Копія
Справа №2-а-376 2009рік
19 листопада 2009 року Олександрівський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючий суддя КОМЛАЧ О.Ф.,
при секретарі КРИВОШЕЇ О.Ю.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду сел. Олександрівка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Олександрівської райдержадміністрації про зобов'язання вчинити дії
Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом , в якому просить стягнути з відповідача 11218 грн. 30 коп. в рахунок недосплачених коштів щорічної допомоги на оздоровлення як інваліду 2 групи, постраждалої від наслідків аварії на ЧАЕС - категорія 1 за період з 2004 по 2009 роки.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, суду пояснила, що вона є інвалідом 2 групи, постраждалою від наслідків аварії на ЧАЕС - категорія 1. Вважає, що відповідач за період з 2004 по 2009 роки не виплатив в повній мірі щорічну допомогу на оздоровлення, так як виплачували щорічно лише по 120 грн., а не по 5 мінімальних заробітних плат.
Представник відповідача, допитаний в судовому засіданні, позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що нарахування та виплата щорічної допомоги на оздоровлення позивачу здійснювалося відповідно до чинного законодавства . Згідно постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12 липня 2005 року допомога нараховувалась і виплачувалася в 2004 році в розмірі 26 грн.70 коп., в 2005-2009 роках в розмірі 120 грн. щорічно, в межах бюджетних асигнувань. Просять відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення позивача , відповідача та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Виходячи зі змісту ст.3 та п.2 ч.1 ст. 17 КАС України відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини , на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ст.9 Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 797 -Х11 від 28.02.91 р.: "Особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи."
Позивач є особою яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та є потерпілою від наслідків аварії на ЧАЕС - категорія 1, що підтверджено копією посвідчення та копією вкладка до посвідчення (а.с.10).
Оскільки позивач належить до категорії осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, тому на неї поширюються всі вимоги Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно копії довідки МСЕК позивач є інвалідом 2 групи, безстроково, і дана інвалідність пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.9) .
Згідно з копією експертного висновку захворювання позивача повязане з впливом аварії на ЧАЕС (а.с.7).
Згідно довідки Управління праці та соціального захисту населення Олександрівської райдержадміністрації позивач перебуває на обліку в управлінні та їй призначено та виплачено щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі: жовтень 2005 року -120 грн., квітень 2006 року-120 грн., серпень 2007 року-120 грн., січень 2008 року-120 грн., березень 2009 року - 120 грн. (а.с.6).
Позивач зверталася до відповідача з вимогою провести донарахування щорічної допомоги на оздоровлення (а.с.4), на що отримав відмову у їх здійсненні , що підтверджено відповіддю відповідача ( а.с.5).
Згідно ст.48 Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи": "… Щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам I і II групи - п'ять мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи, дітям-інвалідам - чотири мінімальні заробітні плати;
учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії - три мінімальні заробітні плати; кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, - три мінімальні заробітні плати; евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, - три мінімальні заробітні плати.
Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. У разі виникнення права на щорічну допомогу з різних підстав, передбачених частиною четвертою цієї статті, надається одна з них, за вибором особи.
Виплати, зазначені в цій статті, провадяться протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності чи смерті потерпілого.
Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати."
Виходячи з вищевикладеного суд вважає, що вимоги позивача в частині донарахування щорічної допомоги на оздоровлення за 2004 - 2009 роки підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 83 Закон України " Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" № 2505-1У від 25 березня 2005 року встановлено з 1 січня 2005 року розмір мінімальної заробітної плати 262 гривні на місяць, з 1 квітня 2005 року - 290 гривень на місяць, з 1 липня 2005 року - 310 гривень на місяць, з 1 вересня 2005 року - 332 гривні.
В 2005 році позивачу виплачено щорічну допомогу на оздоровлення в жовтні місяці, а тому розмір даної допомоги повинен становити 5 мінімальних заробітних плат, а саме 1660 грн. ( 332 грн.х5=1660 грн.). Фактично відповідачем було виплачено 120 грн. (а.с.6) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12 липня 2005 року.
Статтею 55 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" № 835-1У від 26 грудня 2008 року встановлено з 1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати 605 гривень, з 1 квітня 2009 року - 625 гривень, з 1 липня 2009 року - 630 гривень, з 1 жовтня 2009 року - 650 гривень, з 1 грудня 2009 року - 669 гривень на місяць.
В 2009 році позивачу виплачено щорічну допомогу на оздоровлення в березні місяці, а тому розмір даної допомоги повинен становити 5 мінімальних заробітних плат, а саме 3025 грн. ( 605 грн.х5=3025 грн.). Фактично відповідачем було виплачено лише 120 грн. (а.с.6) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12 липня 2005 року.
Оскільки Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не уповноважував Кабінет Міністрів України зменшувати розмір суми щорічної допомоги на оздоровлення, тому суд вважає, що при нарахуванні щорічної допомоги необхідно керуватися вищезазначеним Законом України, а не постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12 липня 2005 року, яка є підзаконним актом. Таким чином вимога позивача про здійснення донарахування щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 рік та за 2009 рік є законною.
