ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
19 жовтня 2009 р. Справа № 25/37
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,
при секретарі судового засідання Максимів Н.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськгаз" в особі Івано - Франківського управління по експлуатації газового господарства (вул. Ленкавського, 20, м. Івано - Франківськ, 76010)
до Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва (вул. С.Бандери, 21а, м. Івано-Франківськ, 76014)
про стягнення 19 023,96 грн. заборгованості,
за участю представників сторін:
від позивача: не з"явилися;
від відповідача: Бесенюк М.І.- заступник директора (довіреність № 01/8-82 від 31.03.09),
Відкрите акціонерне товариство "Івано-Франківськгаз" в особі Івано- Франківського управління по експлуатації газового господарства звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва про стягнення 19 023,96 грн. заборгованості, з яких 15 676,54 грн. основного боргу за спожитий природний газ, 217,93 грн. основного боргу за послуги з технічного обслуговування газових приладів, а також 1 179,98 грн. пені, 1 097,36 грн. штрафу, 684,03 грн. втрат від інфляції та 168,12 грн. суми 3% річних.
Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати у справі, а саме 190,24 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач надавав відповідачу послуги з постачання природного газу, а саме протягом лютого -квітня 2009 р. поставив відповідачу 5 913 м3 природного газу, однак відповідач спожитий природний газ, а також послуги з технічного обслуговування газових приладів не оплатив, внаслідок чого станом на 27.07.09 заборгованість відповідача перед позивачем з урахуванням штрафних санкцій, втрат від інфляції та 3% річних становить 19 023,96 грн.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 31.08.09 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 16.09.09.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 16.09.09 розгляд справи відкладено на 05.10.09.
У судовому засіданні 05.10.09 оголошено перерву до 19.10.09.
Представник позивача у судовому засіданні 16.09.09 та 05.10.09 позовні вимоги підтримав в частині стягнення суми штрафних санкцій, втрат від інфляції та 3% річних у зв'язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу. У судове засідання 19.10.09 представник позивача не з"явився, про причини неявки суд не повідомив, про перерву у судовому засіданні до 19.10.09 був повідомлений у судовому засіданні 05.10.09, про що свідчить розписка про оголошення перерви (а.с. №47).
Відповідач подав суду відзив на позов (а.с. №№49-50), в якому заперечував проти позовних вимог в частині стягнення суми штрафних санкцій, втрат від інфляції та 3% річних, а в заяві від 14.10.09 № 01/8-186 (а.с. №51) просив суд зменшити суми штрафних санкцій, втрат від інфляції та 3% річних.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи та дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як встановлено судом під час розгляду справи, 01.01.09 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено договір № 590 на постачання та транспортування природного газу (далі - Договір) (а.с. №№5-6), предметом якого є надання виконавцем послуг замовнику з транспортування і постачання природного газу та оплата наданих послуг замовником (п. п. 1.1, 1.2 Договору).
На виконання умов Договору позивач надавав відповідачу послуги з постачання природного газу, а саме протягом лютого -березня 2009 р. поставив відповідачу 5 913 м3 природного газу, про що свідчать підписані та скріплені печатками сторін акти приймання-передачі газу від 24.02.09 (2 835 м3 природного газу), від 24.03.09 (2 220 м3 природного газу) та від 23.04.09 (858 м3 природного газу) (а.с. №№7-9), на загальну суму 15 676,54 грн.
Згідно із п.п. 6.1 - 6.3 Договору оплата за послуги з транспортування газу проводиться виключно грошовими коштами, при цьому замовник зобов'язаний внести 50 % оплати за транспортування замовлених на поточний місяць об'ємів газу до 20 числа поточного місяця. За послуги з постачання газу перша оплата в розмірі 50 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 10 банківських днів до початку місяця поставки газу, а наступна оплата проводиться плановим платежем в розмірі 50 % від вартості запланованих місячних обсягів до 5-го числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за надані послуги з транспортування та постачання газу здійснюється замовником на підставі акта прийому-передачі газу (за звітний місяць) до 10 числа місяця, наступного за звітним.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджує представник позивача в судовому засіданні, відповідач сплатив на підставі рахунку-фактури від 19.08.09 вартість спожитого природного газу до звернення позивача до суду з позовом (26.08.09), про що свідчить надана представником позивача виписка з банківського рахунку позивача за 19.08.09 (а.с. №31).
