Запорізької області
02.11.09 Справа № 09-07/685-8/234/09
Суддя
За позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
До відповідача ОСОБА_2 міської ради Запорізької області (71630 м.Дніпрорудне Запорізької області, пр. Ентузіастів, 11)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне унітарне підприємство “Наш дом” (71630 м. Дніпрорудне Василівський район Запорізька область, пр. Ентузіастів, 11)
про визнання дійсним договору купівлі -продажу нежитлового приміщення, визнання права власності на нежитлове приміщення
Суддя Попова І.А.
Представники сторін:
Від позивача - не з'явився (в засіданні 29.09.2009 р.)
Відповідача -ОСОБА_3, дов. від 19.06.2009 р.
Від третьої особи -ОСОБА_4, дов. від 14.09.2009 р.
Заявлено позовні вимоги про визнання дійсним договору купівлі -продажу нежитлового приміщення, визнання права власності на нежитлове приміщення.
Розпорядженням в.о. голови господарського суду Запорізької області від 24.06.2009 р. матеріали за позовом ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 міської ради Запорізької області передано на розгляд судді Поповій І.А. Ухвалою суду від 30.06.2009 р. порушено провадження по справі, справі присвоєно № 09-07/685-8/234/09, судове засідання призначено на 05.08.2009 р. Розгляд справи відкладався до 27.08.2009р., 09.09.2009р., 29.09.2009р., до 15.10.2009р. та оголошувалася перерва до 22.10.2009р. Ухвалою суду від 22.10.2009 р. розгляд справи відкладався на 02.11.2009 р. Строк вирішення спору продовжено в порядку ст.69 ГПК України ухвалою в.о. голови господарського суду та за клопотанням сторін.
У судовому засіданні 02.11.2009р. за згодою відповідача та третьої особи оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
В судовому засіданні 09.09.2009 р. позивачем подано заяву про об'єднання позовних вимог, відповідно до якої останній просить 1)скасувати рішення сесії ОСОБА_2 міської ради №07 від 25.10.2007 р. “Про надання дозволу на продаж нежитлового приміщення по вул. Набережна, б.6 ПП ОСОБА_1” в частині визначення ціни нежитлового приміщення площею 76,0 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 в сумі 130568,76 грн.; 2) договір купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 76,0 кв.м., розташованого за адресою: м.Дніпрорудне, вул. Набережна, б.6, який укладений ОСОБА_1 та ОСОБА_2 міської радою Запорізької області визнати дійсним; 3) визнати за позивачем право власності на нежитлове приміщення площею 76,0 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2.
Заява позивача не суперечить ст. 22, 58 ГПК України та прийнята судом до розгляду.
Позивач підтримав вимоги з підстав, викладених в позовній заяві. В обґрунтування позову зазначив, що 25 жовтня 2007 року сесією ОСОБА_2 міської ради прийняте рішення №07 “Про надання дозволу на продаж нежитлового приміщення по вул. Набережна, б.6 ПП ОСОБА_1.”. Цим рішенням ОСОБА_2 міська рада надала дозвіл на продаж ПП ОСОБА_1 шляхом викупу об'єкту нерухомості, який перебуває в переліку об'єктів комунальної власності ОСОБА_2 міської ради, що підлягають приватизації у 2007 році способом викупу, - нежитлового приміщення площею 76,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, за ціною, згідно експертної оцінки, виконаною ТОВ “Терра”, затвердженою рішенням виконкому ОСОБА_2 міської ради №289 від 16.10.2007 року в сумі 108807,30 грн. без ПДВ (з урахуванням ПДВ - 130568,76 грн.). Вважає Рішення ОСОБА_2 міської ради в частині встановлення ціни продажу Приміщення в розмірі 108807,30 грн. без ПДВ таким, що не відповідає вимогам закону. Вказує, що згідно статті 12 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, визначається шляхом