Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309
Іменем України
13.10.2009Справа №2-22/198-2009
За позовом - КРП «ВП ВКГ Південного Берегу Криму», м. Ялта, вул. Кривошти, 27
до відповідача - ДП «Кримавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 184/1
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Виконавчого комітету Лівадійської селищної ради, м. Ялта, смт Лівадія, вул. Батуріна, 8
про стягнення 42175,37 грн.
Суддя Калініченко А.А.
представники:
від позивача - Нетесов Д.О., представник, дов від 09.01.2009 року
від відповідача - Бабіч С.М., представник, дов від 06.01.2009 року
від третьої особи - не з'явилась
Обставини справи:
Позивач - КРП «ВП ВКГ Південного Берегу Криму» звернулась до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Філії «Ялтинська дорожня експлуатаційна ділянка» ДП «Кримавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги за договором про відпуск води з комунального водопроводу та прийом стоків до комунальної каналізації у розмірі 42175,37 грн., у тому числі: сума основного боргу - 40570,18 грн., 3% річних - 92,90 грн., інфляційні втрати - 631,69 грн.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, просить суд провадження по справі припинити з огляду на те, що відповідач не є юридичною особою.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 12.02.2009 року замінено первісного відповідача - Філію «Ялтинська дорожня експлуатаційна ділянка» ДП «Кримавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на належного - ДП «Кримавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».
В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 42175,37 грн., у тому числі: основний борг - 40570,18 грн., пеня - 880,60 грн., 3% річних - 92,90 грн., інфляційні втрати - 631,69 грн.
Вказані уточнення прийняті судом до розгляду.
07.04.2009 року сторони заявили клопотання про продовження строку вирішення даного спору, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що до водопровідних мереж, які підходять до структурного підрозділу ДП «Кримавтодор» - філії «Ялтинська ДЕД» підключені житлові будинку с. Виноградне у кількості 31 штуки, з яких 24 будинки - приватний сектор, 7 будинків - раніш знаходились на балансі філії «Ялтинська ДЕД», з 2008 року передані Лівадійській селищній раді. Крім того, відповідач зазначив, що станом на 01.01.2009 року в с. Виноградне, будинків, які знаходяться на балансі філії «Ялтинська ДЕД» немає.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 07.04.2009 року строк вирішення даного спору продовжено за клопотанням сторін, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 07.07.2009 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Виконавчий комітет Лівадійської селищної ради.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, до суду надійшла телеграма про розгляд справи у відсутність представника третьої особи.
Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд -
встановив:
11.01.2001 року між позивачем (водоканал) та відповідачем (абонент) укладений договір № 520 на відпуск води з комунального водопроводу та прийом стоків до комунальної каналізації, відповідно до п. 1 якого водоканал зобов'язується забезпечити абонента питною водою до місця приєднання останнього до міського водопроводу та надати послуги з водовідведення, а абонент зобов'язаний оплатити їх.
Пунктом 7 договору встановлено, що водоканал виставляє крупним абонентам (абоненти з водоспоживанням більш 5000 м.куб. на місяць) планові платежі до 70% від вартості води, отриманої у попередньому місяці, з проведенням кінцевого розрахунку 15 числа поточного місяця згідно показників водоміру або згідно актів про порушення.
Відповідно до п. 8 договору, абонент зобов'язаний отримати рахунки за витрачену воду та послуги по каналізації в абонентському відділі водоканалу, та здійснювати їх оплати не пізніше п'яти днів з дати отримання.
Згідно до п. 19, даний договір укладається строком по січень 2004 року.
14.11.2006 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладений договір № 520 на надання послуг водопостачання та водовідведення.
Згідно до п. 3.6., представник споживача зобов'язаний отримувати рахунки за комунальні послуги на водопостачання та водовідведення в абонентському відділі постачальника 18 числа кожного місяця.
Відповідно до п. 9.1.1. договору, за внесення платежів, передбачених п. 3.1., 3.6. з порушенням строків, споживач зобов'язаний оплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, але не більш ніж за рік. Сума пені підлягає оплаті на підставі виставленого рахунку.
Але, як вказує позивач, відповідач належним чином не оплачував виставлені рахунки, внаслідок чого за період з 01.09.2008 року по 30.11.2008 року у відповідача виникла заборгованість в сумі 40570,18 грн.
