Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207
Іменем України
17.11.2009Справа №2-2/5037-2009
за позовом ТОВ "Атан-Крим" (98100, м. Феодосія, вул.. Галерейна, 22; поштова адреса: 95034, м. Сімферополь, вул.. Набережна імені 60 річчя СРСР, буд. 65)
до ТОВ "ЛДК-Транс" (95038, м. Сімферополь, вул.. Геологічна, 10)
про стягнення 186 055,44 грн.
Суддя Толпиго В.І.
Від позивача: Нанікашвілі І.А. - представник, довіреність у справі.
Від відповідача: не з'явився
Суть спору:
Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача про стягнення суми заборгованості у розмірі 186 055грн44коп., зокрема, 147 901грн.53коп суми основного боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції, 24 688грн.75коп. пені за неналежне виконання умов договору, 3% річних у розмірі 4 722грн24коп, 8 682грн.92коп відсотків за користування чужими коштами.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір від 01.10.2004 р. №МК/111, відповідно до умов якого позивач продає, а відповідач придбає за допомогою паливних карт паливо. Договором передбачено, що якщо за підсумками місяця вартість вибраного палива перевищує вартість передплати, відповідач зобов'язаний погасити наявну заборгованість. Відповідач умови договору належним чином не виконав, в результаті чого виникла заборгованість, несплата якої і стала підставою для звернення із позовною заявою до суду.
16 листопада 2009 року до суду від відповідача надійшло клопотання №44 від 13.11.2009р про перенесення розгляду справи.
Представник позивача у судовому засіданні, що відбулося 17.1.12009 року, надав суду заяву про часткову відмову від позовних вимог, відповідно до якої повідомляє суд, що в ході розгляду спору у позивача виникла необхідність відмовитися від стягнення 24 688,00грн індексу інфляції, 24 688грн.75коп. пені за неналежне виконання умов договору, 4 722грн24коп 3% річних, 8 682грн.92коп відсотків за користування чужими коштами, що відображено у протоколі судового засідання.
Представник відповідача у судові засідання 20.10.2009р та 17.11.2009р не з'явився, витребувані судом документи, у тому числі відзив на позов, до суду не представив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією.
Тим самим, судом згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість сторонам захищати свої інтереси, але вони своїми правами не скористалися.
Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не з'явлення відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.
Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд встановив:
Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.
Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.
Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Між ТОВ "Атан-Крим", як компанією, та ТОВ "ЛДК-Транс", як клієнтом, було укладено договір №МК/111 від 01.10.2004р, відповідно до п.2.1 якого клієнт придбає у компанії паливо у об'ємі та асортименті, встановленому договором. Кількість поставленого палива визначається виходячи з даних по виборці клієнтом палива на АЗС, вказаних у додатку №1.
Ціна товару, що поставляється відповідає роздрібної ціні на АЗС на день вибірки товару, за мінусом скидки, розмір якої узгоджується сторонами у відповідному додатку №3 до договору та діє до підписання сторонами нового додатку. Ціна товару на АЗС на кожень день фіксується компанією у звітному терміналі, встановленому на АЗС. Паливо оплачується клієнтом на умовах передоплати у твердій сумі на підставі рахунку компанії. По підсумками місяця, але не пізніше 10 числа наступного за звітнім, компанія надає клієнту рахунок - фактуру, витратну та податкову накладну на об'єм та вартість вибраного палива. У випадку, якщо по підсумкам місяця вартість вибраного палива перевищує суму передоплати, клієнт зобов'язаний погасити компанії виниклу заборгованість на підставі рахунку компанії у продовж 5 банківських днів від дати пред'явлення компанією рахунку, а також провести передоплату відповідно до п.4.3 договору. Розрахунки за паливо, що придбається, здійснюються шляхом перерахування клієнтом грошових коштів на рахунок компанії у КФ ВАТ Інпромбанк м.Феодосія по реквізитам, вказаним у розділі юридичні адреса та реквізити. (п.4.1, 4.3, 4.4, 4.4.2, 4.6 договору).
