Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 305
Іменем України
02.11.2009Справа №2-30/3893.1-2009
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Риф», Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Першотравнева, буд. 34, кв. 44.
до відповідачів: 1. Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», м. Сімферополь, вул. Некрасова, буд. 11.
2. Привітненської сільської ради, м. Алушта, вул. Леніна, 13.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Закрите акціонерне товариство «Пансіонат «Канака», м. Алушта, пв Привітне.
Про визнання права власності та спонукання до виконання певних дій
Суддя Ловягіна Ю.Ю.
Від позивача - не з'явився.
Від відповідача - не з'явився.
Від третьої особи - Шевченко О.В., представник за дов. від 21.08.2009р., у справі.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Риф» звернулося до господарського суду з позовною заявою до Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» та Привітненської сільської ради, в якій просить визнати за позивачем право власності на одноповерховий спальний корпус №34 (на 12 номерів), площею будівництва 403,2 кв.м. та корисною площею 326,7 кв.м., розташований по вул. Курортній, 34 в с. Привітне, Канакська балка, м. Алушта, АРК та зобов'язати КРП «Сімферопольське МБРТІ» здійснити відповідну реєстрацію права власності за позивачем на спірне майно.
Рішенням господарського суду від 08.04.2008 р. у справі № 2-7/3559-2008 позов ТОВ «Риф» задоволений.
Не погоджуючись з рішенням, ЗАТ "Пансіонат "Канака" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, мотивуючи скаргу тим, що оскаржуваний судовий акт стосуються його прав та обов'язків, проте суд не залучив його до участі у справі.
Постановою від 09 липня 2009 р. Вищий господарський суд України касаційну скаргу ЗАТ «Пансіонат «Канака» задовольнив, рішення господарського суду скасував, справу передав на новий розгляд до господарського суду АР Крим.
03 липня 2009 р. справу прийнято до розгляду в новому складі суду та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ЗАТ «Пансіонат «Канака».
Свої вимоги позивач мотивує тим, що за власні кошти ним була здійснена реконструкція спірного одноповерхового спального корпусу, після чого нерухоме майно було прийнято в експлуатацію та проведена його технічна інвентаризація. На думку позивача, за ним виникло право на оформлення за ним права власності на реконструйований об'єкт. Проте, оскільки КРП «Сімферопольське МБРТІ» після відповідного звернення не була проведена реєстрація права власності позивача на спірне майно, Товариство з обмеженою відповідальністю «Риф» звертається до суду до Привітненської сільської ради та КРП «Сімферопольське МБРТІ» про визнання за ним права власності та зобов'язання здійснити реєстрацію права власності на майно.
У судовому засіданні 08.04.2008 р. представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначив, що площа спірного об'єкту нерухомого майна, згідно з даними технічного паспорту, становить 402,00 кв. м., через що позивач просить суд визнати за ним право власності на об'єкт само цією площею та зобов'язати КРП «Сімферопольське МБРТІ» здійснити відповідну реєстрацію права власності. Вказана заява була прийнята судом до розгляду.
02.11.2009р. від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з розглядом господарським судом пов'язаної з цією справи № 2-8/5389-2009, вирішення якої може вплинути на всебічність та об'єктивність рішення по даній справи.
Однак суд вважає, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 79 ГПК України господарський зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Однак суд вважає, що позивачем не доведена пов'язаність даних справ, а тому клопотання позивача про зупинення провадження у справі залишається без задоволення.
У судових засіданнях представник позивача участі не приймав, витребувані судом документи не надав.
Представник відповідача - 1КРП «Сімферопольське МБРТІ» у судове засідання жодного разу не з'явився, клопотанням від 23.10.2009 р. № 10747\31 просив розглянути справу без його участі. Крім того, 21 вересня 2009 р. надіслав на адресу суду клопотання про заміну відповідача на належного відповідача - ЗАТ «Пансіонат «Канака».