Стосовно тверджень відповідача, викладених у відзиву на позовну заяву, суд не може погодитись з висновками відповідача з огляду на наступне.
Відповідач, в обґрунтування своєї позиції посилається на те, що до водопровідних мереж, які підходять до структурного підрозділу ДП «Кримавтодор» - філії «Ялтинська ДЕД» підключені житлові будинку с. Виноградне у кількості 31 штуки, з яких 24 будинки - приватний сектор, 7 будинків - раніш знаходились на балансі філії «Ялтинська ДЕД», з 2008 року передані Лівадійській селищній раді. Крім того, відповідач зазначив, що станом на 01.01.2009 року в с. Виноградне, будинків, які знаходяться на балансі філії «Ялтинська ДЕД» немає.
Так, в матеріалах справи, а.с. 57, наявний акт розподілу балансової належності водопровідних та каналізаційних мереж та меж обслуговування мереж, відповідно до якого за об'єктом, який знаходиться на балансі споживача - Філії «Ялтинська ДЕД» ДП «Кримавтодор», розташованому за адресою: м. Ялта, с. Виноградне, вул. лісна, будинок 10, межа водопровідних мереж встановлюється: введення № 1 - від водопроводу діаметром 100 мм по Бахчисарайському шосе в районі переходу. Таким чином, за водопровід діаметром 100 мм відповідає саме відповідач.
Під час розгляду справи відповідачем суду були надані копії наступних документів: наказу № 128 від 18.06.2004 року про зняття приватизованого житла з балансу філії «Ялтинська ДЕД» житлового будинку по вул. Лісна, 10б, с. Виноградне, м. Ялта, а.с. 84; акт прийому - передачі будинку по вул. Лісна, 10б, с. Виноградне, м. Ялта, а.с. 85; рішення Виконавчого комітету Лівадійської селищної ради № 591 від 23.12.2008 року про надання у повне господарське ведення КП ЖЕО «Лівадія» будинків № 2а, 2б, 10 по вул. лісна, смт Виноградне, м. Ялта, а.с. 87; наказ № 236 від 25.12.2008 року, а.с. 88; акт прийому - передачі, а.с. 89-92; акти про прийом водомірів до експлуатації, а.с. 93-94, якими відповідач обґрунтовує свою позицію про необґрунтованість нарахування з боку позивача суми заборгованості, оскільки житловий будинок № 10б по вул. Лісна, смт Виноградне як і відповідний водопровід були передані відповідачем Лівадійській селищній раді.
Але, суд підкреслює, що вказані вище документи підтверджують лише факт передачі відповідачем Лівадійській селищній раді лише житлових будинків та внутрибудинкових мереж, в той час як доказів передачі водопроводу діаметром 100 мм, згідно акту розподілу балансової належності водопровідних та каналізаційних мереж та меж обслуговування мереж, а.с. 57, відповідачем суду надано не було.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 40570,18 грн.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню - 880,60 грн., 3% річних - 92,90 грн., інфляційні втрати - 631,69 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.
В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 16 жовтня 2009 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ДП «Кримавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 184/1, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 31829422) на користь КРП «ВП ВКГ Південного Берегу Криму» (м. Ялта, вул. Кривошти, 27, рахунок № 26004310070001 в ЯФ АБ «Південний», МФО 384522, ЄДРПОУ 03348005) заборгованість в сумі 42175,37 грн., у тому числі: основний борг - 40570,18 грн., пеня - 880,60 грн., 3% річних - 92,90 грн., інфляційні втрати - 631,69 грн.
3. Стягнути з ДП «Кримавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 184/1, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 31829422) на користь КРП «ВП ВКГ Південного Берегу Криму» (м. Ялта, вул. Кривошти, 27, рахунок № 26004310070001 в ЯФ АБ «Південний», МФО 384522, ЄДРПОУ 03348005) 421,75 грн. державного мита.
4. Стягнути з ДП «Кримавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (м. Сімферополь, вул. Кечкеметська, 184/1, банківські реквізити невідомі, ЄДРПОУ 31829422) на користь КРП «ВП ВКГ Південного Берегу Криму» (м. Ялта, вул. Кривошти, 27, рахунок № 26004310070001 в ЯФ АБ «Південний», МФО 384522, ЄДРПОУ 03348005) 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Калініченко А.А.