Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.
Іменем України
16.11.2009Справа №2-7/5224-2009
За позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Єдність» (97140, АР Крим, Нижньогірський район, с. Желябівка, ідентифікаційний код 30923552)
До відповідача Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400)
Про визнання відсутності права та спонукання до виконання певних дій.
Суддя І. І. Дворний
представники:
Від позивача - Перець О. І., предст., дов. №7-юр від 01.10.2008 р.
Від відповідача - Кашка С. М., предст., дов. №199-Д від 10.03.2009 р.
Суть справи: Сільськогосподарський виробничий кооператив «Єдність» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом, в якому просить визнати відсутність у Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» права вимагати від позивача сплати електроенергії за рахунком №110 від 14.09.2009 р. про сплату 75 162, 56 грн. у порушення умов договору №110 від 16.02.2004 р. та зобов'язати відповідача припинити дії по відключенню СВК «Єдність» від електромережі на підставі повідомлення від 16 вересня 2009 року, як так, що порушують (або створюють загрозу порушення) права ВК «Єдність» на користування електроенергією згідно умов договору №110 від 16.02.2004 р.
В якості обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ВАТ «Крименерго» рахунком №110 від 14.09.2009 р. повідомив СВК «Єдність» про необхідність сплати 75 163,56 грн., а повідомленням від 16 вересня 2009 року сповістило СВК «Єдність» про відключення від електромережі на підставі п. 7.5.4 ПКЕЕ у зв'язку з несплатою рахунку за електроенергію з 22 вересня 2009 року. Зі вказаними діями відповідача позивач не згоден та стверджує, що СВК «Єдність» не має ані поточної, ані будь-якої іншої заборгованості, а вартість спожитої електроенергії сплачена в повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, при цьому, зокрема, посилаючись на те, що вимоги позивача є неналежним способом захисту права, який не передбачений ані законом, ані договором.
Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
За клопотанням сторін строк розгляду справи був продовжений у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
16 лютого 2004 року між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (Постачальник) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Єдність» (Споживач) був укладений|ув'язнений| договір №110 про постачання електричної енергії (а. с. 6-8).
Відповідно до пункту 1 вказаного договору Постачальник поставляє електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі (5-ти кратний розмір тарифу за перевищення договірної величини електроспоживання, пеню, по графіку погашення заборгованості, по актам про порушення ПКЕЕ) згідно до умов цього Договору та додатків до Договору, які є його невід'ємними частинами.
Згідно до розділу 2 Договору під час виконання умов Договору, а також вирішення всіх спрів, які не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема, Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією, затвердженими у встановленому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на адресу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Єдність» був направлений рахунок №110 від 14.09.2009 р. про сплату до 20.09.2009 р. 75 163,56 грн.
Після цього, на адресу позивача було направлено повідомлення від 16.09.2009 р.. в якому ВАТ «Крименерго» зазначило, що у зв'язку з несплатою позивачем рахунків, виставлених згідно з умовами договору, поставка СВК «Єдність» електричної енергії буде припинена з 22 вересня 2009 року.
Вважаючи, що будь-яка заборгованість перед ВАТ «Крименерго» відсутня, позивач просить суд визнати відсутність у ВАТ «Крименерго» права вимагати від позивача сплати електроенергії за рахунком №110 від 14.09.2009 р. про сплату 75 162, 56 грн. у порушення умов договору №110 від 16.02.2004 р. та зобов'язати відповідача припинити дії по відключенню СВК «Єдність» від електромережі на підставі повідомлення від 16 вересня 2009 року, як так, що порушують (або створюють загрозу порушення) права ВК «Єдність» на користування електроенергією згідно умов договору №110 від 16.02.2004 р.
Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.
Як вбачається з матеріалів справи вказаний спір виник при виконанні договору №110 про постачання електричної енергії від 16.02.2004 р., отже він є таким, що підвідомчий господарському суду.
Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу.
Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.
Відповідно до норм статті 20 Господарського процесуального кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:
визнання наявності або відсутності прав;
визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;
відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;
припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
присудження до виконання обов'язку в натурі;
відшкодування збитків;
застосування штрафних санкцій;
застосування оперативно-господарських санкцій;
застосування адміністративно-господарських санкцій;
установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;
іншими способами, передбаченими законом.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів судом.
Суд може захистити цивільне право або інтерес також іншим способом, що встановлений договором або Законом, але обраний Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Єдність» спосіб захисту свого права, а саме визнання відсутності у ВАТ «Крименерго» права вимагати від позивача сплати електроенергії за рахунком №110 від 14.09.2009 р. про сплату 75 162, 56 грн. у порушення умов договору №110 від 16.02.2004 р. та зобов'язання відповідача припинити дії по відключенню СВК «Єдність» від електромережі на підставі повідомлення від 16 вересня 2009 року, як так, що порушують (або створюють загрозу порушення) права ВК «Єдність» на користування електроенергією згідно умов договору №110 від 16.02.2004 р., не передбачені ані законом, ані договором.
Статтею 21 Господарського процесуального кодексу України до позивачів віднесено осіб, які пред'явили позов або в інтересах яких пред'явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.
У поданій заяві позивач просить здійснити захист шляхом визнання відсутності у ВАТ «Крименерго» права та зобов'язання ВАТ «Крименерго» припинити певні дії.
Вимоги за своєю правовою природою є вимогами про встановлення фактів (факту відсутності права та факту неправомірності дій відповідача) при нарахуванні заборгованості за спожиту електроенергію та здійснені дій по відключенню об'єкта позивача, що у свою чергу не призводить до поновлення порушених прав.
Розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників правовідносин, оскільки вимогу щодо відшкодування заподіяної такими неправомірними діями шкоди не заявлено.
Зазначене є лише встановленням факту, що має юридичне значення, який може встановлюватися господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами договору спору про право цивільне.
Таким чином, невірно обраний Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Єдність» спосіб захисту свого права та майнового інтересу не відповідає вимогам діючого законодавства.
Також суд звертає увагу на те, що ухвалами від 25.09.2009 р., від 13.10.2009 р. та від 29.10.2009 р. суд зобов'язав позивача надати письмові пояснення щодо порушених прав позивача, на захист яких позивач звертається до суду; документальне підтвердження здійснення відповідачем дій по відключенню позивача від електромереж. Проте, вказані вимоги суду були залишені позивачем поза увагою. С свою чергу, суд зазначає, що направлення відповідачем повідомлення від 16.09.2009 р. не є підтвердженням вчинення ВАТ «Крименерго» фактичних дій по відключенню СВК «Єдність» від енергопостачання, а саме відключення носить лише ймовірний характер.
Таким чином, у суду відсутні обґрунтовані правові підстави для задоволення позову.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Дворний І.І.