Запорізької області
17.11.09 Справа № 21/164/09
Суддя
За позовом -Товариства з обмеженою відповідальністю “Ваги Аксіс Україна” (79041, м.Львів, вул.Суха, б.8; представник позивача ТОВ “Ел Ай Груп”- 01133, м.Київ, вул.Кутузова, б.18/7, оф.606)
до відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервісметтрейд-2008” (69006, м.Запоріжжя, пр.Металургів, 30; код за ЄДРПОУ 35979568)
про стягнення 100722 грн. 53 коп.
Суддя Черкаський В.І.
За участю представників сторін:
від позивача -Ковальчук М.М. дов. б/н від 05.06.2009 року;
від відповідача - не з'явився
До господарського суду Запорізької області 27.10.2009 року звернувся позивач -ТОВ “Ваги Аксіс Україна” з позовною заявою до відповідача -ТОВ “СервісМет Трейд-2008” про стягнення грошових коштів -попередньої оплати за непоставлену продукцію у розмірі 90741 грн. 02 коп. передоплати, 9981 грн. 51 коп. відсотків за прострочення повернення коштів, у зв'язку із неналежним виконанням останнім, умов господарського зобов'язання, підтвердженого платіжним дорученням № 24 від 14.01.2009 року та платіжним дорученням № 46 від 19.01.2009.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.10.2009 року порушено провадження по справі № 21/164/09 за позовом -Товариства з обмеженою відповідальністю “Ваги Аксіс Україна”, м.Львів до відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю “СервісМет Трейд-2008”, м.Запоріжжя про стягнення 90741 грн. 02 коп. передоплати, 9981 грн. 51 коп. відсотків, розгляд справи призначено на 17.11.2009 року.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, про причини неявки суд не повідомив, повноважного представника у судові засідання не направив. Про час і місце судового засідання був попереджений належним чином.
Згідно п. 3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Ухвали суду були направлені на юридичну адресу відповідача, яка зазначена у позові і у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16.01.2009 р. серії АВ № 321610. Таким чином, відповідач є повідомленим належним чином, про час і місце розгляду справи судом.
В судовому засіданні 17.11.2009 р. розгляд справи закінчений, і, за згодою представника позивача, судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
Справа розглянута в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами та без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача суд, -
Товариство з обмеженою відповідальністю “Сервісметтрейд-2008” (надалі -відповідач) виставило ТОВ «Ваги АКСІС Україна»(надалі позивач) рахунок-фактуру № СФ-0000002 від 16.01.2009 р. на суму 85566.02 грн. з ПДВ та рахунок-фактуру № СФ-0000007 від 16.01.2009 р. на суму 6175 грн. з ПДВ. Всього на загальну суму 91741,02 грн.
Згідно вказаним рахункам-фактурам відповідач повинен був поставити позивачу металопродукції на загальну суму 91741,02 грн.з врахуванням експедиційних послуг у розмірі 2333.33 грн. , без ПДВ.
Позивач, відповідно до платіжних доручень № 24 від 14.01.2009 р. та № 46 від 19.01.2009, перерахував на рахунок відповідача 90741,02 грн. за вказану вище металопродукцію.
Як з'ясовано судом, хоча позивач і перерахував відповідачу вартість металопродукції, відповідач не поставив позивачу металопродукцію, яка була вже оплачена з боку позивача.
22.01.2009 року Позивач надіслав відповідачу претензію №0122 від 22.01.2009 року з вимогою повернути сплачені кошти у сумі 90741,02 грн.
Відповідач залишив вказану претензію позивача без задоволення і реагування, не повернув позивачу 90741.02 грн. попередньої оплати за металопродукцію, що стало приводом для звернення позивача із позовом до суду.
Суд встановив, що за зверненням позивача до правоохоронних органів також було порушено кримінальну справу №2680901 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 Кримінального Кодексу України, що підтверджується Постановою про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження № 2680901-3 від 02.03.2009. За поясненням представника позивача, на момент розгляду справи № 21/164/09, вищезазначена кримінальна справа передана до суду.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку.
Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні права та обов'язки.
Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Зважаючи на те, що сторони оформили свої господарські відносини за допомогою рахунків-фактур № СФ-0000002 від 16.01.2009 р., № СФ-0000007 від 16.01.2009 , де вказані: назва, ціна, кількість товару, суд дійшов висновку, що сторони досягли всіх істотних умов, що необхідні для укладення договору купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору…Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань крім випадків, передбачених законом.
Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 ЦК України.
Згідно статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. ... Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Факт того, що відповідач отримав попередню оплату за металопродукцію у сумі 90741,02 грн. та не поставив, як металопродукцію, так і не повернув попередню оплату за неї, представником позивача документально підтверджений в судовому засіданні.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги, щодо стягнення із відповідача 90741,02 грн. попередньої оплати є обґрунтованими, а позов, в цій частині, таким, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просив суд стягнути із відповідача 9981 грн. 51 коп. відсотків -по суті пені за прострочення повернення коштів.
Суд, враховуючи позицію позивача щодо стягнення із відповідача 9981 грн. 51 коп. пені за прострочення повернення коштів за період користування ними, на підставі Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, вважає її хибною, і такою, що не підлягає задоволенню, виходячи із наступного:
Згідно преамбулі Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.
Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Таким чином, враховуючи вище викладене, суд вважає, що вимога позивача щодо стягнення із відповідача 9981 грн. 51 коп. пені за прострочення повернення коштів є необґрунтованою, оскільки, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні права та обов'язки без підписання будь-якого договору, отже умови про встановлення відповідальності сторін, у вигляді сплати пені, сторонами передбачено не було заздалегідь.
Положення Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” застосовуються саме до договірних відносин, отже вимога позивача щодо стягнення із відповідача 9981 грн. 51 коп. пені за прострочення повернення коштів не підлягає задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судові витрати, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Таким чином, позов слід задовольнити частково.
Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 1007 грн. 23 коп. витрат на державне мито повністю, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, та суму 212 грн. 61 коп. витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Сервісметтрейд-2008” (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 30, код ЄДРПОУ 35979568, п/р 26007000100340 у ВАТ “Мотор-банк”, МФО 313009) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ваги Аксіс Україна” (79041, м.Львів, вул.Суха, б.8; код за ЄДРПОУ 31588854, п/р 26005601000430 в ЛОФ Укрсоцбанк м. Львова, МФО 325019) суму 90741 грн. 02 коп. основного боргу, суму 1007 грн. 23 коп. державного мита, суму 212 грн. 61 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя В.І.Черкаський
(рішення оформлене та підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України -17.11.2009)