Запорізької області
17.11.09 Справа № 6/333д/09
Суддя
За позовом Публічного акціонерного товариства «МетаБанк»м. Запоріжжя
До Приватного підприємства «Корпоративний капітал»м. Запоріжжя
Про визнання недійсним пункту 5.11 договору
Суддя Місюра Л.С.
За участю представників :
Від позивача: Хільченко С.С. -дов. №10/09-11 від 28.08.-11 від 25.08.209р.,
Горобець О.В. -дов. № 10/09-12 від 25.08.209р.
Від відповідача: Боєв Є.С. -дов. від 15.10.2009р.
Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «МетаБанк»м. Запоріжжя до Приватного підприємства «Корпоративний капітал»м. Запоріжжя про визнання недійсним пункту 5.11 договору, суддя
Позивач в позовній заяві просить визнати недійсним пункт 5.11 договору банківського рахунку на розрахунково - касове обслуговування № 717/4, укладений між позивачем та відповідачем.
Відповідач в судовому засіданні заявив клопотання про припинення провадження у справі, оскільки відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду. При цьому, в клопотанні відповідач вказав наступне: договір банківського рахунку на розрахункове касове обслуговування № 717/4 від 29.01.2009р. містить третейське застереження, щодо вирішення усіх спорів між сторонами у постійно діючому третейському суді при Українській Товарній Біржі "ТБУ". Частина 1 ст. 12 Закону України «Про третейські суди»визначає, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
Клопотання відповідача відхиляється судом в зв'язку з наступним: Відповідач вправі просити суд про припинення провадження у справі, але цю вимогу не можна викладати в якості клопотання, оскільки суд, тільки приймаючи остаточне рішення, приймає рішення або про задоволення позовних вимог, або про відмову в задоволені позовних вимог, або про вставлення позову без розгляду, або про припинення провадження по справі. Крім цього, зі змісту статей 1, 2, 12, 21 ГПК України, та статті 51 Закону України “Про третейські суди” слідує, а також враховуючи суб'єктний склад сторін, що визнання недійсною третейської угоди віднесено до компетенції господарського суду, який по даній справі є компетентним судом.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суддя вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
29.01.2009 року між Акціонерним банком "Металург", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „МетаБанк" (далі -позивач) та ПП "Корпоративний капітал" (надалі - відповідач) був укладений договір банківського рахунку на розрахунково-касове обслуговування № 717/4 (далі - договір).
АТ «МетаБанк» вказує, що не заперечуючи проти укладення цього договору в цілому, зазначає, що пункт 5.11 зазначеного договору викладений в редакції, на яку ні за яких обставин не погодився б АТ „МетаБанк".
Пунктом 5.11 передбачено, що усі спори, розбіжності, вимоги або претензії, що виникають між сторонами, підлягають остаточному вирішенню у постійно діючому третейському суді при Українській Товарній Біржі "ТБУ" (Свідоцтво № 15 птс від 09.12.2008 року, видане Головним управлінням юстиції у Запорізькій області) у відповідності з Регламентом. Третейський суддя призначається головою постійно діючого третейського суду при Українській Товарній Біржі "ТБУ".
Позивач вказує, що він не користується послугами третейських судів при розгляді спорів, що виникають при укладанні, виконанні та розірванні договорів, укладених з його клієнтами, і будь яких повноважень своїм представникам на включення до текстів договорів таких третейських застережень не надавав.
Пункт 5.11 у цій редакції включений до тексту договору № 717/4 від 29.01.2009 року відповідачем шляхом обману, без повідомлення про це представника АТ „МетаБанк", з метою подальшого використання третейського суду для протиправного заволодіння грошовими коштами АТ „МетаБанк" у особливо великому розмірі.
