Запорізької області
29.10.09 Справа № 18/244/09
Суддя
за позовом концерну “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Хортицького району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, фактична адреса: 69076, м. Запоріжжя, вул. Задніпровська, 7)
до житлово-будівельного кооперативу “Будівельник-20” (69097, м. Запоріжжя, пр.Радянський, буд.5, кв. 43)
про стягнення 38 265,51 грн.,
Суддя Носівець В.В.
Представники сторін:
від позивача: Ковальська Я.М. довіреність 5134/27 від 10.09.2008 р.
від відповідача: Петерсон Л.З., за розпорядженням № 1203 від 22.10.2009 р., паспорт серія СА 996295 від 18.05.1999 р.
До господарського суду Запорізької області 05.10.2009 року звернувся позивач - концерн “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Хортицького району з позовною заявою до відповідача - житлово-будівельного кооперативу “Будівельник-20” про стягнення 53265,51 грн., на підставі договору № 71 на відпуск теплової енергії у гарячій воді від 07.08.2002 р. та ст.ст. 173, 193, 198, 199 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530, ч. 1 ст. 626, ст. 629, ч. 1 ст. 903 ЦК України, а також ст. 19 Закону України “Про теплопостачання”.
Ухвалою суду від 08.10.2009 року порушено провадження у справі № 18/244/09, судове засідання призначено на 29.10.2009 року.
Представник позивача у судовому засіданні 29.10.2009 р. надав заяву про уточнення позовних вимог, яка судом прийнята до розгляду; зменшив позовні вимоги на 15 000,00 грн. до 38 265,51 грн., повідомив про часткову сплату відповідачем боргу - 9 000,00 грн. Вказана заява була подана в порядку ст. 22 ГПК України, отже судом розглядаються уточнені позовні вимоги. Представник відповідача визнав позовні вимоги частково. Надав платіжне доручення по сплаті частини боргу (6000,00 грн.), яке прийняте судом до уваги, просив суд надати розстрочку на оплату основного боргу на 6 місяців. Представник позивача заперечив проти задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду на 6 місяців, не заперечив проти розстрочення виконання рішення суду на 3 місяці. У судовому засіданні 29.10.2009 р., розгляд справи закінчений, за згодою представників сторін, судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
Справа розглянута без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд, -
07.08.2002 р. концерн “Міські теплові мережі”, в особі повіреного КП “Теплові мережі Хортицького району”, правонаступником якого є філія Концерну “МТМ” Хортицького району (надалі -позивач) та житлово-будівельний кооператив “Будівельник-20” (надалі -відповідач) уклали договір № 71 на відпуск теплової енергії у гарячій воді (далі -договір).
Позивач, згідно умов договору, зобов'язався відпускати відповідачу теплову енергію у гарячій воді згідно з встановленим планом теплоспоживання у період з 07.08.2002 р. по 07.08.2003 р. (п. 1.2. договору).
Згідно умов договору він набуває чинності після підписання його сторонами. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання (п.п. 7.1, 7.2 договору). Судом встановлено, що договір, на час розгляду справи в суді, пролонгований і є діючим.
На підставі додаткових угод № 1; 2; 3 від 01.10.2004 р; 01.06.2006 р.; 01.08.2008 р. до договору № 71 на відпуск теплової енергії у гарячій воді від 01.08.2002 р. були внесені відповідні зміни.
Відповідно до п.п. 3.2., 3.5. договору, відповідач зобов'язався здійснювати оплату платіжних документів, пред'явлених позивачем в триденний строк після дати, вказаної у платіжних документах, ними є рахунки та акти виконаних робіт.
Згідно з п. 5.1. договору, розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться виключно в грошовій формі національній грошовій валюті (гривні) відповідно до встановлених тарифів.
Позивач, на виконання умов договору, у березні 2009 р. - серпні 2009 р. відпустив відповідачу теплову енергію у гарячій воді на загальну суму 99798,87 грн. та виставив відповідні рахунки на оплату відпущеної теплової енергії.
Відповідач лише частково оплатив вартість наданих позивачем послуг, за період часу з березня 2009 р. по серпень 2009 р., всього у розмірі 61533,36 грн.
Заборгованість відповідача перед позивачем за період з березня 2009 року по серпень 2009 року, на час звернення позивача з позовом до суду, складала 38265,51 грн.
Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу обґрунтована, але підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Судом встановлено, що після звернення позивача до суду, відповідач сплатив 6000,00 грн. боргу, що підтверджується платіжним дорученням № 171 від 26.10.2008 р. та 9000,00 грн. боргу, що підтверджується відомістю банківських виписок про сплату 20.10.2009 р. зазначеної суми.
Згідно з п. 11 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Вивчивши матеріали справи, надані документальні докази, суд дійшов висновку, що провадження у справі, в частині стягнення 15000,00 грн. боргу, підлягає припиненню, на підставі п. 11 ст. 80 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відповідно до ч. 5 ст. 22 ГПК України, відповідач має право визнати позов повністю або частково.
Згідно зі ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Таким чином, в частині стягнення з відповідача 23265,51 грн. основного боргу, вимога позивача є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Розглянувши заяву відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду строком на шість місяців враховуючи позицію представників сторін, суд зазначає:
Пункт 6 статті 83 ГПК України передбачає, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.
Відповідно до пункту 2 Роз'яснення Президії ВАСУ від 12.09.1996 р. № 02-5/333, господарський суд, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суду, повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникнення спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Підставою для відстрочення, розстрочення виконання рішення суду можуть бути певні обставини що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його виконання неможливим у термін або встановлений, господарським судом, спосіб.
При цьому, згоди сторін на вжиття зазначених заходів, не потрібно і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.
Враховуючи обставини справи, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, суд визнав за можливе розстрочити виконання рішення суду терміном на три місяці рівними частинами по 7961,39 грн. щомісячно.
Судові витрати, покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 78, п. 1.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з житлово-будівельного кооперативу “Будівельник-20” (69097, м. Запоріжжя, пр. Радянський, буд. 5, кв. 43, р/р 26009318041370 в Запорізькій обласній філії АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 313010, ЄДРПОУ 20525800) на користь концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, р/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849, код ЄДПРОУ 32121458) 23265 (двадцять три тисячі двісті шістдесят п'ять) грн. 51 коп. основного боргу за червень -серпень 2009 р., 382 (триста вісімдесят дві) грн. 66 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, розстрочивши виконання рішення суду на три місяці рівними частинами: до 25.11.2009 р. -7 961,39 грн.; до 25.25.3009 р. - 7 961,39 грн.; до 25.01.2010 р. - 7 961,39 грн. Видати наказ.
3. Провадження у справі, в частині стягнення з житлово-будівельного кооперативу “Будівельник-20” на користь концерну “Міські теплові мережі” 15000,00 грн. основного боргу за червень -серпень 2009 р., припинити.
Суддя В.В. Носівець
ретар с/з_____________ О.О.Хрипко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 16.11.2009 р.