Згідно п.37 ст. 77 Закону України " Про державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року №3235-1У, було зупинено дію ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" . Отже позовні вимоги про донарахування щорічної допомоги на оздоровлення в 2006 році є безпідставними, так як допомога була нарахована та виплачена в сумі 120 грн. згідно діючої на той час постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12 липня 2005 року.
Також підлягає задоволенню вимога позивача в частині донарахування щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік.
Згідно ст. 71 Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" № 489-У від 19 грудня 2006 року: "З метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинити на 2007 рік дію:... 30) … абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно рішення Конституційного суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) , визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 30 ст.71 Закону України " Про державний бюджет України на 2007 рік" , яким зупинено на 2007 рік дію ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно ч.2 ст. 152 Конституції України "Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність."
Таким чином з 09 липня 2007 року , тобто з дня ухвалення рішення Конституційним судом України №6-рп/2007 , положення п.30 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" , яким зупинено на 2007 рік дію ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" втратили чинність. А отже з цього часу відновлено дію ст.48 вище зазначеного Закону України.
Згідно п.5 резолютивної частини рішення Конституційним судом України №6-рп/2007:
" Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними."
Позивачу щорічна допомога в 2007 році була виплачена в серпні 2007 році в розмірі 120 грн. (а.с.6), тоді як уже було визнано неконституційними положення Закону України №489-У від 19 грудня 2006 року про зупинення дії ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Статтею 76 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" № 489-У від 19 грудня 2006 року встановлено з 1 січня 2007 року розмір мінімальної заробітної плати 400 гривень на місяць, з 1 квітня 2007 року - 420 гривень, з 1 липня 2007 року - 440 гривень та з 1 жовтня 2007 року - 460 гривень.
Отже судом встановлено, що в супереч рішенню Конституційного суду України № 6-рп2007 від 09 липня 2007 року відповідач не нараховував та не виплачував в 2007 році допомоги в розмірі, встановленому ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме 5 мінімальних заробітних плат, розмір яких визначається на момент виплати. Таким чином щорічна допомога повинна бути виплаченою в розмірі 2200 грн. (440 грн.х5=2220 грн.).
Вимога позивача про донарахування щорічної допомоги за 2008 рік задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно Розділу 2 п.28 пп. 11) Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-У1 від 28 грудня 2007 року текст статті 48 викладено в такій редакції: "Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України."
Згідно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) №10-рп2008 від 22 травня 2008 року , визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Таким чином з 22 травня 2008 року , тобто з дня ухвалення рішення Конституційним судом України № 10-рп/2008 , втратила чинність редакція ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлена Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" . А отже з цього часу відновлено дію попередньої редакції ст.48 вище зазначеного Закону України.
Щорічну допомогу на оздоровлення в 2008 році позивач отримав в розмірі 120 грн. в січні місяці, тобто в той час коли діяла ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, встановленій Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Отже позовні вимоги в цій частині є безпідставними так як щорічна допомога була нарахована та виплачена відповідно з тими нормативними актами , які діяли на той час, а саме згідно постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12 липня 2005 року та постанови Кабінету Міністрів України №936 від 20 вересня 2005 року.
Також не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача допомоги на оздоровлення за 2004 рік так як позивач не надав суду доказів про те, що відповідачем в 2004 році були вчиненні дії чи бездіяльність, якими порушені законні права та інтереси позивача.
Обов'язок по здійсненню нарахування належних до виплат грошових сум позивачу, законом покладено на Управління праці та соціального захисту населення Олександрівської райдержадміністрації і, таким чином, суд не вправі виконувати обов'язки суб'єкта владних повноважень, покладених на них законом, а тому не може здійснювати донарахування та відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення допомоги в загальній сумі 11218 грн. 30 коп..
Отже вимога позивача про стягнення недоплачених сум щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2004 по 2009 роки підлягає частковому задоволенню, тобто позивач має право отримати донарахування щорічної допомоги на оздоровлення за 2005, 2007 та 2009 роки і відповідач , як суб'єкт владних повноважень, зобов'язаний здійснити донарахування щорічної допомоги на оздоровлення позивачу відповідно до вимог ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" .
Оскільки позивач є інвалідом 2 групи та постраждалою від наслідків аварії на ЧАЕС, тому вона, згідно ст. 3 Прикінцевих та перехідних положень КАС України та ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" звільнена від сплати судового збору.
Керуючись ст.69,ст.70, ст.71, ст.94, ст. 160, ст.161, ст.162, ст.163, ст.164, ст.167 КАС України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Рішенням Конституційного суду України №6-рп 2007 від 09 липня 2007 року , Рішення Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року суд -,
Задовольнити адміністративний позов частково:
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Олександрівської райдержадміністрації здійснити перерахунок, з урахуванням виплачених сум, та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення згідно ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2005 рік, 2007 рік та 2009 рік.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскарженою до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в термін, встановлений для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена в повному обсязі 23 листопада 2009 року.
Суддя: (підпис)
Копія вірна:
Суддя Олександрівського районного суду
Кіровоградської області О.Ф. КОМЛАЧ
Постанова набрала законної сили ________________________________.
Оригінал постанови знаходиться в адміністративній справі № 2-а-376 / 2009 .
Суддя Олександрівського районного суду
Кіровоградської області О.Ф. КОМЛАЧ