Представник АТ „МетаБанк", що підписав від імені банку договір № 717/4 від 29.01.2009 року, був введений в оману відповідачем, який таємно замінив текст цього договору перед підписанням та запевнив представника АТ „МетаБанк", що з усіма положеннями договору відповідач згодний і ніяких претензій щодо тексту договору в редакції банку не має та змін і доповнень до нього не вносив. Але пункт 5.11 договору в редакції АТ „МетаБанк" був викладений інакше, відповідно до типової форми договору, затвердженому внутрішніми положеннями банку та включеному до електронної бази договорів банку, а саме: "Сторони несуть відповідальність за розголошення банківської таємниці та конфіденційної інформації згідно з законодавством України. Спори за цим договором вирішуються судом відповідно до законодавства України".
Позивач вказує, що між постійно діючим третейськім судом при Українській Товарній Біржі "ТБУ" та АТ „МетаБанк" вже давно існує конфлікт інтересів за іншими справами. Так, ще 24.09.2008 року до прокуратури Запорізької області була подана заява про притягнення до кримінальної відповідальності суддю третейського суду Клюсу А.М. при Українській Товарній Біржі "ТБУ". Тому АТ „МетаБанк", який є фінансовою установою, що захищає майнові інтереси своїх вкладників та клієнтів, із свого досвіду та достовірно знаючи про механізми використання третейських судів у шахрайських схемах, про які систематично сповіщають засоби масової інформації, не включив би то тексту договору таке третейського застереження.
Таким чином, позивач вважає, що діями відповідача, а саме укладанням договору № 717/4 від 29.01.2009 року шляхом обману, АТ „МетаБанк" позбавлений права на справедливий та об'єктивний розгляд спору, який виникає з договору на розрахунково-касове обслуговування.
Крім того, представник АТ „МетаБанк" Сокирка А.В., яка підписала від імені банку договір № 717/4 від 29.01.2009 року, перевищила надані їй повноваження щодо цього договору. Відповідно до внутрішніх положень та наказів банку вона мала право укладати і підписувати тільки договори, які викладені виключно в редакції типових форм, затверджених внутрішніми положеннями Банку та включених до електронної бази договорів банку. Вносити будь-які зміни та доповнення до цих договорів, у тому числі до договору № 717/4 від 29.01.2009 року, вона не мала ніякого права та повноважень.
Розглядаючи справи про визнання правочинів недійсними у зв'язку з перевищенням повноважень фізичними особами за довіреностями, суди повинні встановлювати, який правочин був укладений, досліджувати зміст довіреності та вирішували питання щодо перевищення меж цивільної дієздатності особи з урахуванням усіх матеріалів справи.
Представництвом відповідно до положень статті 237 Цивільного кодексу України є правовідношення, у якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Згідно із частиною першою статті 241 Цивільного кодексу України правочин. вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Пункт 5.11 спірного договору не був схвалений, а тому в цій частині договору, договір не створює права та обов'язки осіб .
Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Крім того, п. 5.8. договору передбачає, що у разі здійснення з вини банку переказу з рахунку клієнта без законних підстав (тобто за відсутності відповідного розрахункового документа), або у разі порушення умов доручення клієнта на здійснення договірного списання відповідно до п. 6.4. цього договору, повернення клієнту цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку.
Таким чином, вказаний пункт договору входить в протиріччя із третейським застереженням, передбаченим спірним п. 5.11 договору, і ставить його під сумнів.
Статтями 230 та 241 ЦК України передбачено, що правочини. які вчинені під впливом обману або з перевищенням представником наданих йому повноважень, визнаються недійсними.
За таких обставин, вимоги позивача обґрунтовані на законі.
Заперечення відповідача не приймаються по вказаним вище підставам.
Судові витрати покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 22, 44 -49, 82 -85 ГПК України, суддя
Позов задовольнити. Визнати недійсним пункт 5.11 договору банківського рахунку на розрахунково-касове обслуговування № 717/4, укладений між Акціонерним банком “Металург” м. Запоріжжя та Приватним підприємством «Корпоративний капітал»м. Запоріжжя.
Стягнути з Приватного підприємства «Корпоративний капітал»(69063, м. Запоріжжя, вул. Комсомольська, 30, к. 4) на користь Публічного акціонерного товариства «МетаБанк»(69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 30) витрати по держмиту в сумі 85 грн. та на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн. Надати наказ.
Суддя Л.С. Місюра
Рішення підписано : 17.11.2009р.