Справа №22-4928/2009 р. Головуючий у 1-й інстанції: Полулях В.Г.
Суддя-доповідач: Пільщик Л.В.
25 листопада 2009 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пільщик Л.В.
Суддів: Краснокутської О.М.
Сапун О.А.
При секретарі: Петровій О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду Запорізької області від 30 вересня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою, зацікавлена особа - служба у справах дітей Приморської райдержадміністрації, -
В лютому 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки з квартири.
В позовній заяві зазначала, що вона з відповідачем до 16.11.2007 р. перебувала в шлюбі. Від шлюбу мають двох синів. За час шлюбу їм подарували в рівних частках квартиру АДРЕСА_1. Після розірвання шлюбу відповідач перешкоджає їй вільно користуватися квартирою.
Посилаючись на викладене, просила суд врахувати інтереси неповнолітнього сина, який проживає з нею і виділити натурі для користування, володіння і розпорядження жилу кімнату № 2 площею 16,6 кв. м., відповідачу виділити в користування кімнату №3 площею 12,2 кв.м. спірної квартири. Інші нежилі приміщення квартири залишити в спільному користуванні сторін.
Рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 30 вересня 2009 року позов задоволено частково.
Виділено в користування ОСОБА_1 житлову кімнату №3 площею 12,2 кв.м. квартири АДРЕСА_1
Виділено в користування ОСОБА_2 та їх спільним дітям ОСОБА_3 1990 р.н., ОСОБА_4 1998 р.н. житлову кімнату № 2 площею 16,6 кв.м. та прилеглу до неї терасу площею 3 кв.м. квартири АДРЕСА_1
Інші нежитлові приміщення квартири АДРЕСА_1: кухню №5 площею 7,2 кв.м., ванну кімнату №6 площею 2,8 кв.м., туалет № 7 площею 1,4 кв.м. коридор № 1 площею 8,2 кв.м., вбудовану шафу № 4 площею 0,3 кв.м. залишено в спільному користуванні сторін та їх дітей.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права ,просила рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, стягнути з відповідача судові витрати
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції і обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 1 постанови від 29 грудня 1976 року №11 "Про судове рішення" , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 213 ЦПК України р ішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд ,зокрема, вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин ;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалене по справі рішення зазначеним вимогам не відповідає. Суд у порушення вимог ст. ст. 214 , 215 ЦПК України не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню до правовідносин сторін .
Суд рішенням визначив порядок користування квартирою і кожному із співвласників виділив у користування кімнати, а кухню, санвузли та інші нежилі приміщення залишив у загальному користуванні, чим вийшов за межі позовних вимог .При цьому зазначив, що керувався ст.50 ЖК України та ст.ст.215,216 ЦК України, не навівши зміст зазначених норм та не мотивувавши можливість їх застосування до спірних правовідносин.
Із матеріалів справи вбачається, що спірна квартира належить сторонам в рівних частках , право власності набуто на підставі договору дарування.
У відповідності до ч.3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Таким чином, здійснення права часткової власності включає володіння і користування власністю
Між тим, із позовної ї заяви вбачається, що ОСОБА_1 просила виділити в натурі жилу кімнату не тільки для користування, володіння , а і для розпорядження ( а.с.20). Тобто заявлені вимоги не про визначення порядку користування, а про поділ майна, що є у спільній частковій власності Порядок поділу майна, що є у спільній частковій власності ,регулюється ст.367 ЦК України.
У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених них вимог .
Визначивши порядок користування квартирою, суд вийшов за межі позовних вимог , а заявлені вимоги про поділ квартири залишилися не розглянутими.
У відповідності до п.5 ст.311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції .
Суд виділив кімнату площею 16,6 кв.м для користування відповідачу і ОСОБА_3, 1990 року народження. Проте ОСОБА_3 не притягувався до участі у справі і суд не міг робити висновки про його права та обов'язки.
Враховуючи наведене, судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд .
Керуючись ст. ст.307,311 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду Запорізької області від 30 вересня 2009 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: