Ухвала
іменем україни
01 серпня2017 рокум. Київ
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі колегії:
головуючоїОСОБА_1 ,
суддів:ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурораОСОБА_5 ,
захисникаОСОБА_6 ,
засудженогоОСОБА_7 ,
розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 12014040390001392 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Фрунзе Синельниківського району Дніпропетровської області, проживаючого на АДРЕСА_1 , такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК,
у вчиненні злочину, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК, за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 на вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2015 року,
Вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2015 року ОСОБА_7 засуджено за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК до довічного позбавлення волі.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за те, що він 26 липня 2014 року близько 21 години 30 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння на території домоволодіння ОСОБА_9 , розташованого на АДРЕСА_2 , під час сварки, на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою вбивства умисно наніс ОСОБА_9 два удари ножем в обличчя та шию, від чого потерпіла померла на місці вчинення злочину.
В той момент коли ОСОБА_7 ножем наносив удари ОСОБА_9 , його дії помічені ОСОБА_10 (донькою ОСОБА_9 ), яка почала заспокоювати ОСОБА_7 , але в цей час у останнього виник умисел на протиправне позбавлення життя двох осіб - ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , реалізуючи який ОСОБА_7 після нанесення ударів ОСОБА_9 , від яких остання померла, підійшов до ОСОБА_10 на наніс їй не менше чотирьох ударів ножем в голову, в шию, праве плече та зовнішню поверхню правого променево-зап'ястного суглобу, від чого ОСОБА_10 також померла на місці вчинення злочину.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2015 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.
Зі змісту касаційної скарги з доповненнями засудженого ОСОБА_7 вбачається, що він, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого, просить вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо нього скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вказує на нероз'яснення йому права на розгляд кримінального провадження судом присяжних. Висновок суду про призначення покарання у виді довічного позбавлення волі вважає невмотивованим. Вважає, що при призначенні покарання суд недостатньо врахував дані про особу винного, а також пом'якшуючі покарання обставини, а тому призначив йому занадто суворе покарання. Апеляційний суд доводів апеляційної скарги засудженого належним чином не перевірив та безпідставно залишив вирок суду першої інстанції без зміни.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 , посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого внаслідок суворості, просить судові рішення щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання змінити та призначити засудженому покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Вказує на неврахування судами визнання вини засудженим, щирого каяття, протиправної поведінки потерпілої під час вчинення злочину. Крім того, зазначає, що суд у вироку безпідставно послався на те, що внаслідок смерті ОСОБА_9 і ОСОБА_10 . ОСОБА_11 не витримала своїх душевних страждань та вкоротила собі віку шляхом повішення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_6 на підтримку касаційних скарг, прокурора ОСОБА_5 , яка заперечила проти їх задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню на таких підставах.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з приписами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Проте ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_7 цим вимогам кримінального процесуального закону не відповідає.
Як убачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_8 в апеляційних скаргах, серед іншого, вказували на відсутність у засудженого умислу на вбивство двох осіб. Посилались на те, що ОСОБА_9 першою нанесла ОСОБА_7 тілесні ушкодження.
Проте, не погодившись з зазначеними доводами, апеляційний суд своїх висновків належним чином не мотивував, викладених в апеляційній скарзі доводів не перевірив, не навів вичерпних мотивів щодо їх необґрунтованості, обмежившись лише перерахуванням доказів, покладених в основу вироку, та загальним формулюванням про доведеність винуватості засудженого у вчиненні умисного вбивства двох осіб.
Так, згідно приписів ч. 3 ст. 374 КПК у мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, а також докази на підтвердження встановлених судом обставин з зазначенням мотивів неврахування окремих доказів.
Від встановлених судом конкретних обставин справи, направленості умислу винного та мотиву вчинення кримінального правопорушення залежить правильність юридичної оцінки кримінально караного діяння.
Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07 лютого 2003 року умисне позбавлення життя двох і більше осіб кваліфікується за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК за умови, що їх убивство охоплювалось єдиним умислом винного, який виник до вчинення першого злочину.
