83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
26.11.09 р. Справа № 31/135пн
Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.
при секретарі судового засідання Лисенко А.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом - Приватного підприємства „Орел”, м. Горлівка
до відповідача - Горлівської міської ради, м. Горлівка
про визнання права власності.
за участю представників сторін:
від позивача - Шакуров Д.Г. (за довіреністю)
від відповідача - Долженко Д.О. (за довіреністю)
за участю прокурора - Пономарьов А.О.
Заявлено позов Приватного підприємства „Орел”, м. Горлівка до Горлівської міської ради, м. Горлівка про визнання права власності на будинок літер „А-І” з прибудовою літер „А1-І” площею 139,0кв.м., навіс літер „В” площею 7,0кв.м., вимощення літер „ІІ” площею 9,9кв.м., які розташовані за адресою: вул. П.Беспощадного,47г/1, м. Горлівка, Донецька область.
Рішенням господарського суду Донецької області від 18 грудня 2008року позовні вимоги Приватного підприємства „Орел” задоволені у повному обсязі.
Прокуратурою Донецької області було подано касаційне подання щодо скасування рішення господарського суду донецької області від 18.12.2008року по справі №31/135пн та направлення справи на новий розгляд.
Вищий господарський суд України постановою від 23 червня 2009року рішення господарського суду Донецької області від 18.12.2008року скасував, справу направив до господарського суду Донецької області на новий розгляд.
Ухвалою від 28 серпня 2009року господарський суд прийняв справу №31/135пн до судового провадження.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на норми ст. 331, ч.5 ст.376, ст. 392 Цивільного кодексу України.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 02 грудня 2009року (вхід. №02-41/46621) зазначає, що земельні відносини між сторонами врегульовано та відповідач не заперечує проти задоволення позовних вимог.
Позивач заявою від 12.11.2009р. (вхід. №02-4153791) уточнив позовні вимоги в частині площі приміщень будинку (літера „А-1”) з прибудовою (літера „А1-1”) та просить визнати право власності на будинок літер „А-1” з прибудовою літер „А1-І” площею 152,7 кв.м., навіс літер „В” площею 7,0 кв.м., вимощення літер „ІІ” площею 9,9 кв.м., які розташовані за адресою: вул. П.Беспощадного, 47г/1, м. Горлівка, Донецька область.
Заява про уточнення позовних вимог була вручена представнику відповідача та прокурору 12.11.2009р. про що є відмітка та особисті підписи (а.с. 136).
Відповідно до ст. 22 ГПК України зазначена заява про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду.
За клопотанням сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, встановив :
15.08.2002року між Горлівською міською радою та Приватним підприємством „Орел” був укладений договір оренди земельної ділянки, згідно якого позивач отримав в оренду земельні ділянки площею 0,0178га та 0,0265га по вул.Безпощадного,47 м.Горлівка для будівництва будівлі автосервісу та готелю. Даний договір був укладений на підставі рішення виконкому Горлівської міської ради №630 від 07.08.2002р.
Відповідно до п.2.2. Договору оренди земельної ділянки договір укладається на термін один рік, починаючи з дати його реєстрації.
В 2004році на зазначеній земельній ділянці була збудована будівля автосервісу і поштова адреса будівлі була зазначена: м.Горлівка, вул.Безпощадного,47а.
Рішенням архітектурно -містобудівної ради від 14.06.2007року позивачу був наданий дозвіл на реконструкцію будівлі під більярдну з будівництвом прибудови по вул.Беспощадного,47а м.Горлівка.
В 2007року в зв'язку із зміною цільового призначення будівлі автосервісу на будинок більярдної, змінилась поштова адреса, а саме: м.Горлівка, вул.Безпощадного,47г.
03.09.2008року виконавчий комітет Горлівської міської ради рішенням №1116 надав дозвіл позивачу на реконструкцію будівлі більярдної по вул.Безпощадного,47г м.Горлівка.
На підставі зазначеного рішення позивач здійснив реконструкцію будівлі більярдної в будинок більярдної з прибудовою (літера А1-1), навісом (літера В) з вимощенням (літера ІІ).
Рішенням Горлівської міської ради №V/30-34 від 28.03.2008року ПП „Орел” була надана згода на складання проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул.Безпощадного,47г м.Горлівка для обслуговування будівлі більярдної з прибудовою в оренду строком на 10 років.
