Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.
Іменем України
16.11.2009Справа №2-9/75-2009
За позовом ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль", смт. Молодіжне Сімферопольського району
До відповідача Сімферопольської міської Ради АР Крим, м. Сімферополь
Про стягнення 473 300,00 грн.
Суддя ГС АР Крим Н.С.Пєтухова
Представники:
Від позивача - Халюкова Е.Ю. - юк., дов. пост. №2-2009 від 04.01.2008 р.
Від відповідача - Халаімов В.Г.- пред-к, дов. пост. №24/01-55/239 від 05.02.2009 р.
Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом, у якому просить стягнути з відповідача 473 300,00 грн. заборгованості.
Ухвалою суду від 09.02.2009 р. провадження по справі було зупинене до розгляду іншої справі № 2-9/10488.1-2008 за позовом ТОВ „Кримтеплоелектроцентраль”, Сімферопольський район, до відповідача Сімферопольської міської Ради, м. Сімферополь, про стягнення 3466600 грн., у Господарському суді Автономної Республіки Крим.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.10.2009 р. було поновлене та розгляд справи був призначений на 16.11.2009р.
Свої вимоги позивач обгрунтовуває тим, що вважає дії (бездіяльність) Сімферопольської міської Ради такими, що суперечать чинному законодавству України, і зокрема Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до норм ст. 6 і ст. 7 якого обов'язок по ухваленню до розгляду і затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги, а також обов'язок передбачити відшкодування виниклої разницьх у відповідному бюджеті при встановленні тарифів нижче за економічно обгрунтований рівень витрат, входить в їх повноваження.
Відповідач проти позову заперечує по мотивам, викладеним у поясненні на позов 16.11.2009р., посилається на те, що позивачем не доведена наявність отримання Позивачем збитків та їх зв'язок з діями Відповідача.
Розглянувши матеріали справи, а також додатково надані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
Позивач обгрунтовуває позивні вимоги наступним.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримтеплоелектроцентраль», відповідно до Статуту, здійснює діяльність по виробництву, реалізації енергоресурсів, виробництву і розподілу тепла і надає послуги з опалювання, гарячого водопостачання і водовідведення населенню, бюджетним організаціям і іншим споживачам.
24 червня 2004 року набув чинності Закон України «Про житлово-комунальні послуги», норми якого прямо направлені на регулювання правовідносин, які виникають в процесі створення, надання і споживання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 6 і п. 2 ст. 7 вказаного Закону, з 01.01.2005 року обов'язок за твердженням тарифів на житлово-комунальні послуги входить в повноваження органів місцевого самоврядування.
Згідно п. п. 3,4 ст. 31 Закону, органи місцевого самоврядування повинні розглянути представлені підприємствами розрахунки економічно обгрунтованих витрат на виробництво і реалізацію послуг теплопостачання і утвердить їх на сесіях міських рад. А у разі затвердження тарифів нижче за розмір економічно обгрунтованих витрат, передбачити дотацію у відповідному місцевому бюджеті.
Протягом 2004 - початок 2005 року ТОВ «КРИМТЕЦ» неодноразово зверталося в Сімферопольську міську Раду з проханням про встановлення тарифів, надавало на твердження розрахунки економічно обгрунтованих витрат на відпустку теплоэнергии на 2005 рік (листи додаються).
На всі звернення товариства дістала відмова в ухваленні до розгляду на засіданні сесії наданих розрахунків економічно обгрунтованих витрат на виробництво теплової енергії ТОВ «КРИМТЕЦ», мотивований тим, що на сьогоднішній день ще не затверджені відповідні нормативно-правові акти Кабінету міністрів України (Методика) за розрахунком економічно обгрунтованих витрат на відпустку теплової енергії.
Проте на той момент були не скасовані Методичні рекомендації по розрахунках економічно обгрунтованих тарифів на житлово-комунальні послуги, затверджені наказом Держбуду України від 29.03.1999 року № 78 за узгодженням з Міністерством економіки України.
Згідно Листу Міністерства Економіки АР Крим від 04.03.05р. вих. № 217/060-1 «Про тарифи на послуги теплопостачання» - до затвердження органами місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги, всі раніше прийняті закони і підзаконні акти діють в частині, що не суперечить Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Методичні рекомендації по розрахунках економічно обгрунтованих тарифів на житлово-комунальні послуги, затверджені наказом Держбуду України від 29.03.1999 року № 78 за узгодженням з Міністерством економіки України, не суперечили нормам Закону України «Про житлово-комунальні послуги», і, таким чином, до ухвалення Кабінетом Міністрів України нової Методики, були такими, що діють.