Відповідач - 2 Привітненська сільська рада в судові засідання також не з'являвся, відзиву на позов не надав.
Заявою від 24 вересня 2009 р. третя особа також заявила клопотання про заміну відповідачів на належного відповідача - ЗАТ «Пансіонат «Канака», оскільки позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання права власності на майно, яким позивач користувався на підставі договору оренди від 04.12.2001 р. № 26, укладений з ЗАТ «Пансіонат «Канака».
Ухвалою від 12.10.2009 р. в задоволенні клопотання було відмовлено.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами. Інших доказів сторонами в матеріали справи не представлено.
Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника третьої особи, суд -
Рішенням Привітненської сільської ради м. Алушта №361 від 25.06.2004 р. був затверджений акт міжвідомчої комісії №1907 від 11.06.2004 р. по реконструкції одноповерхового спального корпусу №34, виконаної ТОВ «Риф», та був наданий дозвіл на збереження спального корпусу №34, розташованого за адресою: с. Привітне, м. Алушта, ЗАТ «Пансіонат «Канака», з наступним введенням його в експлуатацію. (а.с. 22, т. 1).
Розпорядженням голови Алуштинської міської ради № 378р від 27.07.2004 р. була призначена державна технічна комісія по прийманню в експлуатацію реконструкції одноповерхового спального корпусу №34 (на 12 номерів) ЗАТ «Пансіонат «Канака», розташованого в с. Привітне м. Алушта. (а.с. 23, т. 1).
З акту державної технічної комісії від 27.07.2004 р. вбачається, що оглядом об'єкту було встановлено, що будівельно-монтажні роботи виконані відповідно до проекту та виданих технічних умов, у зв'язку з чим було прийнято рішення про прийняття в експлуатацію завершеної будівництвом реконструкції одноповерхового спального корпусу. (а.с. 25 - 26, т. 1)
Вказаний акт був затверджений рішенням Виконавчого комітету Алуштинської міської ради №1194 від 12.11.2004 р. (а.с. 24, т. 1).
Рішенням Виконавчого комітету Привітненської сільської №20 від 19.02.2008 р. приміщенню одноповерхового спального корпусу ТОВ «Риф» була привласнена поштова адреса: вул. Курортна, 34, с. Привітне, Канакська балка, м. Алушта. (а.с. 27, т. 1).
13.03.2008 р. Кримським республіканським підприємством «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» була проведена технічна інвентаризація спірного майна зі складанням відповідного технічного паспорту.
Однак після проведення інвентаризації нерухомого майна і складання відповідної інвентарної справи реєстрація права власності проведена не була.
З викладеного, на підставі ст.ст. 391, 392 ЦК України позивач звернувся з позовом до Привітненської сільської ради та КРП «Сімферопольське МБРТІ» про визнання за ним права власності та зобов'язання здійснити реєстрацію права власності на спірне майно.
Як пояснив в судовому засіданні представник третьої особи, ТОВ «Риф» фактично звернувся с позовом про визнання права власності на майно, яким воно користується на підставі договору оренди № 26 від 04.12.2001 р.
В матеріали справи третя особа представила додаткову угоду до договору оренди № 26 від 18.06.2004 р., укладену ЗАТ «Пансіонат «Канака» (орендодавець) та ТОВ «Риф» (орендар), якою виклали договір оренди нерухомого майна в новій редакції.
Пунктом 1 договору передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування об'єкт нерухомості, якій розташований за адресою: м. Алушта, п/о Приветне, ЗАО «Пансіонат «Канака», частина павільйону столової (старої), загальною площею 387,6 кв.м., площа прилеглої території становить - 300 кв.м. (а.с. 113 - 116, т. 1)
Також в матеріали справи надані додаток № 1 до договору (а.с. 117, т. 1) та додаткова угода № 3 від 24.08.2004 р. (а.с. 118, т.1).