Крім того, у січні 2005 р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено угоду № 167/590 (далі -Угода) (а.с. №№10-11), зі строком дії до 31.12.09 (п. 4 Угоди), за умовами якої виконавець зобов'язався здійснювати технічний огляд і профілактичне обслуговування обладнання газового господарства, яке належить замовнику, а замовник зобов"язався оплачувати вартість робіт з технічного огляду і профілактичного обслуговування у встановлені терміни в сумі згідно розділу ІІ Угоди (п. 1 Угоди).
Розділ ІІ Угоди містить розрахунок такої суми, а згідно із п. 1 Угоди вартість виконаних робіт підлягає індексації у зв'язку з ростом заробітної плати і т. ін.
Відповідно до п. 3 Угоди замовник попередньо оплачує вартість виконуваних робіт, передбачених розділом ІІ Угоди в наступні терміни: за І-ий квартал до 30.03, за ІІ-ий квартал до 30.06, за ІІІ-ій квартал до 30.09, за ІV-ий квартал до 30.12.
Згідно із поданим позивачем розрахунком заборгованості з технічного обслуговування газових приладів по Угоді за період з 01.01.08 по 31.07.09 (а.с. №12). заборгованість відповідача перед позивачем становить 217,93 грн.
Відповідно до акта прийняття виконаних робіт № 320 від 20.08.09 (а.с. №39) позивачем за період з 01.01.09 по 01.08.09 виконано роботи на суму 264,46 грн.
Як стверджує представник позивача в судовому засіданні заявлена до стягнення заборгованість за технічне обслуговування газових приладів відповідачем була сплачена, що підтверджується платіжним дорученням № 257 від 20.08.09 на суму 264,46 грн. (а.с. № 53).
Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідач сплатив заборгованість за технічне обслуговування газових приладів до звернення позивача до суду з позовом (26.08.09).
Відповідно до ст. ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно із ст. 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
За приписами ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Враховуючи те, що на час подання до суду позову заборгованість за спожитий природний газ та послуги з технічного обслуговування газових приладів була сплачена відповідачем, права позивача порушені не були та відповідно у позивача було відсутнє право на звернення до суду з позовом про стягнення цієї заборгованості.
За таких обставин справи позов в частині стягнення 15 676,54 грн. основного боргу за спожитий природний газ та 217,93 грн. основного боргу за технічне обслуговування газових приладів задоволенню не підлягає.
У силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідні приписи містить ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, згідно з положеннями якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач прийняті на себе зобов'язання за Договором належним чином не виконував.
Згідно із ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 вказаного кодексу учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 1 статті 230 зазначеного кодексу передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 вказаної статті). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 зазначеної статті).
Пунктом 7.5 Договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язань зазначених у розділі 6 Договору, замовник сплачує на користь виконавця, крім суми заборгованості з врахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості.
Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до поданого розрахунку (а.с. №13) позивачем застосовано до боржника штраф у розмірі 1 097,36 грн. та нараховано пеню у розмірі 1 179,98 грн., втрати від інфляції у розмірі 684,03 грн. та суми 3% річних у розмірі 168,12 грн. за період з часу виникнення заборгованості (зокрема, за спожитий природний газ у лютому 2009 р. -з 11.03.09) по 23.07.09.
Враховуючи встановлення судом факту прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань з оплати послуг з постачання природного газу та з технічного обслуговування газових приладів та з огляду на те, що заявлені до стягнення суми штрафних санкцій, втрат від інфляції та 3% річних, не перевищують відповідних сум, розрахованих судом, позовні вимоги в частині стягнення останніх є обґрунтованими.
При цьому, суд бере до уваги те, що у судовому засіданні представником позивача подано інший розрахунок заборгованості (а.с. №32), згідно з яким позивачем нараховано за період з 11.02.09 по 19.08.09 пеню у розмірі 1 700,60 грн., втрати від інфляції у розмірі 844,16 грн. та 3% річних у розмірі 219,66 грн., однак клопотання про збільшення позовних вимог в установленому діючим законодавством порядку не заявлено.
Отже, суд виходить з первісного розрахунку суми пені, втрати від інфляції та 3% річних та вважає за необхідне зазначити, що позивач не позбавлений права на звернення до суду з позовом про стягнення в установленому чинним законодавством порядку вказаних сум за наступний після 23.07.09 час.
