своїх вимог.
В силу вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Суддя О.С. Копитова