ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 28/212 27.08.09
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг», м. Київ
до дочірнього підприємства «Спеціалізоване управління № 2 відкритого акціонерного товариства «Будмеханізація», м. Київ
про стягнення 108 449,0 грн.
Суддя Копитова О. С.
При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Лазаренко І.В., предст. за дов. №44 від 05.08.2009 року
від відповідача: Рачинський В.А., предст. за дов. б/н від 03.01.2007 року
Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро лізинг» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до дочірнього підприємства «Спеціалізоване управління № 2 відкритого акціонерного товариства «Будмеханізація»про стягнення 108 449,0 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем умов договору фінансового лізингу № 352 від 27.06.2007 року щодо своєчасної оплати лізингових платежів. Також за порушення виконання зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 11 182,70 грн., 3% річних в розмірі 919,10 грн., втрати від інфляції в розмірі 5 849,05 грн., курсові збитки в розмірі 5 220,87 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.06.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 18.06.2009 року.
Розгляд справи відкладався.
Ухвалою заступника голови господарського суду м. Києва від 31.07.2009 року продовжено строк вирішення спору.
04.08.2009 року позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в яких з посиланням на здійснення відповідачем часткового погашення заборгованості, що була заявлена в первісному позові та виникненням нової заборгованості просить стягнути 65 332,68 грн. -основного боргу, 4 735,16 грн. -пені, 2 707,75 грн. -3 % річних, 5 849,05 грн. - втрати від інфляції, 5 220, 87 грн. -курсові збитки. При цьому позивачем, фактично було збільшено суму позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу на 2 612,36 грн. та зменшено за рахунок проплати на 22 556,96 грн., збільшено суму пені на 5 502,63 грн. та зменшено за рахунок проплати на 11 950,17 грн. та відповідно збільшено 3% річних на 1 788,65 грн.
В подальшому, позивачем подано довідку про заборгованість відповідача станом на 21.08.2009 року, згідно якої заборгованість відповідача перед позивачем зменшилась за рахунок часткової проплати та складає 29 432,43 грн., з яких 5220,87 грн. -курсові збитки.
Відповідач проти наявної заборгованості перед позивачем не заперечував. Однак в своїх остаточних поясненнях від 27.08.2009 року заявив, що згідно даних відповідача його заборгованість перед позивачем складає 8 079,07 грн. -борг за обладнання, 16 484,72 грн. -борг за комісію, 2 954,0 грн. -борг по пені. Іншу частину позовних вимог відповідач не визнав. Крім того, представник відповідача в судовому засіданні, посилаючись на постійне поступове погашення заборгованості просив суд звільнити його від сплати штрафних санкцій.
В судовому засіданні 27.08.2009 року за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -
27.06.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Євро лізинг»(Лізингодавець) (далі за текстом - позивач) та дочірнім підприємством «Спеціалізоване управління № 2 відкритого акціонерного товариства «Будмеханізація»(Лізингоодержувач) (далі за текстом - відповідач) укладено Договір фінансового лізингу № 352 (надалі по тексту Договір). Відповідно до п.2 Договору Лізингодавець передає Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувач отримує від Лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу ТЗ у відповідності з Замовленням на ТЗ.
На підставі Договору та згідно замовлення відповідача на ТЗ № 352/001 від 27.06.2007 року позивачем було передано відповідачу транспортний засіб - Екскаватор DAEWOO SOLAR 210 W-V+ гідро молот МТВ120 про що було підписано Акт приймання-передачі ТЗ № 352/001 від 31.07.2007 року.
Крім того, сторонами, відповідно до п.5.1 договору підписано план лізингу та зміни до плану лізингу, які є невід'ємною частиною договору та якими встановлено тривалість лізингу, дата надання, повернення ТЗ, розмір лізингових платежів, періодичність сплати лізингових платежів, місячних платежів, дата повернення, місце передачі тощо.
Слід відзначити, що планом лізингу, який є невід'ємною частиною договору, визначено фіксовану ціну лізингової оплати за відповідний місяць та встановлено дату сплати лізингового платежу -20 число кожного місяця.