проведення незалежної оцінки. Під час підготовки приміщення до продажу така незалежна експертиза була проведена ТОВ “Терра” та була затверджена рішенням виконкому ОСОБА_2 міської ради №289 від 16.10.2007 року. Згідно висновку ТОВ “Терра”, найбільш імовірна вартість приміщення станом на 31.07.07 р. становить: 55942,30 грн. без ПДВ або 67130,76 грн. з ПДВ. При цьому, в висновку зазначено, що при імовірній ринковій вартості приміщення 108807,30 грн. приватним нотаріусом ОСОБА_1 здійснені невід'ємні поліпшення орендованого майна за власні кошти на загальну суму 52865,00 грн., що також підтверджено аудиторським висновком Аудиторської фірми “ТММ-АУДТИ”. Зазначає, що ОСОБА_2 міська рада повинна була при прийнятті рішення визначити ціну продажу приміщення в розмірі 67130,76 з ПДВ. Крім того зазначає, що в Рішенні помилково було визначено статус позивача - приватний підприємець, оскільки ОСОБА_1 є приватним нотаріусом. Грошові кошти в сумі 67 130 грн. 76 коп. на підставі рішення міської ради № 07 від 25.10.2007 р. позивач перерахував в якості оплати за приміщення, що приватизується, платіжним дорученням № 1 від 10.12.2007 р. Позивач вважає, що перерахуванням грошових коштів вчинив з міською радою правочин купівлі-продажу, який просить визнати дійсним та просить визнати право власності на придбаний за цим правочином об'єкт нерухомості. Рішення ОСОБА_2 міської ради № 07 від 25.10.2007 р. в частині визначення ціни нежитлового приміщення площею 76,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 в розмірі 130568,76 грн. з урахуванням ПДВ просить скасувати.
Відповідач позовні вимоги не визнав. Зазначає, що рішення ОСОБА_2 міської ради Василівського району Запорізької області від 25.10.2007 року №07 “Про надання дозволу на продаж нежитлового приміщення по вул.Набережна, 6 ПП ОСОБА_1М.”, яке є предметом заявленого позивачем позову, прийняте міською радою на підставі та в межах повноважень, передбачених законом. Зазначає, що 16.10.2007 року рішенням №289 виконкому ОСОБА_2 міської ради звіт ТОВ “Терра” про експертну оцінку було затверджено. Прийнята вартість об'єкта нерухомості в розмірі 130 568, 76 грн, без урахування вартості поліпшення, оскільки позивач не надав доказів на отримання дозволу на здійснення капітального ремонту та узгодження в передбаченому порядку обсягів таких робіт. 25 жовтня 2007р. рішенням сесії ОСОБА_2 міської ради надано дозвіл на продаж шляхом викупу ОСОБА_1 об'єкта нерухомості, за ціною згідно з експертною оцінкою в розмірі 130 568, 76 гривень. В платіжному документі ціна 67130,76 грн. була вказана безпідставно, помилково визначена самим позивачем ОСОБА_1, як ціна продажу. Окрім того, позивач, зазначаючи в позовній заяві вимогу про скасування Рішення ОСОБА_2 міської ради Василівського району Запорізької області від 25.10.2007 року №07 “Про надання дозволу на продаж нежитлового приміщення по вул.Набережна, 6 ПП ОСОБА_1.”, яке відповідно до положень ч.1 ст.59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, є нормативно-правовим актом індивідуальної дії, не вказує підстав, мотивів та нормативно-правових обґрунтувань своєї вимоги. Просить відмовити в задоволенні позовної заяви.
Представник третьої особи -КУП “Наш дім” щодо спірних відносин пояснив, що рішенням виконкому ОСОБА_2 міської ради № 99 від 19.4.2005 р. КУП “Наш дім” надано дозвіл на передачу в оренду ОСОБА_1 не житлові приміщення по вул.. Набережна, 6. З позивачем було укладено договір оренди № 18 від 04.05.2005 р. Одночасно з переданням приміщення сторонами була складена відомість дефектів для здійснення орендарем ремонту. Орендарю надано згоду на проведення ремонтних робіт.
