Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207
Іменем України
12.11.2009Справа №2-2/3696-2009
за позовом ВАТ "Піреус Банк МКБ" (04070, м. Київ, пл. Контрактова, 4) в особі Феодосійської філії (98112, м.Феодосія, бульв. Старшинова, 27)
до СПД Кузьми Івана Андрійовича (98112, АР Крим, м. Феодосія, вул.. Гарнаєва, 63, кв. 45)
про стягнення 38 876,81 грн.
Суддя Толпиго В.І.
Від позивача : Строканіна - ю/к Феодосійської філії, довіреність у справі.
Від відповідача : не з'явився
Суть спору:
Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача про стягнення за договором овердрафту № 0/07-12 від 05.02.2008 р. заборгованість за кредитом та несплаченими відсотками в сумі 23 996,55 грн., а також штрафні санкції у вигляді пені та штрафу за порушення порядку та термінів сплати коштів за вказаним договором в сумі 14 880,26грн., всього - 38 876,81грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно договору овердрафту № 0/07-12 від 05.02.2008 р. позивачем відповідачу був наданий відкличний овердрафт поточного рахунку зі сплатою відсотків за користування овердрафтом у розмірі 18% річних на поповнення поточного рахунку. На день закінчення терміну повернення кредиту відповідач не повернув банку кредит у повному обсязі, крім того відповідачем не сплачені відсотки за користування кредитом, що і стало підставою для звернення із позовною заявою до суду.
Представник позивача 15.10.2009р у судовому засіданні надав суду заяву про уточнення позовних вимог від 24.9.2009 р. №375, якою просять суд стягнути з відповідача заборгованість по тілу кредиту у сумі 19 521грн58коп, по відсоткам - у сумі 6 777грн.45коп, а також штрафні санкції у вигляді пені по несплаченому кредиту з 05.02.2009р по 04.8.2009р у сумі 2 084грн.80коп., пені по нарахованим, але не сплаченим відсоткам у сумі 489грн.38коп., штрафу за прострочення заборгованості за кредитом понад 60 днів у сумі 7 808грн63коп та штрафу за невиконання зобов'язань за кредитним договором - 5 000,00грн, а всього - 41 681грн.84коп.
Представник позивача 12.11.2009р у судовому засіданні уточнив позовні вимоги та зазначив, що просить суд стягнути з відповідача заборгованість по тілу кредиту у сумі 19 521грн58коп та по відсоткам за період з 14.10.2008р по жовтень 2009р - у сумі 6 777грн.45коп, штрафні санкції у вигляді пені по несплаченому кредиту з 05.02.2009р по 04.8.2009р у сумі 2 084грн.80коп., пені по нарахованим, але не сплаченим відсоткам за період з 16.4.2009р по 15.10.2009р у сумі 465грн33коп., штрафу за простроченої заборгованості за кредитом понад 60 днів у сумі 7 808грн63коп та штрафу за невиконання зобов'язань за кредитним договором - 5 000,00грн, в обґрунтування чого представив суду розрахунок заборгованості за договором овердрафту №О/07-12 від 05.02.2008р (станом на 15.10.2009р), що відображено у протоколі судового засідання.
Відповідач у судові засідання 15.9.2009р, 15.10.2009р та 12.11.2009р не з'явився, витребувані судом документи, у тому рахунку відзив на позовну заяву, не надав, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином: рекомендованою кореспонденцією.
Тим самим, судом згідно статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але відповідач своїми правами не скористався.
Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України”№02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі , якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не виявлення його відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.
Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив:
Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.
Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
Згідно з частиною 2 статті 9 Цивільного кодексу України, майнові відносини у сфері господарювання регулюються цим Кодексом.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Умовами кредитного договору іншого не встановлено.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.
Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У силу ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено параграфом №2 і не випливає із суті кредитного договору
Згідно до ст.. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст..1048 Кодексу.
Згідно змін та доповнень до Статуту ВАТ “Міжнародний комерційний банк”, погоджених Головним Управлінням НБУ по м. Києву та Київській області від 05 травня 2008 року, та Свідоцтва про державну реєстрацію А01 № 096367, виданого Подільською районною в м. Києві державною адміністрацією 12 березня 2008 року, ВАТ “Міжнародний комерційний банк” перейменовано в ВАТ “Піреус Банк МКБ” на умовах правонаступництва
Між Відкритим акціонерним товариством "Міжнародний комерційний банк" в особі Феодосійської філії, як банком, та Фізичною особою-підприємцем СПД Кузьма Іваном Андрійовичем був укладений договір овердрафту реєстраційний номер №О/07-12 від 05.02.2008р., відповідно до п.1.1 якого банк надає позичальнику відкличний овердрафт його поточного рахунку №26006120005031 (грн..) у розмірі 35 000,00грн на період з 05.02.2008р по 04.02.2009р із сплатою 18% річних. Ліміт овердрафту може бути відкликано банком у випадку невиконання позичальником всіх або одного із зобов'язань згідно п.5.1 договору та при відсутності кредитних ресурсів у банку на момент оплати чергових платежів за рахунок овердрафту.
