ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
04 листопада 2009 р. Справа № 25/65
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,
при секретарі судового засідання Максимів Н.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерський торговий дім "Берест-Рошен" (вул. Торгова, 1, м. Івано-Франківськ, 76000)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит" (юр. адреса: вул. Промислова, 29, м. Івано-Франківськ, 76019; поштова адреса: вул. Івасюка, 62, м. Івано-Франківськ, 76019)
про стягнення 153 204,30 грн. заборгованості,
за участю представників сторін:
від позивача: Мушинський В.Т. - представник (довіреність №1/10 від 14.10.09);
від позивача: Писарчук В.Ю. - представник (довіреність № б/н від 14.10.09);
від відповідача: не з'явилися,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кондитерський торговий дім "Берест-Рошен" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит" про стягнення 153 204,30 грн. заборгованості, з яких 150 836,21 грн. основного боргу та 2 368,09 грн. пені. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати у справі, а саме 1 532,04 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № 17 від 01.01.09 позивачем за період з 07.05.09 по 31.07.09 було поставлено відповідачу продукцію - кондитерські вироби в асортименті на суму 153 777,12 грн., яку відповідач оплатив частково, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 150 836,21 грн.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 14.09.09 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 01.10.09.
Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 01.10.09 та від 15.10.09 розгляд справи було відкладено на 15.10.09 та 04.11.09 відповідно.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання жодного разу на вимогу суду не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи відповідними ухвалами суду (повідомлення про вручення поштових відправлень містяться в матеріалах справи). Зокрема, ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 15.10.09 про призначення справи на 04.11.09 було вручено відповідачу 28.10.09, про що свідчать відповідні повідомлення (а.с. №№113-114).
Разом з тим, відповідач вимоги суду не виконав, відзив на позов та докази, які його підтверджують, суду не подав.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, одночасно запобігаючи безпідставному затягуванню розгляду справи та сприяючи своєчасному відновленню порушеного права.
Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши матеріали справи та дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як встановлено судом під час судового розгляду справи, між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір № 17 від 01.01.09 (далі - Договір) (а.с. № 12), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити, відпустити, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити в термін, зазначений в договорі та/або накладних, товар, в асортименті на суму згідно накладних, податкових накладних, товаротранспортних документів (п. 1 Договору).
Пунктом 8 Договору передбачено умови поставки товарів, а саме з відстрочкою оплати (на умовах товарного кредиту).
Відповідно до п. 8.1 Договору строк оплати за поставлений товар становить не більше 30 календарних днів з дня одержання товару, згідно договору, накладних, податкових накладних, товаротранспортних документів.
При цьому, у вказаному пункті Договору сторони встановили, що покупець обов'язково зазначає в платіжних документах № накладної, дати, № договору.
На виконання умов Договору позивач протягом січня -вересня 2009 р. поставляв відповідачу товар, а відповідач частково здійснював його оплату в готівковій та безготівковій формі, про що свідчать прибуткові касові ордери, виписки з банківського рахунку позивача, платіжні доручення з відмітками банку про проведення платежу (а.с. №№117-190).
У зв'язку з чим, позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення 150 836,21 грн. заборгованості з оплати товару, отриманого за період з 07.05.09 по 31.07.09 за видатковими накладними, які не оплачені (а.с. №№15-88).
Відповідно до гарантійного листа від 15.07.09 б/н, підписаного та скріпленого печаткою відповідача, відповідач визнав та підтвердив заборгованість перед позивачем станом на 01.07.09 у розмірі 150 000,00 грн. (а.с. № 91).
З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 17.08.09 №02/25 з вимогою погасити існуючий борг станом на 17.08.09 за поставлений товар, яка 20.08.09 була вручена відповідачу (а.с. №№13-14), проте дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
У силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідні приписи містить ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, згідно з положеннями якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Також, вказаною нормою передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
На виконанням вимог ухвали суду позивач направив відповідачу акти звірки взаєморозрахунків (а.с. №№103-108), які 10.10.09 отримані відповідачем (а.с. №102), однак відповідач вимоги ухвали суду не виконав та акт звірки взаєморозрахунків не підписав.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що докази, які б спростовували доводи позивача та/або свідчили про оплату поставленого товару, відповідачем не надано та в матеріалах справи відсутні.
У зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що відповідач взяті на себе зобов'язання згідно з укладеним Договором в повному обсязі не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем.
За таких обставин справи позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 150 836,21 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 вказаного кодексу учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 1 статті 230 зазначеного кодексу передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 8.4 Договору за несвоєчасне проведення оплати покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню за період з 07.05.09 по 17.08.09 (а.с. №4) на суму 2 368,09 грн.
При цьому, позивач виходив з того, що облікова ставка НБУ за вказаний період становить 11%, в той час як з 30.04.08 по 14.06.09 облікова ставка НБУ становила 12% (Постанова НБУ від 21.04.08 N 107, лист НБУ від 16.02.09 N 14-011/778-2395), з 15.06.09 по 11.08.09 -11% (Постанова НБУ від 12.06.2009 N 343), а з 12.08.09 -10,25% (Постанова НБУ від 10.08.2009 N 468).
Крім того, виходячи з положень п. 8.1 Договору, заборгованість з оплати поставленого товару виникає на 31-ий день з дня його поставки.
У зв'язку з чим, пеня, нарахована на суми заборгованості по неоплаченим видатковим накладним за період з часу виникнення заборгованості по кожній накладній у відповідності до п. 8.1 Договору по 17.08.09, становить 2 304,14 грн.
Згідно з письмовими поясненнями позивача (а.с. №115) ним проведено уточнений розрахунок пені, за яким пеня станом на 09.09.09 становить 4 086,00 грн., проте позивачем не подано ні заяви про збільшення позовних вимог, ні заяви про зміну предмета позову (зокрема, зміну періоду за який заявлено пеню).
Відповідно до положень діючого процесуального законодавства при вирішенні спору суд має виходити з позовних вимог, визначених позивачем у позовній заяві або у заяві про зміну предмета позову, у протилежному випадку -порушуються процесуальні права відповідача, зокрема його право на захист від пред'явлених до нього визначених вимог.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню на суму 2 304,14 грн., а на суму 63,95 грн. задоволенню не підлягають.
За правилами, встановленими ст. 49 ГПК України, судові витрати по справі слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 526, 546, 547, 549, 611, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 193, 216, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 44, 49, 55, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит" (юр. адреса: вул. Промислова, 29, м. Івано-Франківськ, 76018; поштова адреса: вул. Івасюка 62, м. Івано-Франківськ, 76000; ідентифікаційний код 31524633) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерський торговий дім "Берест-Рошен" (вул. Торгова, 1, м. Івано-Франківськ, 76000; ідентифікаційний код 22180540) 150 836,21 грн. основного боргу, 2 304,14 грн. пені, 1 529,86 грн. державного мита, 235,90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог (в частині стягнення 63,95 грн. пені) відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.Е. Валєєва
рішення підписане 18.11.09
Виготовлено в АС "Діловодство суду"