Разом з тим, відповідач подав клопотання (а.с. №51), в якому просив суд зменшити штрафні санкції, суми втрат від інфляції та 3% річних у зв'язку з його важким фінансовим станом. В обґрунтування клопотання відповідач посилався, зокрема, на те, що його важкий фінансовий стан зумовлений тим, що в плані використання бюджетних коштів на 2009 р. не закладені видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Водночас, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання та не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, у зв'язку з чим не підлягають зменшенню в порядку ст. 83 ГПК України.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми втрат від інфляції та 3% річних підлягають задоволенню на суму 684,03 грн. та 168,12 грн. відповідно.
Разом з тим, при вирішенні питання щодо зменшення неустойки (штрафу, пені) суд бере до уваги наступне.
Відповідач повністю сплатив основний борг за спожитий природний газ та послуги з технічного обслуговування газових приладів до звернення позивача до суду з позовом.
Згідно із довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 21.01.09 (а.с. №43) відповідач є державною організацією (установою), яка фінансується за рахунок Державного бюджету.
Відповідно до плану використання бюджетних коштів відповідача на 2009 р., затвердженого 20.02.09 президентом Академії аграрних наук України, (а.с. №52) видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв не передбачено.
Крім того, згідно із повідомленням Головного управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області від 23.02.09 № 2 про прийняття до виконання постанови про арешт коштів розпорядника (одержувача) бюджетних коштів б/н від 23.02.09 (а.с. №40) було зупинено операції на рахунках відповідача та лише постановою головного державного виконавця ВДВС Івано-Франківського МУЮ від 13.08.09 кошти відповідача звільнено з-під арешту (а.с. №41).
У зв'язку з чим, виставлений позивачем 19.08.09 рахунок-фактура на суму заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 15 676,54 грн. був оплачений відповідачем в той же день (а.с. №31).
За таких обставин справи суд вважає за необхідне зменшити неустойку (штраф, пеню) на 50%.
Відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені та штрафу підлягають задоволенню на суму 589,99 грн. та 548,68 грн. відповідно.
За правилами, встановленими ст. 49 ГПК України, судові витрати по справі слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, в частині зменшення на підставі ст. 83 ГПК розміру неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем (п. 6.3 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 04.03.98 р. N 02-5/78).
У зв"язку з набранням чинності 13.08.09 постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.09 № 825 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.05 №1258", розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу змінено та встановлено за ставкою 236,00 грн.
Враховуючи те, що позивач платіжним дорученням №617 від 06.08.09 сплатив витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн., ухвалами суду від 31.08.09 та від 16.09.09 було зобов"язано позивача надати суду докази доплати в доход Державного бюджету України витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн., однак такі докази позивачем суду не надано.
Отже, суд вважає за необхідне стягнути з позивача в доход Державного бюджету України витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 526, 546, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 193, 216, 231 Господарського кодексу України ст. ст. 22, 44, 49, 55, 78, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задовольнити частково.
Стягнути з Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва (вул. С.Бандери, 21а, м. Івано-Франківськ, 76014; ідентифікаційний код 00704273) на користь відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськгаз" в особі Івано - Франківського управління по експлуатації газового господарства (вул. Ленкавського 20, м. Івано - Франківськ, 76010; ідентифікаційний код 20551297) 589,99 грн. пені, 548,68 грн. штрафу, 684,03 грн. втрат від інфляції, 168,12 грн. суми 3 % річних, 31,29 грн. державного мита, 38,82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськгаз" в особі Івано - Франківського управління по експлуатації газового господарства (вул. Ленкавського 20, м. Івано - Франківськ, 76010; ідентифікаційний код 20551297) в доход Державного бюджету м. Івано-Франківська (банк отримувача: ГУДК України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 20568100, МФО 836014, р/р 31216259700002, код платежу 22050000) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог (в частині стягнення 15 676,54 грн. основного боргу за спожитий природний газ, 217,93 грн. основного боргу за технічне обслуговування газових приладів, 589,99 грн. пені та 548,68 грн. штрафу) відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
Суддя Т.Е. Валєєва
рішення підписане 23.11.09
Виготовлено в АС "Діловодство суду"