Запорізької області
13.10.09 Справа № 28/323/09
Суддя
за позовом Державного підприємства “Особливе конструкторське бюро ”ЕЛМІС” (69076, м. Запоріжжя, вул. Новобудов, буд.7)
до відповідача Приватного підприємства “Навігатор - Агро”(72364, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Константиновка, вул. Партизанська, буд. 114)
про розірвання договору та стягнення збитків у розмірі 93 000 грн.
Суддя О.В. Яцун
Представники:
від позивача: Загрій Л.О. -представник на підставі довіреності №б/н від 05.02.2009р.
від відповідача: Ніквас В.В. -представник на підставі довіреності №б/н від 09.08.2009р.
За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснюється без застосування засобів фіксації судового процесу.
Заявлено вимоги про розірвання договору та стягнення збитків у розмірі 93.000грн.
Ухвалою суду від 19.08.2009р. порушено провадження у справі № 28/323/09, судове засідання призначено на 28.09.2009р., у сторін витребувані всі необхідні документи та докази для розгляду справи.
З метою всебічного та об'єктивного розгляду справи та в зв'язку з неявкою представника позивача в судове засідання, розгляд справи відкладався на 13.10.2009р.
Ухвалою суду від 29.09.2009р. було повернуто без розгляду зустрічну позовну заяву ПП «Навігатор-Агро».
В судовому засіданні 13.10.2009р. представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав, що зазначені в позові.
Представник відповідача проти заявлених вимог заперечує, в обґрунтування заперечень посилається на те, що зобов'язання за договором виконані, а саме ПП «Навігатор-Агро» було поставлено товар та прийнято фізичною особою Бібарсовим Р.Р. В той же час Бібарсов Р.Р. відмовився від підписання актів прийому-передачі товару. На підставі зазначеного, просить в задоволені позовних вимог відмовити.
Суд визнав надані документи достатніми для вирішення спору по суті. На підставі чого у відповідності до ст.85 ГПК України представникам сторін за їх згодою було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив,
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно з ч.І ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлені законом або договором терміни.
Згідно зі ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як свідчать надані до суду документи, 29.01.2009р. між ПП «Навігатор»(продавець) та ДП «ОКБ «Елміс»(покупець) було укладено договір купівлі-продажу №160109-01В, за умовами якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити на умовах договору обладнання відповідно до переліка-додатка №1 до договору.
Згідно з переліком-додатком до договору сума товару, який продавець повинен поставити покупцю складає 93.000грн.
Пунктом 3.1 договору сторони узгодили, що покупець зобов'язується оплатити майно не пізніше 01.03.2009р.
Відповідно до п.4.1 договору продавець зобов'язується передати покупцю майно протягом 30 днів з моменту оплати.
Пунктом 4.2 договору визначено, що передача майна оформлюється актом приймання-передачі, який підписується сторонами.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
На виконання п. 3.1. Договору купівлі-продажу, Позивач перерахував Відповідачу 93000 грн. в рахунок оплати за Товар, про що свідчить платіжне доручення №18 від 29.01.2009р.
Відповідно до п.4.1 договору, Відповідач повинен був поставити Товар Позивачу протягом 30 днів моменту оплати.
Враховуючи вищезазначене, товар повинен бути поставлений на адресу покупця не пізніше -28 лютого 2009р.
Однак, в порушення умов Договору купівлі-продажу та ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, Відповідач не поставив Позивачу Товар в повному обсязі, відповідно до взятих на себе зобов'язань за Договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу на його адресу 08.04.2009р. була направлена претензія №б/н від 06.04.2009р. з проханням негайно передати товар (обладнання).
Зазначена претензія отримана уповноваженою особою 09.04.2009р.
В той же час, зазначена претензія залишена без відповіді, а обумовлений договором товар не поставлений.
Таким чином, має місце прострочення виконання зобов'язань Відповідачем за договором купівлі-продажу, що, відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України, дає право Позивачу відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Внаслідок невиконання Відповідачем зобов'язань по Договору купівлі-продажу, Позивачу були спричинені реальні збитки у сумі 93000грн., які складаються із суми перерахованої передоплати за поставку Товару.