Дії особи не можуть кваліфікуватися за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК, якщо не доведено, що її умисел був спрямований на позбавлення життя двох або більше осіб. У випадках, коли умисне вбивство двох або більше осіб не охоплювалося єдиним наміром винного, вчинене не містить ознак злочину, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК, й може кваліфікуватися за ч. 1 ст. 115 і п. 13 ч. 2 ст. 115 КК.
Проте, як вбачається з вироку суду, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, в частині умислу засудженого на вчинення вбивства є суперечливим.
Як зазначив суд у вироку, умисел на вбивство двох осіб у засудженого виник під час нанесення ним ударів ножем потерплій ОСОБА_9 , тобто під час фактичної реалізації умислу на вбивство однієї особи.
Однак з такого формулювання обвинувачення не можливо встановити чи засуджений керувався єдиним умислом на вбивство двох осіб, чи намір вбити ОСОБА_10 у нього виник після вбивства ОСОБА_9 .
З огляду на це, висновок суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК, не ґрунтується на формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, що є порушенням вимог ст. 374 КПК та позбавляє можливості встановити правильність кваліфікації вчиненого діяння.
Незважаючи на неконкретність обвинувачення ОСОБА_7 , переглянувши справу в апеляційному порядку, апеляційний суд допущених місцевим судом порушень не усунув та необґрунтовано, без наведення відповідних мотивів прийнятого рішення залишив вирок суду першої інстанції в частині кваліфікації дій засудженого без зміни.
Також не отримали належної оцінки апеляційного суду й доводи сторони захисту щодо мотивів призначення засудженому ОСОБА_7 покарання у виді довічного позбавлення волі.
Так, апеляційний суд не дав оцінки обґрунтованості посилання місцевим судом у вироку при призначенні покарання на ненадання засудженим медичної допомоги потерпілим та залишення їх в безпорадному стані, враховуючи при цьому, що ОСОБА_7 засуджено за умисне вбивство.
Крім того, при призначенні покарання суд послався на тяжкі наслідки вчинення злочину, зокрема, що в результаті смерті потерпілих ОСОБА_11 , яка перебувала з ними в близьких родинних відносинах, не витримала своїх душевних страждань та вкоротила собі віку шляхом повішення. Проте, як убачається з обвинувального акту, такі наслідки вчинення злочину ОСОБА_7 в провину не ставились.
Таким чином, допущені апеляційним судом порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними і тягнуть скасування ухвали апеляційного суду з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, в ході якого слід належним чином перевірити доводи апеляційних скарг, за необхідності й наявності для цього підстав провести судове слідство, та ухвалити законне, обґрунтоване й вмотивоване рішення.
Разом з цим, доводи засудженого ОСОБА_7 про порушення його права на розгляд кримінального провадження судом присяжних є безпідставними.
Згідно приписів ст. 384 КПК прокурор, суд зобов'язані роз'яснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження щодо нього судом присяжних.
Як убачається з матеріалів провадження, старший прокурор Синельниківської міжрайонної прокуратури ОСОБА_12 роз'яснив ОСОБА_7 право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження щодо нього судом присяжних, і ця обставина засвідчена підписом обвинуваченого та його захисника в протоколі роз'яснення розгляду кримінального провадження судом присяжних від 16 жовтня 2014 року.
Судом першої інстанції в підготовчому судовому засіданні 25 листопада 2014 року ОСОБА_7 також було роз'яснено право на розгляд кримінального провадження щодо нього судом присяжних, однак він висловив бажання про розгляд провадження колегією суддів у визначеному складі, що підтверджується наявним в матеріалах провадження аудіозаписом зазначеного судового засідання.
З огляду на це, порушень прав ОСОБА_7 на розгляд кримінального провадження щодо нього судом присяжних не вбачається.
За таких обставин, касаційні скарги засудженого та захисника підлягають частковому задоволенню.
Керуючись п. 6 розділу XII «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,статтями 434, 436, 441, 442 КПК, суд
Касаційні скарги засудженого та захисника задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3