Позичальник зобов'язується повернути кошти, надані йому в якості овердрафту його поточного рахунку згідно цього договору у строк по 04.02.2009р. У випадку, якщо позичальник не повертає кошти, надані йому у якості овердрафту згідно цього договору у строк, вказаний у п.1.1 договору, позичальник зобов'язується сплачувати відсотки, виходячи з відсоткової ставки 35% відсотків річних, починаючи з наступного дня, після дати виконання зобов'язань позичальника, вказаної у п.1.1 договору та сплачує пеню у розмірі та порядку, встановленому п.6.2 договору. (п.2.1, 2.3 договору).
Відповідно до п.3.1 договору відсотки за користування овердрафтом нараховуються банком щоденно, виходячи з відсоткової ставки 18% річних за методом Факт/Факт.
Тарифним комітетом банку встановлено штраф у розмірі 5 000,00грн обов'язків для сплати позичальником за кожен випадок невиконання зобов'язань за кредитним договором, який нараховується та сплачується на наступний день з дати невиконання умов за договором (без ПДВ), а також 40% від суми - у випадку простроченої заборгованості за кредитом понад 60 днів, нараховується та сплачується на 61 день простроченої заборгованості за кредитом (без ПДВ). (п.3.5 договору).
Також сторони за договором передбачили, що за несвоєчасне погашення позичальником заборгованості банку згідно п.1.1 та п.3.2 договору, позичальник сплачує банку пеню за кожен день затримки перерахування коштів, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день нарахування пені.
Судом встановлено, що прийняті на себе зобов'язання банком були виконані у повному обсязі, відповідно до умов договору овердрафту реєстраційний номер №О/07-12 від 05.02.2008р позичальнику був наданий відкличний овердрафт в загальній сумі 35 000,00грн.
Однак, відповідач у порушення умов вищевказаного договору на день закінчення строку повернення кредиту не повернув банку кредит у повному об'ємі, а також не сплатив відсотки за користування кредитом, нараховані у жовтні 2008 року - червні 2009року.
В наслідок вищенаведеного у відповідача на момент звернення позивача з позовом до суду виникли заборгованість по тілу кредиту у сумі 19 521грн58коп та по відсоткам за період з 14.10.2008р по жовтень 2009р - у сумі 6 777грн.45коп, що підтверджується матеріалами справи.
Вказане вище свідчить про те, що відповідач допустив односторонню відмову від виконання своїх зобов'язань перед банком, порушення кредитного договору в частині недотримання строку погашення кредиту та процентів за користування кредитом.
На адресу відповідача спрямовувалась претензія №201 від 10.4.2009р з вимогою повернути борг, яка була залишена без відповіді та задоволення.
Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно до ст.. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тоді як відповідачі не довели належне виконання умов договору.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).
Таким чином, виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості по тілу кредиту у сумі 19 521грн58коп та по відсоткам за період з 14.10.2008р по жовтень 2009р - у сумі 6 777грн.45коп., та позивач не підтверджує надходження вказаних сум на його рахунок.
Також, судом в ході розгляду спору встановлено, що відповідачем були порушені умови договору овердрафту реєстраційний номер №О/07-12 від 05.02.2008р, тому нарахування позивачем штрафних санкцій у вигляді пені по несплаченому кредиту з 05.02.2009р по 04.8.2009р у сумі 2 084грн.80коп., пені по нарахованим, але не сплаченим відсоткам за період з 16.4.2009р по 15.10.2009р у сумі 465грн33коп., штрафу за простроченої заборгованості за кредитом понад 60 днів у сумі 7 808грн63коп та штрафу за невиконання зобов'язань за кредитним договором - 5 000,00грн, позивачем здійснено правильно, відповідно до умов договору, а нарахування пені проведено з дотриманням шестимісячного строку передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Отже, позовні вимоги у цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.
У частині стягнення пені по нарахованим, але не сплаченим відсоткам у сумі 24грн05коп суд вважає за необхідне у позові відмовити.
Витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відповідно до ст.49 ГПК України віднести на відповідача.
Згідно п.3.9.5 роз'яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.
За згодою представника позивача в судовому засіданні були оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення.
Повний текст рішення підготовлений і підписаний 17.11.2009р.
Керуючись ст. ст. 49,75,82,84,85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з СПД Кузьми Івана Андрійовича (98112, АР Крим, м. Феодосія, вул.. Гарнаєва, 63, кв. 45, п/р 26006120005031 у Феодосійській філії ВАТ "Піреус банк МКБ", МФО 324366) на користь на користь Відкритого акціонерного товариства "Піреус банк МКБ" (04070, м.Київ, пл.Контрактова, 4) в особі Феодосійської філії (98112, АР Крим, м.Феодосія, б-р Старшинова, 27, банківські реквізити не відомі) 19 521грн58коп заборгованості по тілу кредиту, 6 777грн.45коп заборгованості по відсоткам, 2 084грн.80коп пені по несплаченому кредиту, 465грн33коп пені не сплаченим відсоткам, 7 808грн63коп штрафу за прострочення заборгованості за кредитом понад 60 днів, 5 000,00грн штрафу за невиконання зобов'язань за кредитним договором, 416грн57коп державного мита, 314грн81коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.
3. У частині стягнення пені по нарахованим, але не сплаченим відсоткам у сумі 24грн05коп відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.