02 листопада 2009 р. від представника позивача судом отримано клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю прийняти участь у засіданні у зв'язку з участю представника в іншій справі в Орджонікідзевському суді м.Запоріжжя.
Суд визнав наявні матеріали достатніми для розгляду справи у відсутність позивача у порядку ст.75 ГПК України, який належним чином повідомлений про день і час судового засідання. При цьому суд бере до уваги, що строк вирішення спору надійшов до кінця, попередньою ухвалою від 22.10.2009р. розгляд справи вже відкладався за клопотанням представника позивача у зв'язку з його участю у справі в іншому суді. Клопотання про ще одне відкладення розгляду справи відхилено як не обґрунтоване, не підтверджене належними доказами. Позивач не був позбавлений можливості відповідно до ст.28 ГПК України направити до суду іншого представника, або особисто брати участь у судовому засіданні.
Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив, що рішенням № 99 від 19.04.2005 р. виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради керівництву Комунального унітарного підприємства “Наш дім” ОСОБА_2 міської ради надано дозвіл на передачу в оренду нежитлового приміщення площею 76,66 кв.м за адресою вул.Набережна, 6 приватному нотаріусу ОСОБА_1 під розміщення офісу терміном на 10 років.
На підставі вказаного рішення 04.05.2005 р. КУП “Наш дім” ОСОБА_2 міської ради та приватним нотаріусом ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №18, за яким позивачу передано в тимчасове платне володіння та користування приміщення за адресою м.Дніпрорудне, вул.Набережна, 6, загальною площею 76,66 кв.м.
Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради №76 від 20.03.2007р. оформлено право комунальної власності на спірне нежитлове приміщення за територіальною громадою м.Дніпрорудне в особі ОСОБА_2 міської ради, оформлено відповідне свідоцтво про право власності та 11.07.2007р. зареєстроване право комунальної власності за територіальною громадою в РКП “Василівське бюро технічної інвентаризації”.
Рішенням ОСОБА_2 міської ради №05 від 28.12.2006р. затверджено міську програму малої приватизації на 2007 рік, згідно з яким вищезазначене нежитлове приміщення включено до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації способом викупу. 16.10.2007р. виконавчим комітетом ОСОБА_2 міської ради прийнято рішення №289, яким затверджено звіт ТОВ “Терра” про експертну оцінку нежитлового приміщення за вищевказаною адресою площею 76,0 кв.м., що був представлений ОСОБА_1, та прийнято вартість об'єкта в сумі 130 568,76 грн. (в тому числі ПДВ -21761,46 грн.), без нарахування ПДВ -108807,30 грн. без урахування вартості поліпшень.
Рішенням міської ради №07 від 25.10.2007р. надано дозвіл на продаж шляхом викупу нежитлового приміщення площею 76,0 кв.м за адресою: м.Дніпрорудне, вул.Набережна, б.6, за ціною згідно з експертною оцінкою, затвердженою рішенням виконкому №289 приватному підприємцю ОСОБА_1.
ОСОБА_1 вважає зазначене рішення міської ради в частині встановлення ціни продажу приміщення в розмірі 108807,30 грн. без ПДВ (з урахуванням ПДВ 130568,76грн.) таким, що не відповідає вимогам закону. Вказує, що у висновку ТОВ “Терра” зазначено, що при імовірній ринковій вартості приміщення 108807,30 грн. приватним нотаріусом ОСОБА_1 здійснені невід'ємні поліпшення орендованого майна за власні кошти на загальну суму 52865,00 грн., та у зв'язку з цим найбільш імовірна вартість приміщення станом на 31.07.07 р. становить: 55942,30 грн. без ПДВ або 67130,76 грн. з ПДВ. За таких обставин, позивач вважає, що відповідач при прийнятті рішення повинен був визначити ціну продажу приміщення в розмірі 67130,76 з ПДВ та у зв'язку з цим просить суд рішення №07 від 25.10.2007р. в частині встановлення ціни скасувати.
