Запорізької області
28.10.09 Справа № 12/124/09
Суддя
Позивач: Повного товариства Комерційно-фінансової фірми “Економ-сервіс”, м. Полтава, 36000, вул.. Котляревського, 1/27
Відповідач: Відкритого акціонерного товариства “Токмацький ковальсько-штампувальний завод”, м. Токмак, Запорізька область, 71709, вул..Куйбишева, 59
про стягнення 62 610,01 грн.
Суддя Владимиренко І.В.
Представники сторін:
Від позивача: Багмат П.Д., дов. № б/н, від 27.07.2009р.
Від відповідача: Новік С.Б., дов. № 14, від 04.08.2009р.
Заявлені позовні вимоги про стягнення 62 610,01 грн. за поставлений товар, з яких: 51 439,50 грн. -основного боргу, 9258,52грн. -індексу інфляції та 1911,99 грн. -3 % річних.
Ухвалою господарського суду від 04.09.2009р. порушено провадження у справі з призначенням судового засідання на 07.10.2009р. В судовому засіданні оголошено перерву до 28.10.2009р.
Після перерви у судовому засіданні 28.10.2009р. розгляд справи судом закінчено, на підставі ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
В судовому засіданні 28.10.2009р. позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, якою відмовляється від позовних вимог в частині стягнення індексу інфляції у розмірі 9258,52 грн. та 3 % річних у розмірі -1911,99 грн. у зв'язку з тим, що вимога про сплату боргу була отримана 16.07.2009р., тому підстав для стягнення інфляційних втрат та 3% річних у позивача відсутні. Наслідки відмови відповідачу відомі.
Розглянувши заяву позивача про відмову від позову в частині стягнення індексу інфляції та 3 % річних, суд дійшов висновку, що заява відповідає вимогам ст. 22, 28 ГПК України, не суперечить правам і охоронюваним законом інтересам сторін та прийнята судом.
В судовому засіданні 28.10.2009р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві № 32/202 від 22.08.2009р. з урахуванням заяви про відмову від позовних вимог в частині стягнення індексу інфляції та 3 % річних.
Представник відповідача позовні вимоги у розмірі 51439,50 грн. визнав в повному обсязі про що зазначив у судовому засіданні та у доповненні до відзиву № 102/3423 від 27.10.2009р.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд
Між позивачем та відповідачем було досягнуто згоди щодо продажу товару.
Відповідно до гарантійного листа № 023/2817 від 25.06.2008р. була поставлена продукція, а саме полосу ГОСТ 12766.2-90 марки Х20Н80-Н 2,0*20 мм., дріт ніхромовий ГОСТ 12766.1-90 Х20Н80 - Н д.4,5мм, дріт ніхромовий ГОСТ 12766.1-90 Х20Н80 -Н д.6,0мм.
26.06.2008 позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури №СФ-515; №СФ-516; №СФ-517 на оплату товару на суму 51 439,50 грн. (копія в матеріалах справи).
26.06.2008р. позивач передав, а відповідач прийняв товар у повному обсязі на загальну суму 51 439,50 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН -0000394; №РН -0000395; №РН -0000396 від 26.06.08р. та довіреністю серії НБІ №208892/76, виданої Козинець С.В. від 25.06.08р. (копії в матеріалах справи).
07.07.2009 р. позивач направив відповідачу вимогу № 32/78 про оплату заборгованості на протязі 7 днів з дня отримання вимоги. Вимогу відповідачем отримано 16.07.2009р., про що підтверджено представниками сторін в судовому засіданні.
Проте відповідачем обов'язок по сплаті не здійснено.
Таким чином, сума боргу відповідача на момент судового розгляду справи складає 51 439,50 грн.
Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Згідно з ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Стаття 11 ЦК України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З вище встановленого суд може зробити висновок, що дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов'язків, що підтверджується гарантійним листом, накладною та дорученням на отримання товарно-матеріальних цінностей, відповідно до яких позивач зобов'язався передати відповідачу товар, а відповідач - оплатити певні кількість отриманої товару за певною ціною. Таким чином, суд дійшов висновку, що між сторонами була укладена угода купівлі-продажу.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
У відповідності до п.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді відповідач не надав доказів погашення зазначеної заборгованості, вимога позивача про стягнення 51 439,50 грн. заборгованості обґрунтована і підлягає задоволенню.
Крім того, судом розглянуто клопотання відповідача про відмову від позовних вимог в частині стягнення індексу інфляції у розмірі 9258,52 грн. та 3 % річних у розмірі -1911,99 грн. Процесуальні наслідки відмови від позову представнику позивача роз'яснені.
Статтею 22 ГПК України передбачено право позивача відмовитись від позову в будь-який час до прийняття рішення у справі.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
Суд приймає відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення індексу інфляції у розмірі 9258,52 грн. та 3 % річних у розмірі -1911,99 грн., та припиняє провадження у справі в цій частині, на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України, у зв'язку із відмовою позивача.
Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, п.п. 4 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Токмацький ковальсько-штампувальний завод”, м. Токмак, Запорізька область, 71709, вул..Куйбишева, 59, р/р 26002020567980 в ФБ “Фінанси та кредит” ТОВ у Запорізькій області, МФО 313731, код ЄДРПОУ 00231584) на користь Повного товариства Комерційно-фінансової фірми “Економ-сервіс”, м. Полтава, 36000, вул.. Котляревського, 1/27, р/р 26003352330010 в АКБ “Базис”, м. Харків, МФО 351760, ЄДРПОУ 23560523) 51 439 (п'ятдесят одна тисяча чотириста тридцять дев'ять) грн., 50коп. - основного боргу, 514 (п'ятсот чотирнадцять) грн..39 коп. - державного мита, 193 (сто дев'яносто три) грн. 89 коп. витрат на сплату інформаційно технічного забезпечення судового процесу. Видати наказ.
Прийняти відмову від позову Повного товариства Комерційно-фінансової фірми “Економ-сервіс”, м. Полтава в частині стягнення індексу інфляції у розмірі 9258,52 грн. та 3 % річних у розмірі -1911,99 грн.
Провадження у справі в цій частині припинити.
Видати позивачу довідку про повернення з Державного бюджету України державного мита в розмірі 363 грн. 43 коп. та витрат на сплату інформаційно технічного забезпечення судового процесу у розмірі 197, 00грн., як зайво сплаченого.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.
Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 02.11.2009р.
Суддя І.В. Владимиренко