Запорізької області
11.11.09 Справа № 7/314/09
Суддя
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Надія України” в особі Запорізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Надія України”, м. Запоріжжя
до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1.
Суддя Кутіщева Н.С.
Представники:
Від позивача Панченко Є.М., дов. 146173 від 17.01.2008 р.
Від відповідача не з'явився.
Заявлено позов про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, на користь ТОВ “Фінансова компанія “Надія України” в особі Запорізької філії ТОВ “Фінансова компанія “Надія України” 2008,50 грн., які складаються з 1150 грн. заборгованості за договором кредиту № ДК 26-8с від 09.01.2009 р., та 856,50 грн. пені за неналежне виконання умов договору.
26.10.2009 р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначений на 11.11.2009 р., про що сторони були повідомлені належним чином.
Ухвала суду на адресу сторін була відправлена в установленому законом порядку і до суду від сторін не поверталась.
Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві .
Відповідач чи його представник в судове засідання не з'явились, про причини неявки в судове засідання суд належним чином до судового засідання не повідомили. Відповідач не виконав вимоги суду, викладені в ухвалі від 26.10.2009р., не надав суду витребуваних матеріалів.
В судовому засіданні 11.11.2009р., позивач підтримав заявлені вимоги, обґрунтовує їх ст.ст. 1049, 1054, Цивільного кодексу України, ч.1 ст. 193, ч. ст. 216, ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 2, 54, 56 Господарського процесуального кодексу України та договором кредиту № ДК 26-8с від 09.01.2009 р.
Згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті.
Суд не вбачає перешкод для розгляду спору по суті, в даному судовому засіданні відсутні об'єктивні перешкоди розгляду спору по суті.
Спір розглянуто згідно зі ст. 75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.
За клопотанням представника позивача судове засідання ведеться без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Судовий процес завершено 11.11.2009 р. оголошенням рішення суду в повному об'ємі.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд
09.01.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Надія України” -кредитор (позивач у справі) та Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 -позичальник (відповідач у справі) було укладено договір кредиту № ДК 28-8с (далі - договір), за умовами якого, позивач зобов'язався надати відповідачу, кредит в сумі 2000 грн., з оплатою по процентній ставці 5 % на місяць, а відповідач зобов'язався до 09.06.2008 р. повернути кредит та сплатити відсотки у розмірі та на умовах, передбачених договором ( п. 2,1 договору).
Позивач виконав свої зобов'язання по договору, видавши, відповідно до видаткового касового ордеру № 26 від 09.01.2009 р., суму кредиту 2000 грн. приватному підприємцю ОСОБА_1.
Згідно п. 3.2 договору, позичальник зобов'язується повністю повернути кредит, отриманий за цим договором, та відсотки за користування ним, до 16-00 години 09.03.2009р.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору...
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань крім випадків, передбачених законом.
Аналогічні норми містяться ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються загальні положення про забезпечення виконання зобов'язання, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання по договору, частково сплативши лише 850 грн. основного боргу , що підтверджується прибутковими касовими ордерами: № 2510 від 26.03.2009 р. (230 грн.), № 3136 від 21.04.2009 р. (250 грн.), № 3378 від 30.04.2009 р. (170 грн.), № 3761 від 18.05.2009 р. (200 грн.);.); та відсотки на суму 193,97 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером № 2179 від 17.03.2009 р. Борг складає 1150 грн.
Приймаючи до уваги те, що, на момент розгляду спору по суті відповідач має заборгованість в сумі 1150 грн., доказів її погашення не надав, вимога позивача в частині стягнення 1150 грн. заборгованості по договору № ДК 26-8с від 09.01.2009 р. є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів пеню за неналежне виконання умов договору у розмірі 856,50 грн.
Пунктом 7.1 договору передбачено, що у випадку порушення позичальником термінів погашення заборгованості за кредитом, оплаті відсотків за користування кредитом, кредитор, починаючи з першого робочого дня прострочення зобов'язання по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитом має право нарахувати, а позичальник зобов'язаний оплатити кредитору пеню у розмірі 0,5% від суми непогашеного в строк платежу за кожний день прострочення платежу до дня повного погашення поточної заборгованості. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом.
Станом на 02.02.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Надія України”, відповідно до умов п. 7.1 договору, нарахувала приватному підприємцю ОСОБА_1 пеню в сумі 124,85 грн., яка була нею сплачена, що підтверджується прибутковим касовими ордерами № 2178 від 17.03.2009 р. на суму 54,85 грн. та № 2509 від 26.03.2009 р на суму 70 грн. Сума нарахованої пені на момент подання позову складає 856,50 грн. (розрахунок додається).
Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З огляду на вищевикладене, вимога позивача про стягнення з відповідачів пені обґрунтована та підлягає задоволенню в сумі 856,50 грн.
На підставі викладеного, позов слід задовольнити.
Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідачів, поскільки спір доведений до судового розгляду з їх вини.
Керуючись ст. ст. 525, 526, 543, 554, 629, 1054 Цивільного кодексу України; ст. ст. 193, 230, 232 Господарського кодексу України; ст. ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Надія України” в особі Запорізької філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Надія України” (69063, м. Запоріжжя, вул. Горького, буд. 27, кв. 88, код ЄДРПОУ 35183669) 1150 грн. основного боргу, 856 грн. 50 коп. пені, 102 грн. 00 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.
Суддя Н.С. Кутіщева