Відповідно до п.5.5 Договору, Лізингоодержувач (відповідач) не має права затримувати лізингові платежі, термін сплати яких настав навіть з причин пошкодження ТЗ або внаслідок виникнення обставин, які можуть здатися форс-мажорними для Лізингоодержувача.
Згідно п. 5.8 Договору оплата вартості послуг Лізінгодавця здійснюється в українських гривнях. Кожний наступний Лізинговий платіж здійснюється у наступному порядку:
- сума, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості ТЗ сплачується у сумі, зазначеній у плані лізингу;
- комісія Лізингодавця за наданий у лізинг ТЗ кожен місяць розраховується за наступною формулою:
КЛМП= КЛПЛ+(ЛППЛ*КоефКВ-ЛППЛ), де:
КЛПМ- комісія Лізингодавця за поточний місяць;
КЛПЛ - комісія Лізингодавця за відповідний місяць згідно Плану лізингу;
КоефКВ - коефіцієнт зміни курсу валюти, який розраховується наступним чином: офіційний курс валюти, зазначеної у плані лізингу, за даними НБУ на момент виставлення рахунку Лізингодавцем/ курс валюти, зазначений у Плані лізингу.
Відповідно до п. 7.16 договору, Лізингоодержувач зобов'язаний вчасно та у повному обсязі сплачувати лізингодавцю лізингові платежі і при їхній наявності відшкодувати лізингодавцю понесені додаткові витрати які пов'язані з експлуатацією ТЗ Лізингодавця.
Свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів відповідач виконав частково, що призвело до виникнення боргу на день подання позову в розмірі 85 277,28 грн.
Матеріалами справи встановлено, що після звернення позивача до суду відповідач частково погасив існуючу перед позивачем заборгованість, з урахуванням збільшення позовних вимог, а саме основний борг в сумі 63 678,08 грн., пеню в 11 950,17 грн. Таким чином, провадження по справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно довідки відповідача заборгованість позивача станом на день прийняття рішення складає 29 432,43 грн., з яких 5220,87 грн. -курсові збитки. Таким чином сума основного боргу складає 24 211,56 грн.
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Згідно ст.806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Матеріалами справи встановлено, що між сторонами фактично було укладено договір фінансового лізингу.
Частина 2 ст. 1 Закону України “Про фінансовий лізинг” передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України “Про фінансовий лізинг” сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
Пунктом 3 ч.2 ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Факт передачі транспортного засобу у лізинг підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноваженої особи відповідача на акті приймання -передачі транспортного засобу № 352/001 від 31.07.2007 року, що є додатком № 2 до Договору фінансового лізингу № 352. В зв'язку з чим, суд вважає доведеним факт передачі транспортного засобу у лізинг позивачем та прийняття його відповідачем на умовах, встановлених Договором № 352.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище відповідач зобов'язався сплачувати лізингові платежі відповідно до затвердженого Плану лізингу та Змін до Плану лізингу, однак в порушення умов договору сплачував лізингові платежі з порушенням Плану лізингу та Змін до Плану лізингу.
Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу та вважає їх такими, що підлягають задоволенню в розмірі 24 211,56 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.
Згідно ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п.16.1 договору, при порушенні Лізингоодержувачем (відповідачем) зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених Планом лізингу, та/або інших платежів, передбачених цим договором, відповідач сплачує пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочки.
Суд враховує зазначені положення договору, однак звертає увагу на наступні обставини.
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, між іншим, регулюється Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Відповідно до ст. 1 зазначеного закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 зазначеного Закону передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов'язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.
Вказана позиція викладена також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. “Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.