Відповідно до вказаних рекомендацій ТОВ «КРИМТЕЦ» розраховувало і подавало свої розрахунки економічно обгрунтованих витрат на відпустку теплоэнергии в Сімферопольську міську раду, з ухваленні яких було відмовлено.
У зв'язку з невчасним переглядом тарифів на послуги теплопостачання для населення, відмовою в ухваленні розрахунків економічно обгрунтованих витрат на виробництво теплової енергії ТОВ «КРИМТЕЦ», не передбаченні виниклої різниці в місцевому бюджеті на 2005 рік, позивач вимушений терпіти збитки у виробничій діяльності. Збитки виражаються в недоотриманні підприємством доходів від діяльності, які були б отримані, якби Сімферопольська міська Рада утвердил для товариства надані на розгляд тарифи, або передбачив, у разі встановлення тарифу нижче за рівень економічно обгрунтованих витрат на його виробництво, відповідне відшкодування.
Позивач вважає, що за період з 01.07.05р. по 01.11.05р. розмір нанесених збитків позивачу складає 473 300 грн., яки просить стягнути з відповідача.
Суд дослідивши матеріали справи та заслухав представників сторін, вважає що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Частина 2 ст. 19 Конституції України встановлює, що органи місцевого самоврядування, їх посадовці зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень і способами, передбаченими Конституцією і законами України.
Частина 3 ст. 24 Закони України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлює, що органи місцевого самоврядування і їх посадовці діють тільки на підставі, в межах і способами, передбаченими Конституцією і законами України, і керуються в своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим, а також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими в межах їх компетенції.
Повноваження сільських, селищних, міських рад визначаються статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад визначаються Розділом 2 Закони України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Так, згідно статті 28 згаданого закону до власних повноважень виконавчих органів відповідних рад, встановлених законом, відноситься встановлення в порядку і межах визначених законодавством, тарифів на житлово-комунальні, транспортні і інші послуги, що надаються підприємствами і організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; узгодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами, організаціями, які не відносяться до комунальної власності.
Таким чином, до повноважень міської ради взагалі не віднесіться встановленні тарифів на послуги теплопостачання для позивача.
Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок формування цін/тарифів на кожен вид житлово-комунальних послуг першої і другої груп (пункти 1 і 2 частини першої статті 14 Закону), до яких відносяться і послуги з теплопостачання, визначає Кабінет Міністрів України.
Заключними положеннями Закону України «Про житлово-комунальні послуги» Кабінету Міністрів України було доручено протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом: подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до законів, що випливають із цього Закону; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом; у тримісячний термін з дня набрання чинності цим Законом розробити типові договори, передбачені цим Законом.
Цей Закон набирав чинності з дня його опублікування - з 30 липня 2004 року, крім частин четвертої, п'ятої, сьомої і восьмої статті 31 цього Закону, які набрали чинності з 1 січня 2005 року.
Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був до 30 січня 2005 року розробити порядок формування цін/тарифів на кожен вид житлово-комунальних послуг першої і другої груп (пункти 1 і 2 частини першої статті 14 Закону), до яких відносяться і послуги з теплопостачання.
Однак, у порушення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок формування тарифів був затверджений лише постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2006р. № 955 „Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води".
Посилання Позивача на те, що Відповідач повинен був користуватися для встановлення тарифів Методичними рекомендаціями щодо розрахунків економічно обґрунтованих тарифів на житлово-комунальні послуги, затверджені наказом Держбуду України від 29.03.99р. № 78 не є спроможними, так як, мають рекомендаційний характер та не є обов'язковими до застосування.
Отже, неузгодження тарифів органами місцевого самоврядування до 10.07.2006р. не може розцінюватися як неправомірна і умисна бездіяльність, а посилання позивача в обґрунтування своїх позовних вимог на частину 3 статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є неспроможною з вказаних вище причин.
