Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.
Іменем України
17.11.2009Справа №2-7/5408-2009
За позовом Приватного підприємства «Крим-Єврострой» (95034, м. Сімферополь, пров. Февральський, 10, к.7, ідентифікаційний код 33187609)
До відповідача: Закритого акціонерного товариства «Н-Перемога» (97223, Совєтський район, с. Завітне, вул. Жовтнева, 30, ідентифікаційний код 30909428)
Про стягнення 93 779,42 грн.
Суддя ГС АР Крим І.І.Дворний
представники:
Від позивача - Барбаховська О.М. - представ., дов. б/н від 16.03.2009р.
Від відповідача - не з'явився (поштове повідомлення в матеріалах справи)
Сутність спору: Приватне підприємство «Крим-Єврострой» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Н-Перемога» 93 779,42 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору №193 від 10.04.2008 р. відповідачеві за видатковою накладною № РН-0001193 від 11.04.2008 р. був поставлений товар на загальну суму 63 975,46 грн., вартість якого в повному обсязі сплачена не була, через що заборгованість Закритого акціонерного товариства «Н-Перемога» перед Приватним підприємством «Крим-Єврострой» на час подачі позову до суду складає 63 975,46 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 17 913,12 грн., 9 813,83 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 2 077,01 грн.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією, про що свідчить підпис уповноваженої особи у поштовому повідомленні про отримання поштового відправлення.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.
Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній документами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
10.04.2008 р. між Приватним підприємством «Крим-Єврострой» (Продавець) та Закритим акціонерним товариством «Н-Перемога» (Покупець) був укладений договір №193, пунктом 1.1 якого передбачено, що Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та сплатити товар (рейтар -370 л, строби - 9 кг, стилет - 5 л, семафор - 3л, золон - 120 л, альтекс-87 л, роденфос - 50 кг, актара-6 кг) у номенклатурі, кількістю та за ціною, зазначеною у накладних, які є невід'ємною частиною дійсного Договору.
Покупець зобов'язується перерахувати на рахунковий рахунок Продавця грошові кошти у національній валюті України (гривна) до 01.09.2008 р. (п.2.1 Договору).
Відповідно до пункту 3.1 Договору умови поставки товару узгоджуються сторонами усно або у окремій письмовій угоді. Право власності на товар переходить від Продавця до Покупця у момент передання товару Покупцю.(п.3.2 Договору).
На виконання умов укладеного договору позивачем був поставлений обумовлений в договорі товар на загальну суму 63 975,46 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0001193 від 11.04.2008 р., в якій міститься підпис уповноваженої особи відповідача про отримання товару. Повноваження особи підтверджуються довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОХ №477506 від 11.04.2008 р., заповненою відповідно до вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996 р.
На оплату товару позивачем був виписаний рахунок-фактура №СФ-0001196 від 11.04.2008 р. на суму 63 975,46 грн.
Однак, вартість товару в обумовлений в договорі строк (до 01.09.2008 р.) відповідачем оплачена не була, що стало підставою для звернення до суду з позовом у цій справі.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідач не представив суду доказів погашення заборгованості з орендної плати у сумі 63 975,46 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. Більш того, наявність заборгованості за договором №193 від 10.04.2008 р. на суму 63 975,46 грн. підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 29.10.2009 р., підписаним обома сторонами та скріпленим печатями підприємств.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем умов договору №193 від 10.04.2008 р., у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Н-Перемога» 63 975,46грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
В пункті 5.2 Договору сторони передбачили, що у випадку прострочення оплати товару Покупець зобов'язується сплатити Продавцю штраф у розмірі 28% від суми отриманого товару, вказаній в накладній.
Зазначений пункт договору є дійсним, оскільки його недійсність у судовому порядку не встановлювалася, а тому, в силу статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, вимоги позивача про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Н-Перемога» 17 913,12 грн. штрафу, що дорівнює 28% відсоткам від суми отриманого відповідачем товару, є обґрунтованими.
У той же час, суд зазначає, що ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Крім того, згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України зозмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічне право суду встановлено пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
В п. 42 Інформаційного листа від 07.04.2008 р. N 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» Вищий господарський суд Украъни зазначив, що при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття «значно» та «надмірно» є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
В пункті 3.9.2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 18.09.97 р. N 02-5/289 (зі змінами та доповненнями станом на 30.04.2009 р.) зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Суд зазначає, що всупереч положенням статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України позивач не надав суду доказів того, що порушення відповідачем свого обов'язку по повній та своєчасній сплаті вартості поставленого товару, завдало Приватному підприємству «Крим-Єврострой» значних збитків. При цьому, суд вважає, що розмір стягуваного штрафу у сумі 17 913,12 грн. не відповідає наслідкам порушення строку виконання зобов'язання, а тому, з метою запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, вважає за доцільне зменшити розмір неустойки на 50% та стягнути з відповідача штраф у сумі 8 956,56 грн.