Давши оцінку умовам договору, суд дійшов висновку, що це договір купівлі-продажу, оскільки відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, щодо надання можливості ТОВ "ЛДК-Транс" вибору палива та автомобільних масел, що підтверджується видатковими накладними з відміткою представника відповідача про отримання товару та довіреностями ТОВ "ЛДК-Транс" на отримання товару, які знаходяться у матеріалах справи.
Але ТОВ "ЛДК-Транс" у порушення умов договору зобов'язання по оплаті отриманого товару належним чином не виконав, поставлений позивачем товар повністю не оплатив.
В результаті чого, на момент звернення з позовом до суду, починаючи з 09.01.2008р за відповідачем склалася заборгованість за отриманий товар у розмірі 124 754грн64коп., яка підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).
Таким чином, виходячи зі змісту ст.. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості отриманий товар у сумі 124 754грн64коп, та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.
Отже, позов у частині стягнення 124 754грн64коп боргу обґрунтований, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.
Окрім вказаного, позивачем були заявлені вимоги про стягнення 24 688,00грн індексу інфляції, 24 688грн.75коп. пені за неналежне виконання умов договору, 4 722грн24коп 3% річних, 8 682грн.92коп відсотків за користування чужими коштами, але у цій частині провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України, оскільки представник позивача, відповідно до заяви, наданої у судовому засіданні 17.11.2009р, відмовився від вимог у цій частині, що відображено у протоколі судового засідання, та відмова прийнята судом.
Витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відповідно до ст..44, 49 ГПК України віднести на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам з урахуванням заяви позивача про часткову відмову від позовних вимог.
Клопотання відповідача №44 від 13.11.2009р про перенесення розгляду справи не підлягає задоволенню виходячи з наступного:
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Стаття 77 ГПК України встановлює, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Зокрема такою обставиною є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. З даної статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.
В результаті розгляду справи суд дійшов до висновку про те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та наявних у справі документів достатньо для розгляду спору по суті, неявка представників відповідача цьому не перешкоджає. Крім того, слухання справи вже відкладалося саме за клопотанням відповідача.
Більш того, вказані у клопотанні №44 від 13.11.2009р обставини, не являються поважною причиною для відкладення справи слуханням, оскільки стороною в господарському процесі є юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛДК-Транс", суд не запрошує для участі в судовому засіданні конкретних осіб і при зайнятості певних осіб, до суду можуть з'явитися інші уповноважені представники, тем більш, що відповідачем не представлено жодних доказів у підтвердження викладених у клопотанні обставин.
Отже, за такими обставинами, суд дійшов висновку, що підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
Згідно п.3.9.5 роз'яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.
За згодою представника позивача в судовому засіданні були оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення.
Повний текст рішення оформлений та підписаний 23.11.2009р.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49,75,п.4 ст.80,ст.ст.82,84,85 ГПК України, суд
1. Прийняти заяву позивача про часткову відмову від позовних вимог.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з|із| Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛДК-Транс" (95038, м. Сімферополь, вул.. Геологічна, 10, р/р 26002316221, МФО 38448, у ВАТ «МТБ», ЄДРПОУ 33131582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атан-Крим" (98100, м. Феодосія, вул.. Галерейна, 22; поштова адреса: 95034, м. Сімферополь, вул.. Набережна імені 60 річчя СРСР, буд. 65, р/р 26007023921, МФО 38481, ЄДРПОУ 32085677) 124 754грн64коп боргу, 1247грн54коп. держмита, 158грн24коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.
4. У частині стягнення 24 688,00грн індексу інфляції, 24 688грн.75коп. пені за неналежне виконання умов договору, 4 722грн24коп 3% річних, 8 682грн.92коп відсотків за користування чужими коштами припинити провадження по справі у зв'язку з відмовою позивача.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.