Матеріали справи свідчать, що платіжним дорученням №1 від 10.12.2007р. ОСОБА_1 на рахунок міської ради м.Дніпрорудне перерахувала грошові кошти в сумі 67130,76 грн. з призначенням платежу “за купівлю нерухомого майна -“офіс”, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, в т.ч. ПДВ -11188,46 грн.” Позивач вважає, що перерахуванням грошових коштів вчинив з міською радою правочин купівлі-продажу, який просить визнати дійсним та просить визнати право власності на придбаний за цим правочином об'єкт нерухомості.
Позовні вимоги обґрунтовано ст.ст.203,207,218,ч.2 ст.220 ЦК України, ст.ст.12,22 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши дослідженні докази, пояснення представників сторін, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають на наступних підставах.
Відповідно до ст.20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до п.2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року № 02-5/35 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” (з наступними змінами та доповненнями) підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Частиною 4 статті 3 Закону України “Про приватизацію державного майна” встановлено, що відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
За приписами ч.7 ст.7 вказаного Закону продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами. Зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними і підконтрольними.
Згідно зі ст.8 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” ціну продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу визначають органи приватизації.
Відповідно до ст.ст.9,12 цього Закону за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об'єкта малої приватизації із залученням, у разі необхідності, аудитора (аудиторської фірми) та здійснюється його оцінка в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. Ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова вартість продажу об'єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом визначаються відповідно до методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, визначається шляхом проведення незалежної оцінки.
Звіт про експертну оцінку нежитлового приміщення за вищевказаною адресою площею 76,0 кв.м., що був представлений ОСОБА_1, затверджено 16.10.2007р. відповідно до наданої компетенції виконавчим комітетом ОСОБА_2 міської ради (рішення №289), яким прийнято вартість об'єкта в сумі 130 568,76 грн. (в тому числі ПДВ -21761,46 грн.), без нарахування ПДВ -108807,30 грн. без урахування вартості поліпшень.
Дане рішення виконавчого комітету не скасоване, не визнано недійсним.
Витяг з протоколу №9 від 10.10.2007р. засідання комісії по приватизації об'єктів комунальної власності м.Дніпрорудне, на якому розглядалося питання щодо затвердження звіту про експертну оцінку приміщення, виконаного ТОВ “Терра” свідчить, що комісією не були прийняті до уваги здійсненні поліпшення орендованого майна ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю погодженої з орендодавцем документації на виконання реконструкції (кошторис, дозвіл на реконструкцію, проект не погоджений з власником приміщення).
Як вбачається із звіту про оцінку об'єкту нерухомості, сума 108 807,30грн. (без ПДВ) становить ринкову вартість об'єкту. Відповідно до Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003р. №1891, вартість орендованого нерухомого майна під час приватизації на аукціоні (конкурсі) або шляхом викупу у разі прийняття рішення про компенсацію вартості невід'ємних поліпшень, здійснених за рахунок власних коштів за час оренди, визначається на підставі оцінки його ринкової вартості та ринкової вартості невід'ємних поліпшень орендованого майна.
Зазначення в рішенні № 07 від 25.10.2007 р. ОСОБА_2 міською радою особи, якій надано дозвіл на продаж шляхом викупу об'єкту нерухомості, ОСОБА_1 в статусі Приватного підприємця є опискою, яка не впливає на сутність прийнятого рішення.
Таким чином, судом не встановлено невідповідність закону або порушення компетенції при прийнятті оспорюваного рішення ОСОБА_2 міською радою.
Статтею 649 ЦК України встановлено, що розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади АР Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.
Позивач у визначеному ст.649 ЦК України порядку переддоговірний спір відносно вартості об'єкта приватизації не врегулював, за власною ініціативою на підставі висновків звіту ТОВ “Терра” платіжним дорученням №1 від 10.12.2007р. перерахував на рахунок відповідача суму 67130,76 грн. в т.ч. ПДВ та вважає, що внаслідок цього сторонами укладено правочин (договір) купівлі-продажу та просить суд визнати цей договір дійсним.