Крім того, позивачем також заявлені до відшкодування 9 813,83 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 2 077,01 грн.
Так, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, за період прострочення з 02.09.2008 р. до 01.10.2009 р. (395 днів) стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 2 077,01 грн. (63 975,46 грн. х 3% : 365 дн. х 395 дн.) та 9 813,83 грн. інфляційних втрат (63 975,46 грн. х 1,1534 (загальний коефіцієнт індексу інфляції за період вересень 2008 року - серпень 2009 року) - 63 975,46 грн.).
За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно з п. 6.3 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №02-5/78 від 04.03.1998 р., з наступними змінами та доповненнями, у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.
Стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Н-Перемога» 1000,00 грн., сплачених за надання юридичних послуг адвокатом, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України “Про адвокатуру”, дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, яка є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України “Про адвокатуру”, котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційний іспит, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльності та прийняв Присягу адвоката України.
Позивачем наданий суду договір №6-09 від 29.09.2009 р., укладений між Приватним підприємством «Крим-Єврострой» (Замовник) та адвокатом Куциковим Миколою Борисовичем (Виконавець), пунктом 1.1 якого передбачено, що Виконавець зобов'язується надати Замовнику юридичні послуги з питань збору інформації, матеріалів, досудового врегулювання спору, підготовки позову до Господарського суду про стягнення штрафу з ЗАТ «Н-Перемога» у зв'язку з простроченням оплати за договором №193 від 11.04.2008 р., а також участь у судових засіданнях суду першої інстанції та апеляції у даній справі.
В пункті 3.3 договору передбачено, що Виконавець зобов'язується підготувати позовну заяву, брати участь у судових засіданнях, приносити скарги на судові рішення, а також на дії державних посадових осіб та інших осіб, які порушують інтереси Замовника, здійснювати представництво Замовника в державних, громадських та приватних організаціях, установах та підприємствах, у тому числі в органах Державної виконавчої служби з питань виконання рішення Господарського суду.
За надані послуги Замовник сплачує Виконавцю гроші в сумі 1000,00 грн. до 10 жовтня 2009 року (п. 4.1 Договору).
В обґрунтування вимоги про стягнення адвокатських витрат позивачем надано свідоцтво про право Куцикова Миколи Борисовича на зайняття адвокатською діяльністю та платіжне доручення №288 від 01.10.2009 р. про сплату юридичних послуг.
Проте, суд звертає увагу на те, що матеріалами справи не підтверджується фактичне надання адвокатом будь-яких послуг та виконання будь-яких дій на користь позивача у справі. Так, всі документи, що подавалися до суду, як-от: позовна заява, розрахунок ціни позову тощо, підписані особисто директором Приватного підприємства «Крим-Єврострой» Барбаховски Андрієм Станіславовичем без будь-якого зазначення про те, що вказані документи складалися адвокатом Куциковим М. Б. Більш того, вказана особа не брала участь у судових засіданнях, як це передбачено укладеним договором, а представництво інтересів позивача у судових засіданнях, що відбулися 26.10.2009 р., 03.11.2009 р. та 17.11.2009 р., здійснювала Барбаховська Олена Миколаївна на підставі виписаної позивачем довіреності від 16.03.2009 р.
Позивачем не представлено належних доказів у підтвердження вказаної вимоги, доказів надання ним відповідних послуг (зокрема акта виконаних робіт із зазначенням конкретних робіт) на суму 1000,00 грн. тощо, Куциков М. Б. не брав участь у судових засідання у цій справі, а отже витрати на правову допомогу, сплачені позивачем, мають бути віднесені до його власних витрат, та не підлягають стягненню з відповідача.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Н-Перемога» (97223, Совєтський район, с. Завітне, вул. Жовтнева, 30, ідентифікаційний код 30909428) на користь Приватного підприємства «Крим-Єврострой» (95034, м. Сімферополь, пров. Февральський, 10, к.7, ідентифікаційний код 33187609) заборгованість у розмірі 63 975,46 грн., штраф у сумі 8 956,56 грн., 9 813,83 грн. інфляційних втрат, 3% річних у сумі 2 077,01 грн., 937,79 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Дворний І.І.