У відповідності до ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.
За приписами ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові втирати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадах, передбачених законом.
Дана вимоги підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Згідно з нормами цивільного законодавства (ст.623), у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання на боржника покладено обов'язок відшкодування кредиторові завданих цим збитків. Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не отриманий ним прибуток, який би він одержав, якщо обов'язок було б виконано.
Стаття 614 ЦК України передбачає, що відповідальність за порушення зобов'язань покладається на особу при наявності вини (умислу або необережності). У відповідності з нормами цивільного законодавства притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою для цивільно-правової відповідальності. Складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб'єкт та об'єкт правопорушення, а також суб'єктивна та об'єктивна сторони. Суб'єктом цивільного правопорушення є боржник. Об'єктом правопорушення -зобов'язальні правовідносини кредитора та боржника. Суб'єктивну сторону становить вина боржника, а об'єктивну -протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов'язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. При цьому розмір збитків має довести кредитор. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів звільняє боржника від відповідальності.
Факт порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань та спричинення відповідачем збитків доведений матеріалами справи.
Отже, вищевикладені обставини свідчать про причинний зв'язок між протиправними діями відповідача та сумою непоставленого товару, які в даному випадку є збитками понесеними позивачем.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення з відповідача збитків у вигляді попередньої оплати товару у сумі 93000грн.00коп. нормативно обґрунтовані, документально доведені та підлягають задоволенню.
Згідно з ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Матеріалами справи доведено факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної поставки товару, що є істотним порушенням договору купівлі-продажу. Незважаючи на претензію, відповідач не здійснив поставку товару, акти прийому-передачі сторони не підписувались.
За таких обставин, позовні вимоги про розірвання договору купівлі-продажу №160109-01В від 29.01.2009р. у зв'язку з істотним порушенням договору щодо поставки товару (обладнання) є обґрунтованими, доведеними, не суперечать умовам договору та вимогам закону, тому підлягають задоволенню.
Доводи відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки у відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вже зазначалося вище, належним доказом факту передачі майна відповідно до п.4.2 договору є оформлений сторонами акт прийому-передачі.
В той же час, відповідач належних доказів передачі позивачу товару не надав. Як було з'ясовано в судовому засіданні акт приймання-передачі майна взагалі між сторонами не складався. Доказів ухилення позивача від підписання акту-прийому передачі не довів.
Суд звертає увагу, що відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 84 ГПК України у мотивувальній частині рішення вказуються обставини справи, докази на підставі яких прийнято рішення. Таким чином, рішення господарського суду не може бути викладено нечітко та ґрунтуватися на припущеннях. Зважаючи на вищевикладені обставини, доводи відповідача не можуть бути прийняті судом як належні докази виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу.
Судові витрати відносяться на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, ст.526,623,693 ЦК України, ст. ст. 175, 193, 224, 225 ГК України суд,
Позовні вимоги задовольнити.
Розірвати договір купівлі-продажу №160109-01В від 29.01.2009р., укладений між Приватним підприємством «Навігатор-Агро»та Державним підприємством «Особливе конструкторське бюро «Елміс».
Стягнути з Приватного підприємства «Навігатор-Агро»(72394, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Констянтинівка, вул. Партизанська, буд.114, р/р 260090011000585 в ЗТФ ВАТ банк «Біг Енергія»в м.Запоріжжя, МФО 313708, код ЄДРПОУ 33174819) на користь Державного підприємства «Особливе конструкторське бюро «Елміс»(69076, м.Запоріжжя, вул. Новобудов, 7, р/р 26005300936 в Філії Орджонікідзевське відділення №7717 ВАТ «Державний ощадний банк України»в м.Запоріжжя, МФО 373061, код ЄДРПОУ 20473002) 93000(дев'яносто три тисячі)грн.00коп. збитків, 1015(одна тисяча п'ятнадцять)грн.00коп. державного мита та 315(триста п'ятнадцять)грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Суддя О.В. Яцун
Рішення підписано: 14 жовтня 2009р.