Законом встановлені конкретні випадки, коли суд може визнати дійсним правочин. Так, Цивільним кодексом України встановлені випадки, коли дійсним може бути визнаний нікчемний правочин (ч.2 ст.215 ЦК України). Зокрема, у разі спору може бути визнаний судом дійсним правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, нотаріального посвідчення (ст.ст.218, 219,220 ЦК України).
Стаття 205 ЦК України передбачає вчинення правочинів у усній формі. Згідно зі ст.206 цього Кодексу усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Відповідно до вимог ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, є укладеним з моменту державної реєстрації, що визначено ч.3 ст.640 ЦК України.
Відповідно до змісту позовних вимог позивач вважає, що договір вчинено у письмовій формі згідно з приписами ч.1 ст.207 ЦК України, якою встановлено, що правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
В матеріалах справи міститься пропозиція від імені ОСОБА_1 на адресу міського голови м.Дніпрорудне щодо укладення договору купівлі-продажу об'єкту за ціною 67130,76 грн. з ПДВ та його нотаріального посвідчення. Дана пропозиція датована та вручена, згідно з вхідною відміткою, 14.02.2008р. В пропозиції було встановлено термін її розгляду -не пізніше 24 лютого 2008р.
Порядок укладення господарських договорів встановлений статтею 181 ГК України, ст.ст.638, 641 ЦК України. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Порядок викупу об'єкта приватизації, згідно зі ст.11 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” визначається Фондом державного майна України. Відповідно до наказу Фонду державного майна України від 22.08.2205р. №2411, зареєстрованого Міністерством юстиції України від 14.09.2005р., договір купівлі-продажу повинен відповідати вимогам Примірного договору купівля-продажу об'єктів приватизації. Відповідно до приписів ст.23 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств” (малу приватизацію) договір включає: назву підприємства, його адресу; відомості про продавця та покупця; остаточну ціну продажу об'єкту на аукціоні, за конкурсом або розмір викупу; взаємні зобов'язання продавця і покупця; номери їх розрахункових рахунків; назви і адреси банківських установ; умови внесення платежів. До договору включаються зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, відповідальність та правові наслідки їх невиконання.
Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачений ст.179 ГК України, не інакше, як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідного з вимогами 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору (ч.3 ст.184 ГК України).
Судом встановлено, що 14.02.2008р. позивач звертався до відповідача з пропозицією укласти договір купівлі-продажу, проте додатком до вказаної пропозиції була лише копія довіреності на представника ОСОБА_1 До позовної заяви додано текст договору купівлі-продажу нерухомого майна, в якому визначено умови купівлі-продажу, однак, доказів звернення позивача з даним з проектом договору купівлі спірного комунального майна до відповідача до порушення провадження у справі не представлено, що не відповідає приписам ст.ст.179, 181, ч.3 ст.184 ГК України, і способом захисту прав по даному предмету спору позивач не обрав переддоговірний спір.
З огляду на встановлений судом факт відсутності укладеного між сторонами у формі єдиного документа господарського договору про купівлю-продаж об'єкта приватизації, у тому числі з погодженням істотної умови щодо ціни об'єкту купівлі-продажу, відсутні правові підстави для застосування в даному випадку приписів ч.2 ст.218, ч.2 ст.220 ЦК України, які передбачають можливість визнання дійсним (за певних обставин) лише укладеного договору.
Умовою задоволення позову про визнання права власності на майно є подання позивачем доказів, що підтверджують його право власності на майно. Такими доказами відповідно до норм процесуального законодавства України, зокрема ст.32 ГПК України, є будь-які фактичні дані на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача.
Відповідно до приписів статті 23 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна.
З аналізу вимог ст.334 ЦК України вбачається, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Оскільки судом встановлено, що договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна укладено не було, підстави для задоволення вимог про визнання за позивачем права власності на це майно відсутні.
Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст.49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити.
Суддя І.А.Попова
Рішення підписано 16 листопада 2009 року.