Під час судового розгляду справи відповідач, з посиланням на погашення більшої частини боргу, а також часткове погашення пені розрахованої в розмірах визначених договором просив суд звільнити його від сплати решти штрафних санкцій заявлених позивачем.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Враховуючи, що відповідач добровільно погасив більшу частину суми основної заборгованості до винесення судом рішення по суті, а також великий розмір штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що на підставі ст. 233 ГК України та п. 3. ст. 83 ГПК України, сума пені може бути зменшена до 2 367,58 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків річних у розмірі 2 707,75 грн. та втрат від інфляції у розмірі 5 849,05 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.
Також, в зв'язку з порушенням відповідачем строків проплати та зміни офіційного курсу валюти НБУ підлягають задоволенню вимоги позивача, щодо стягнення курсових збитків в розмірі 5 220,87 грн.
Враховуючи наведене вище, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.
Крім того, судом враховується той факт, що позивачем заявою від 31.07.2009 року було фактично збільшено суму позову щодо стягнення з відповідача основного боргу, пені та відсотків річних (та одночасно зменшено суму позову за рахунок проведених відповідачем проплат), в зв'язку з чим загальна сума заявлених позивачем під час судового розгляду вимог складає 118 352,64 грн. При цьому, при подачі позову позивачем згідно платіжних доручень № 7040 від 22.05.2009 року, № 5839 від 02.02.2009 року, №18607 від 12.03.2009 року загалом було сплачено державного мита на суму 1 900,11 грн.
Згідно з п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” із позовних заяв майнового характеру ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до Указу Президента України № 519/94 від 13.09.1994 “Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян” розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на цей час становить 17,00 грн.
Враховуючи викладене, при зверненні з позовом до суду та з урахуванням збільшення позовних вимог позивач повинен був сплатити державне мито в розмірі 1 183,53 грн, проте, позивач сплатив державне мито в сумі -1900,41 грн.
Відповідно до п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством.
За таких обставин внесене державне мито в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством підлягає поверненню з Державного бюджету.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -
Провадження по справі в частині стягнення пені в розмірі 11 950,17 грн. та основного боргу в розмірі 63 678,08 грн. припинити.
Решту позовних вимог задовольнити частково.
Дочірнього підприємства „Спеціалізоване управління № 2” відкритого акціонерного товариства „Будмеханізація” (01013, вул. Будіндустрії, 4, код 04012939, р/р 26002038221361 в міжрайонному відділенні Київської міської філії АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 322012 або з будь якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(03062, м. Київ, пр-т. Перемоги, 67, 03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3, р/р 2600510828 в ВАТ АБ “Укргазбанк”, МФО 320478, код ЄДРПОУ 32774741) 40 356,81 грн. (сорок тисяч триста п'ятдесят шість гривень вісімдесят одна копійку), з яких 24 211,56 грн. (двадцять чотири тисячі двісті одинадцять тисяч п'ятдесят шість копійок) основного боргу, 5 220, 87 грн. (п'ять тисяч двісті двадцять гривень вісімдесят сім гривень) курсові збитки, 2 207,75 грн. ( дві тисячі двісті сім гривень сімдесят п'ять копійок) відсотки річних, 5 849,05 грн. (п'ять тисяч вісімсот сорок дев'ять гривень п'ять копійок) втрати від інфляції, 2 367,58 грн. (дві тисячі триста шістдесят сім гривень п'ятдесят вісім гривня) пені, а також 1 159,85 грн. ( одну тисячу сто п'ятдесят дев'ять гривень вісімдесят п'ять копійок) -державне мито та 306,25 грн. (триста шість гривень двадцять п'ять копійок) -витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ.
Повернути товариству з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг”(03062, м. Київ, просп. Перемоги, 67, код ЄДРПОУ 32774741) з Державного бюджету державне мито в сумі 716,88 грн. (сімсот шістнадцять гривень вісімдесят вісім копійок), як таке, що внесене у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перераховане за платіжними дорученнями № 7040 від 22.05.2009 року, № 5839 від 02.02.2009 року, №18607 від 12.03.2009 року. Платіжні доручення № 7040 від 22.05.2009 року, № 5839 від 02.02.2009 року, №18607 від 12.03.2009 року залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 28/212.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Суддя О. С. Копитова