Також третя особа зазначила, що на підставі державного акту на право постійного користування землею від 24.01.2000 р. 11 - КМ № 001934 ЗАТ «Пансіонат «Канака» належить право постійного користування земельною ділянкою, де розташований одноповерховий спальний корпус №34 літ «Ш». Належним чином засвідчена копія держаного акта представлена третьою особою в матеріали справи (а.с. 33, т. 2).
Дослідивши надані в матеріали справи докази, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступного.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а стаття 16 ЦК України передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу. Частиною 2 цієї статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, серед який названий і такий спосіб, як визнання права власності.
Так, відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Отже, позивачем позову про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб, претензіями на це майно третіх осіб. Відповідачем даного позову може бути будь-яка особа, яка сумнівається у приналежності майна позивачу, або не визнає за позивачем права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.
Позивач ТОВ «Риф» обрав такий засіб захисту свого права як визнання за ним права власності, посилаючись у позовній заяві на цю статтю 392 Цивільного кодексу України, однак доказів того, що відповідачі оспорюють чи заперечують його право власності на спірний об'єкт - одноповерховий спальний корпус №34 (на 12 номерів) загальною площею 402 кв.м. по вул. Курортній, 34, с. Привітне, Канакська балка, м. Алушта, Автономної Республіки Крим в матеріали справа не надав.
Так, одним з відповідачів у справі є Привітненська сільська рада, яка відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідні територіальні громади та здійснює від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Однак доказів, що між позивачем та Привітненською сільською радою існують будь-які спірні відносини щодо спірного майна, а також що Привітненською сільською радою оспорюється право власності ТОВ «Риф» на спірний об'єкт нерухомості, в матеріали справи не надано.
В якості другого відповідача ТОВ «Риф» було визначено Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації», однак доказів того, що це підприємство порушувало права власності позивача, також в матеріали справи не надано.
Слід зазначити, що у своїй діяльності КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації» керується приписами Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. №7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 р. №6/5).
Так, згідно з пунктом 1.3. Тимчасового положення БТІ здійснює державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць. Пунктами 3.3, 3.4 цього ж Тимчасового положення встановлено, що БТІ як реєстратор може відмовити у реєстрації права власності на нерухоме майно, про таку відмову в реєстрації реєстратор письмово повідомляє заявника. Отже БТІ не є належним відповідачем за позовом про визнання права власності.
Проте, ТОВ «Риф» не надало доказів письмової відмови Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації» від здійснення реєстрації права власності на одноповерховий спальний корпус № 34 (на 12 номерів) загальною площею 402 кв.м. по вул. Курортній, 34, с. Привітне, Канакська балка, м. Алушта, Автономної Республіки Крим.
Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які пред'явили позов або в інтересах яких пред'явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а стаття 16 ЦК України передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу. Частиною 2 цієї статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, серед який названий і такий спосіб, як визнання права власності.
Системний аналіз наведених норм дозволяє зробити висновок, що захисту судом підлягає цивільне право яке порушене, не визнається чи оспорюється.
Юридична зацікавленість позивача у вирішенні спору судом, покладає на нього обов'язок довести, що його цивільні права відповідачем порушені, не визнаються чи оспорюються.
Позивач в позовній заяві повинен самостійно визначити, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, і обґрунтовує позовні вимоги, а суд повинен перевірити доводи, на яких ґрунтуються ці вимоги, зокрема, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і залежно від установлених обставин вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Відсутність факту порушення права чи взагалі суб'єктивного права, на захист якого подано позов, тягне за собою відмову у позові.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками судових експертів. (ст. 32 ГПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. (ст.ст. 33, 34 ГПК України).
З викладених обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність вимог позивача, а тому в задоволенні позову відмовляє в повному обсязі.
Держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на позивача.
У судовому засіданні, яке відбулося 02 листопада 2009 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Відповідно до ст. 84 ГПК України рішення оформлено та підписано 09 листопада 2009р.
Керуючись ст. 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні позову відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Ловягіна Ю.Ю.