Запорізької області
18.11.09 Справа № 4/331/09
За позовом Концерну “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району, ( юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2а)
До відповідача приватного підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1)
Про стягнення 2316,99грн. основного боргу за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 125 від 01.09.2003р.
Суддя Зінченко Н.Г.
Представники сторін:
від позивача: Вознюк Г.Л. - довіреність 5154/2719 від 11.09.2008 р.
Гринь А.А. -довіреність № 4722/27-18 від 20.10.2009р.
від відповідача: не прибув;
До господарського суду Запорізької області 19.10.2009 року звернувся позивач -концерн “Міські теплові мережі” в особі філії концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району з позовною заявою до відповідача - приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 2316,99грн. основного боргу за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 125 від 01.09.2003р.
Ухвалою суду від 19.10.2009 року порушено провадження у справі № 4/33101/09, судове засідання призначено на 18.11.2009 р.
У судовому засіданні 18.11.2009 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, надав документи витребувані судом, які прийняті судом та залучені до матеріалів справи.
Відповідач у судове засідання 18.11.2009 р. не прибув, про причини неявки суд не повідомив, повноважного представника у судові засідання не направив. Про час і місце судового засідання був попереджений належним чином про свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 6322468.
Згідно п. 3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Відповідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Неявка відповідача чи його представника в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в попередніх ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.
Згідно зі ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався без поважних причин правом на захист своїх інтересів. Не надав суду відзив на позовну заяву чи доказів заперечення (при наявності таких), чи доказів виконання договірних зобов'язань.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача за наявними доказами, яких достатньо для вирішення спору.
За клопотанням представника позивача судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
У судовому засіданні 18.11.2009р. розгляд справи судом закінчено, на підставі ст. 85 ГПК України суддею оголошено вступну та резолютивну частини рішення (за згодою представника позивача).
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд
01.09.2003року концерн “Міські теплові мережі” (надалі -позивач) та приватний підприємець ОСОБА_1 (надалі -відповідач) уклали договір № 125 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі -договір).
Сторони уклали вказаний вище договір про постачання теплової енергії в гарячій воді на: викуплене приміщення по АДРЕСА_2.
Позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, згідно п. 1.3., а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію разом із втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі відповідача за встановленими тарифами (цінами) в терміни передбачені даним договором (п. 1.2. договору).
Відповідно до п. 1.7. договору, максимальне теплове навантаження на опалення та гаряче водопостачання приймається по поданій відповідачем проектній документації, а при відсутності -розраховується спеціалізованою організацією.
Згідно умов договору він набуває чинності після підписання його сторонами та діє до 01.09.2003р. по 31.08.2004р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання (п. 10.1. договору). Судом встановлено, що договір, на час розгляду справи в суді, пролонгований і є діючим.
Відповідно до п. 6.2. Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць . Позивач після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає відповідачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну. Відповідач зобов'язаний оформити акт надання послуг і до 25-числа місяця, наступного за розрахунковим, повернути його позивачу.
Підставою для розрахунків відповідача із позивачем є рахунок та Акт надання послуг, підписаний обома сторонами (п. 6.4. договору).
Згідно з п. 6.6. Договору відповідач зобов'язався до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію і передоплати.
Позивач, на виконання умов договору, з березня 2008р., травня 2008р., серпня 2008р. по липень 2009р. поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 2598,66грн. та виставив відповідні акти приймання-передачі теплової енергії, а саме: акт приймання-передачі теплової енергії від 31.08.2008 р. на суму 53,18грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 30.09.2008 р. на суму 53,18грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 31.10.2008р. на суму 104,96грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 30.11.2008р. на суму 266,12грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 31.12.2008р. на суму 371,54грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2009 р. на суму 535,43грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 29.02.2009 р. на суму 382,19 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 31.03.2009 р. на суму 440,70 грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 30.06.2009 р. на суму 58,06грн., акт приймання-передачі теплової енергії від 31.07.2009 р. на суму 80,65 грн., які підписані відповідачем.
Позивач виставив відповідачу на сплату поставленої теплової енергії у гарячій воді рахунки (всі за № 125/1): від 08.09.2008р. на суму 53,18грн., від 06.10.2008р. на суму 53,18грн., від 05.11.2008р. на суму 104,96 грн., від 08.12.2008р. на суму 266,12грн., від 05.01.2009 р. на суму 371,54грн. від 06.02.2009 р. на суму 535,43грн., від 06.03.2009р. на суму 382,19грн., від 08.04.2009р. на суму 440,70грн., від 08.07.2009р. на суму 58,06грн. та від 05.08.2009 р. на суму 80,65 грн.
Вказані рахунки були направлені позивачем відповідачу та отриманні останнім, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового рекомендованого відправлення, які залучені судом до матеріалів справи.
Відповідач частково оплатив вартість наданих позивачем послуг, за період часу з березня 2008р., травня 2008р., серпня 2008р. по липень 2009р. , хоча і отримав рахунки на оплату наданих позивачем послуг із постачання теплової енергії у гарячій воді та акти приймання-передачі теплової енергії. Зауважень на акти відповідачем надано не було.
Заборгованість відповідача перед позивачем за отриману теплову енергію з березня 2008р., травня 2008р., серпня 2008р. по липень 2009р., на час розгляду справи у суді, складає 2316,99грн.
Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Факт порушення відповідачем умов договору, доведений представником позивача у судовому засіданні. Вимоги позивача є законними та підлягають задоволенню.
Таким чином, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 2316,99грн. основного боргу, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Судові витрати, покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, іден. Номер НОМЕР_1) на користь концерну “Міські теплові мережі” (69137, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДПРОУ 32121458, р/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849) 2316(дві тисячі триста шістнадцять) грн. 99 коп . основного боргу, 102 (сто дві) грн. державного мита та 236(двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ .
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.
Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 23.11.2009р.
Суддя Н.Г.Зінченко