Згідно довідки КП „Горлівського міського БТІ” №1097 від 23.09.2008р поштова адреса будівлі (літера А-1) по вул. Безпощадного,47г змінена на адресу: м.Горлівка, вул.Безпощадного, 47г/1.
Відповідно до технічного висновку АТЗТ ППП „Донбасреконструкція” експлуатація більярдної (літ. А-І) з прибудовою (літ. А1-І) можлива.
Позивач у позові зазначає, що КП „Горлівське міське БТІ”, якому відповідачем були передані повноваження щодо реєстрації об'єктів нерухомості, було відмовлено позивачу у реєстрації права власності на спірні об'єкти з посиланням на відсутність акту прийому до експлуатації реконструйованих об'єктів.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін господарський суд дійшов до висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно частини 5 ст. 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Відповідно до частини 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належне затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм та правил .
Виходячи зі змісту статей 331 та 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване приміщення може бути визнано судом за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно, а також у разі, коли зазначене не порушує прав інших осіб.
Тобто необхідними умовами узаконення самочинно побудованих об'єктів є відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки ; відсутність заперечень з боку власника земельної ділянки; відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.
Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Лише така реєстрація надає документам легітимності.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється ( п. 3 ст. 125 Земельного кодексу України).
Відповідно до ст.126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Позивачем не надано правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою на даний час або продовження строку договору оренди, на якій розміщений спірний об'єкт нерухомості.
Судом не приймається до уваги посилання позивача в обґрунтування своїх вимог на договір оренди земельної ділянки від 11.12.2003р. (а.с.115) за тих підстав, що термін дії договору чотири роки та сплинув 11.12.2007р. Доказів продовження терміну дії договору позивачем не надано.
Судом не приймається як доказ врегулювання земельних відносин щодо спірної земельної ділянки рішення Горлівської міської ради від 28.03.2008року (а.с.16), оскільки право оренди земельної ділянки підтверджується договором, а не рішенням про надання згоди на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зазначене рішення свідчить лише про здійснення певного порядку оформлення документів на користування земельної ділянки та не підтверджує наявність отримання землі в оренду.
Крім того згідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За приписами ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
У відповідності до п. 2 ст.20 Господарського Кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав.
Відповідно до приписів ст.33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини справи на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
За умовами ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Позивач не надав доказів того, що відповідач не визнає право власності позивача на самочинно збудоване майно.
У матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з приводу встановлення права власності: листи, заяви, поштові квитанції які б свідчили про звернення позивача до відповідача з цим питанням. Таким чином у матеріалах справи відсутні докази порушеного права позивача з боку відповідача.
Згідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Судом при винесенні рішення враховано, що правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення або невизнання відповідачем його права. Позивач не надав жодних доказів того що відповідач не визнає його право власності. Навпаки відповідач у відзиві (а.с.69) зазначає, що не має будь-яких заперечень по даній справі.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, можливість звернення до суду за захистом своїх прав або охоронюваних законом інтересів пов'язується як процесуальним, так і матеріальним законом, з порушенням, оспорюванням, а також невизнанням цих прав іншими особами, виникненням у них сумнівів у належності, зокрема, майна позивачеві, чим створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності.
Крім того, порядок набуття права власності на новостворене майно визначено ст.331 ЦК України, відповідно до якої якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна) (абзац 2 частини 2 та частина 3 цієї статті).
Згідно ст.18 Закону України "Про основи містобудування" закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.
За вказаних обставин господарський суд дійшов до висновку що позивач не набув право власності на майно, оскільки відповідно до наведених норм права таке право виникає з моменту прийняття майна до експлуатації. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано суду доказів про те, що він звертався до відповідних державних органів із заявою про прийняття спірного майна в експлуатацію і у задоволенні цієї заяви йому було відмовлено. Вищенаведене є додатковою підставою для відмови позивачу у задоволенні позовних вимог.
З огляду на вищевикладене вимоги позивача про визнання права власності на будинок літер „А-1” з прибудовою літер „А1-І” площею 152,7 кв.м., навіс літер „В” площею 7,0 кв.м., вимощення літер „ІІ” площею 9,9 кв.м., які розташовані за адресою: вул. П.Беспощадного, 47г/1, м. Горлівка, Донецька область, задоволенню не підлягають.
Судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.
За згодою сторін у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина рішення.
Керуючись Цивільним кодексом України , Господарським кодексом України, Законом України "Про основи містобудування" та ст.ст. 32,33,36, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,
У позові відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складений та підписаний 30.11.2009р.
Суддя