Неспроможним є посилання позивача і на частину 4 статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що передбачає, що у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижче за розмір економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що затвердив їх, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів і економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг, оскільки ні Сімферопольська міська рада, ні його виконавський орган - виконавський комітет Сімферопольської міської ради, не затверджували тариф на послуги теплопостачання - цей тариф на послуги теплопостачання для ТОВ „Кримтеплоелектроцентраль" був встановлений Радою Міністрів Автономної Республіки Крим постановою від 20.01.2004р. № 5, яка була прийнята на підставі постанов Ради Міністрів АРК від 22.08.2000р. № 277, яка встановлювала що перегляд тарифів на житлово-комунальні послуги здійснюється шляхом декларування тарифів в Міністерстві економіки АРК. Більш того, відповідно до п. 8 постанови Ради Міністрів АРК від 11.01.2005р. № 1 „Про тарифі на житлово-комунальні послуги": Міністерству економіки АРК, Державній інспекції по контролю за цінами в АРК, Республіканському комітету по житлово-комунальному господарству АРК до встановлення нових тарифів органами місцевого самоврядування у відповідності до Закону України „Про житлово-комунальні послуги" узгодити тарифи на послуги тепло-, водопостачання і водовідведення з підприємствами, здійснюючим комунальні послуги бюджетним установам, що утримуються з бюджету АРК. При узгодженні врахувати, що граничний рівень тарифів на послуги тепло-, водопостачання та водовідведення не має бути вище, діючих по стану на 31.12.2004р. Ця постанова діяла до прийняття постанови Ради Міністрів від 28.04.2005р. № 209. Постанова № 209 також підтвердила, що дія встановлених Радою Міністрів АРК тарифів на комунальні послуги розповсюджується на населенні пункти, крім тих, в котрих тарифи встановлені органами місцевого самоврядування у відповідності до Закону України „Про житлово-комунальні послуги".
Крім того, постанова Ради Міністрів АРК від 12.04.2005р. №153 встановлює, що дія встановлених граничних тарифів на теплову енергію розповсюджуються на населенні пункти, що обслуговуються підприємствами ТОВ „Кримтеплоелектроцентраль".
Також, постановою Ради міністрів АРК від 09.08.2005р. № 353 був встановлений тариф на послуги теплопостачання для АП „Кримтеплокомуненерго".
Таким чином, до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 10.07.2006р. №955 у Відповідача у справі - Сімферопольської міської ради відсутні законні підстави (повноваження) для встановлення для ТОВ «КримТЕЦ» тарифів на послуги з теплопостачання. А Рада міністрів АРК сама й у 2004р., й у 2005р.р. встановлювала тарифи для підприємств теплопостачання.
Такої ж думки додержується й Міністерство юстиції України у своєму листі від 07.12.2004р. № 24-8/2214, де вказано: „у зв'язку з тим, що на сьогодні не прийнята відповідна постанова Кабінету Міністрів України щодо затвердження вищезазначеного Порядку формування цін/тарифів, то органи місцевого самоврядування не можуть затверджувати розміри тарифів з цих питань. Враховуючи викладене, до затвердження Кабінетом Міністрів України вищезазначеного Порядку формування цін/тарифів можуть застосовуватись чинні розпорядження місцевих державних адміністрацій".
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна неправомірними рішеннями діями або бездіяльністю, відшкодовується в повному об'ємі, особою що його заподіяв.
Для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: шкода, протиправна поведінка особи, що завдала шкоди, причинному зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою особи, вини. Дані підстави є загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди.
Протиправна поведінка особи, що завдала шкоди є обов'язковою підставою деліктної відповідальності. Протиправною поведінкою є порушення особою правової норми, тобто здійснення заборонених дій, або в утриманні від здійснення виконання правової норми (бездіяльність). Для покладання відповідальності на особу, яке не зробило відповідних дій необхідна наявність двох умов: наявність у особи обов'язку здійснити певні дії, які прямо вказані в законі, договорі, а так само витікають із службових відносин; можливість їх здійснити за таких умов.
Посилання позивача на ст. 1173 Цивільні кодекси України необгрунтоване, оскільки відповідно до даної статті шкода без урахування наявності вини відшкодовується органами місцевого самоврядування тільки у випадку якщо шкода причинна при виконанні органом місцевого самоврядування своїх повноважень, визначених законом. Позивачем не доведена наявність отримання Позивачем збитків та їх зв'язок з діями Відповідача.
Крім того, з 06.07.2005р. набрав чинності Закон України „Про теплопостачання". Ст. 20 вказаного Закону встановлено, що регулювання тарифів на теплову енергію, що виробляється теплоелектроцентралями, іншими установками з комбінованим виробництвом електричної і теплової енергії, здійснюється Національною комісією регулювання електроенергетики України.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Крім того, згідно ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Господарським судом Автономної Республіки Крим була розглянута справа №2-11/10488.1-2008 за позовом ТОВ “Кримтеплоелектроцентраль”, смт. Молодіжне, Смферопольський район, до Сімферопольської міської ради, м. Сімферополь, про стягнення з Сімферопольської міської Ради 3 466 600 грн. збитків, завданих неправомірними діями (бездіяльністю) відповідача.
При таких обставинах, суд не знаходить законних підстав для задоволення позивних вимог.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
За згодою сторін у судовому засіданні було оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України і підписано 18.11.2009 р.
З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Петухова Н.С.