Справа № 2-о/593/61/2017
"03" серпня 2017 р. Бережанський районний суд Тернопільської області в складі :
головуючої-судді ОСОБА_1
при секретарі Паньків М.М.
за участі представника заявника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бережанах справу за заявою ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення,-
ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою, якою просить встановити той факт, що договір купівлі-продажу квартири, що був укладений 4 лютого 1992 року у Козівській держнотконторі, в якому покупцем зазначено ОСОБА_4 та реєстраційне посвідчення, що було 12 березня 1992 року видане на підставі цього договору Тернопільським бюро технічної інвентаризації на квартиру № 12, що знаходиться в смт. Козова Тернопільської області на вул. Мариновича № 2, на ім»я ОСОБА_4, фактично належать їй, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Встановлення даного факту їй необхідне для відчуження зазначеної квартири, оскільки через виявлену помилку вона не має можливості розпорядитися своєю власністю, а іншим способом, крім судового, встановлення цього факту є неможливим.
В судовому засіданні представник заявниці вимоги, викладені ОСОБА_3 в заяві, підтримав, просить їх задоволити.
Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника заявниці, свідків, дослідивши письмові докази, прийшов до висновку, що заява ОСОБА_3 підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.
У відповідності із ст. 234 та ч.1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає цивільні справи непозовного провадження про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, в тому числі фактів родинних відносин між фізичними особами, належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім”я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім”ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або паспорті.
Згідно п.12 постанови Пленуму Верхового Суду України № 5 від 31 березня 1995 року “Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення” суд може встановити факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу.
Судом встановлено, що договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться в смт. Козова Козівського району Тернопільської області на вул. Радянська, 2/12, що був укладений 4 лютого 1992 року у Козівській держнотконторі, в якому покупцем зазначено ОСОБА_4 та реєстраційне посвідчення, видане 12 березня 1992 року Тернопільським бюро технічної інвентаризації на квартиру № 12, що знаходиться в смт. Козова Тернопільської області на вул. М. Мариновича, №2, на ім»я ОСОБА_4, фактично належать заявниці ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Вищевказаний факт підтверджується показами представника заявниці, який пояснив, що заявниця ОСОБА_3 постійно працювала в місті Козові на цукровому заводі і їй, як і іншим працівникам цукрового заводу, адміністрацією цього підприємства була надана для проживання однокімнатна квартира, що знаходиться в смт. Козова Козівського району Тернопільської області, на вул. Радянська, 2/12 ( після перейменування - Мариновича, 2/12). 4 лютого 1992 року між заявницею ОСОБА_3 та директором Козівського цукрового заводу було укладено договір купівлі - продажу відповідно до якого Козівський цукровий завод продав заявниці за 3071крб. однокімнатну квартиру житловою площею 19.7кв.м.. Вищевказаний договір був посвідчений державним нотаріусом Козівської державної нотаріальної контори про що зроблено відмітку у реєстрі за № 522. На підставі зазначеного вище договору купівлі- продажу інвентарбюро було видано на ім”я заявниці реєстраційне посвідчення, яке свідчить про те, що на підставі договору купівлі-продажу вона є власницею квартири № 12, яка знаходиться в смт. Козова, на вул. Мариновича, 2. А так як у договорі купівлі-продажу та відповідно і в реєстраційному посвідченні прізвище заявниці замість ОСОБА_3, як є фактично, помилково зазначено - ОСОБА_4, хоч у паспорті громадянина України та в інших належних заявниці документах вона зазначена як ОСОБА_3, тому через виявлену помилку заявниця не має можливості розпорядитися своєю власністю, у зв”язку з чим для встановлення факту належності їй зазначених документів заявниця змушена звернутися до суду.
Для підтвердження вищевказаних фактів представник заявниці представив суду для огляду ряд документів та просив допитати свідків.
Із оглянутого в судовому засіданні паспорта серії МС № 648465, виданого 10 березня 2000 року на ім”я заявниці, видно, що вона є ОСОБА_3, а не ОСОБА_4 та що вона з 10 лютого 1987 року по 14 травня 2015 року була зареєстрована за адресою: смт. Козова, на вул. Мариновича, 2/12.
Із довідки № 793, виданої 3 серпня 2017року Саранчуківською сільською радою, видно, що уродженка села Саранчуки Бережанського району Тернопільської області ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 є однією і цією ж особою.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 підтвердив той факт, що договір купівлі-продажу квартири №12, що знаходиться в смт. Козова Козівського району Тернопільської області на вул. Радянська, 2, що був укладений 4 лютого 1992 року у Козівській держнотконторі, в якому покупцем зазначена ОСОБА_4 та реєстраційне посвідчення, видане 12 березня 1992 року Тернопільським бюро технічної інвентаризації на квартиру № 12, що знаходиться в смт. Козова Тернопільської області на вул. М. Мариновича № 2 на ім»я ОСОБА_4, фактично належать заявниці ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Цей факт йому, свідкові, достовірно відомий, бо його дружина також разом із заявницею працювала в Козові на цукровому заводі і вона також отримала у цьому ж будинку в смт. Козова, на вул. Мариновича, 2 квартиру за № 10, тобто він є сусідом заявниці; вони протягом багатьох років проживають на одній площадці і тому він стверджує, що ОСОБА_4 і ОСОБА_3 є одна і та ж сама особа.
Правдивість показів вказаного свідка підтверджується оглянутим в судовому засіданні його паспортом, де вказано місце його проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2.
Свідок ОСОБА_6 дав суду аналогічні покази, зокрема, пояснив, що реєстраційне посвідчення, видане 12 березня 1992 року Тернопільським бюро технічної інвентаризації на квартиру № 12, що знаходиться в смт. Козова Тернопільської області на вул. М. Мариновича № 2, хоч видане на прізвище ОСОБА_4, але фактично належить заявниці ОСОБА_3, бо ОСОБА_3 і ОСОБА_4 є одна і та сама особа. Далі в своїх поясненнях свідок зазначив, що вищевказаний факт йому відомий, бо заявниця є його матері двохрідною сестрою.
Таким чином, поскільки здобутими в судовому засіданні доказами у їх сукупності доведено, що договір купівлі-продажу квартири №12, що знаходиться в смт. Козова Козівського району Тернопільської області на вул. Радянська, 2, що був укладений 4 лютого 1992 року у Козівській держнотконторі, в якому покупцем зазначена ОСОБА_4 та реєстраційне посвідчення, видане 12 березня 1992 року Тернопільським бюро технічної інвентаризації на квартиру № 12, що знаходиться в смт. Козова Тернопільської області на вул. М. Мариновича,№2 наім»я ОСОБА_4, фактично належать заявниці ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому заяву заявниці слід визнати підставною і задоволити її.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 15, 60, 212-215, 234-235, 256-259, 292, 294 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_3 задоволити.
Встановити той факт, що договір купівлі-продажу квартири №12, що знаходиться в смт. Козова Козівського району Тернопільської області, на вул. Радянська, 2, що був укладений 4 лютого 1992 року у Козівській держнотконторі, в якому покупцем зазначена ОСОБА_4 та реєстраційне посвідчення, видане 12 березня 1992 року Тернопільським бюро технічної інвентаризації на квартиру № 12, що знаходиться в смт. Козова Тернопільської області на вул. М. Мариновича, №2 на ім»я ОСОБА_4, фактично належать заявниці ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Бережанський районний суд протягом десяти днів після його проголошення.
Суддя Бережанського
районного суду Тернопільської області ОСОБА_1