Запорізької області
20.11.09 Справа № 17/293/09
Суддя
за позовною заявою: Запорізької товарної біржі “Гілеї”, 69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 41
до відповідача: приватного підприємства “Барс-Н”, 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 26/2
про стягнення 42 000 грн.
суддя Корсун В.Л.
У засіданні приймали участь представники:
від позивача: Ніточкіна С.В., довіреність від 25.02.09 б/н
від відповідача: не прибув
23.09.09 до господарського суду Запорізької області звернулась Запорізька товарна біржа “Гілея” (надалі - ЗТБ “Гілея”) з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства “Барс-Н” (далі за текстом ПП “Барс-Н”) заборгованості за договором безвідсоткової позики від 28.05.09 у розмірі 42 000 грн., з яких 35 000 грн. - основний борг та 7000 грн. - штраф.
Ухвалою від 23.09.09 судом порушено провадження в справі № 17/293/09, у сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 19.10.09.
Ухвалою від 19.10.09 заяву позивача про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на поточний рахунок ПП “Барс-Н” № 260033014551 АБ “Таврика” в м. Києві, МФО 300788 судом залишено без задоволення через необґрунтованість.
Ухвалою від 19.10.09 судом, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено на 09.11.09.
Ухвалою від 09.11.09 судом у зв'язку з необхідністю підготовки та оголошення рішення в повному обсязі розгляд справи відкладено на 20.11.09.
За заявою представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
У засіданні суду 20.11.09, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено рішення в повному обсязі.
Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Свої вимоги обґрунтовував ст. ст. 526, 625, 1049 Цивільного кодексу України та зазначив наступне. 28.05.09 між сторонами укладено договір безвідсоткової позики на виконання умов якого позивач 28.05.09 перерахував на поточний рахунок відповідача суму позики в розмірі 35 000 грн. Зобов'язання щодо повернення суми позики в строк, обумовлений в договорі відповідач не виконав внаслідок чого, станом на день звернення з позовом до суду, сума основного боргу складає 35 000 грн. За неналежне виконання грошового зобов'язання щодо повернення суми позики відповідачу нараховано штраф у розмірі 7 000 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити.
Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання жодного разу не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався. Про час та місце судового засідання відповідача судом повідомлено належним чином.
Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.02 № 04-5/609 “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Представником позивача для підтвердження правильності адреси відповідача, яка зазначена у позовній заяві, надано суду довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ № 637944, згідно з якою станом на 06.10.09 місцезнаходженням ПП “Барс-Н” є: 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 26, кв. 2, що співпадає з адресою, зазначеною у позові. Зазначене надає підстави для висновку про те, що судом були вжиті всі заходи повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляду справи.
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб - учасників судового процесу.
Згідно із ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд
28.05.09 між Запорізькою товарною біржею “Гілея” (Позикодавець) та приватним підприємством “Барс-Н” (Позичальник) укладено договір безвідсоткової позики, за умовами якого (п.1.1) Позикодавець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, надає Позичальнику безвідсоткову позику, а останній зобов'язується повернути позику у визначений цим Договором термін.
Пунктом 1.2 договору визначено, що Позикодавець надає Позичальнику позику шляхом перерахування грошових коштів в безготівковому порядку на поточний рахунок Позичальника.
Сума позики за договором складає 35 000 грн. ( п. 2.1. договору).
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).
Згідно з ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов п. 1.2 спірного договору ЗТБ “Гілея” 28.05.09 перераховано грошові кошти на поточний рахунок відповідача № 260033014551 банк АБ “Таврика” у м. Київі, МФО 300788 в розмірі 35 000 грн., про що свідчить платіжне доручення від 28.05.09 № 47 на суму 35 000 грн. (копію залучено до матеріалів справи).
26.06.09 між сторонами підписано додаткову угоду № 1 “Про продовження строку дії договору та його зміну” до договору позики від 28.05.09 відповідно до п. 1 якої, строк дії договору позики від 28.05.09, укладеного між вказаними сторонами продовжено до 31.08.09.
Згідно з п. 3.2 вказаної додаткової угоди, повернення суми позики проводиться Позичальником шляхом перерахування грошових коштів в безготівковому порядку на поточний рахунок Позикодавця не пізніше 31.08.09.
Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до моменту його остаточного виконання, але не пізніше до 31.08.09 (п. 8.1 додаткової угоди).
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Пунктом 3 вказаної статті визначено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалась, на його банківський рахунок.
Однак, як встановлено судом, відповідач взятих на себе договірних зобов'язань відповідно до договору позики не виконав, не перерахував грошові кошти в розмірі 35 000 грн. на поточний рахунок позивача в строк до 31.08.09, що підтверджується матеріалами справи.
04.08.09 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу за вих. від 04.08.09 № 219 про сплату боргу в розмірі 35 000 грн. за спірним договором позики. Листом за вих. від 06.08.09 № 2 відповідач повідомив позивача, що заборгованість за спірним договором в розмірі 35 000 грн. не була своєчасно повернута позивачу через виникнення фінансових труднощів на підприємстві. У зв'язку з чим, відповідач просив позивача надати розстрочку на повернення суми боргу, визначивши графік повернення.
01.09.09 позивач повторно надіслав на адресу відповідача вимогу за вих. від 01.09.09 № 245 про сплату боргу в розмірі 35 000 грн. та штрафу в розмірі 7000 грн. за договором позики від 28.05.09, якою повідомив відповідача про намір звернення до суду у разі невиконання в строк до 03.09.09 умов договору. Вказана вимога відповідачем залишена без відповіді та задоволення.
Таким чином, факт наявності заборгованості у розмірі 35 000 грн. підтверджується матеріалами справи.
Відповідач не надав суду доказів повернення ним суми позики за спірним договором, доводів позивача не спростував.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 35 000 грн. основного боргу на підставі договору позики від 28.05.09 є доведеними, обґрунтованими та, у зв'язку з чим, підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема, у випадку прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Пунктом 4.3 додаткової угоди до договору позики визначено, що у випадку невиконання Позичальником зобов'язань передбачених п. 3.2 цього договору, Позичальник виплачує Позикодавцю штраф у розмірі 20 % від суми позики. Сплата штрафних санкцій не звільняє від повернення суми позики по договору.
Так, позивачем надано суду розрахунок штрафу, який становить 7 000 грн. Розрахунок штрафу здійснено позивачем вірно, внаслідок чого вимоги в цій частині суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі - 420,00 грн. державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 22, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з приватного підприємства “Барс-Н” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 26/2, код ЄДРПОУ 22144917, р/р 260033014551 АБ “Таврика” м. Київ, МФО 300788) на користь Запорізької товарної біржі “Гілея” (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 41, код ЄДРПОУ 20481361, р/р 2600899312653 в Донецькій обласній філії АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 334011) основний борг у сумі 35 000 (тридцять п'ять тисяч) грн. 00 коп., штраф -7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп., 402 (чотириста дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя В.Л. Корсун