Справа №22-4913/2009 р. Головуючий у 1-й інстанції: Тютюник М.С.
Суддя-доповідач: Пільщик Л.В.
25 листопада 2009 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пільщик Л.В.
Суддів: Краснокутської О.М.
Сапун О.А.
При секретарі: Петровій О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 вересня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3, 1998 року народження до ОСОБА_2,3-х осіб: відділ опіки та піклування Шевченківської райдержадміністрації м. Запоріжжя, ОСОБА_4, про визнання права користування житловою площею у квартирі, усунення перешкод в користуванні кімнатою у квартирі, -
В лютому 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення порядку користування часткою квартири в натурі та розподіл особового рахунку.В ході судового розгляду позивачка уточнила позовні вимоги, додатково зазначила, що вона діє від свого імені та від імені своєї малолітньої доньки ОСОБА_3 та зазначила в якості третьої особи відділ опіки та піклування Шевченківської райдержадміністрації м. Запоріжжя . і просила зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні кімнатою площею 14,9 кв.м. з балконом та допоміжними приміщеннями в квартирі АДРЕСА_1, визнати право користування нею та неповнолітньою донькою - ОСОБА_3, 1998 року народження житловою площею в зазначеній квартирі , зобов'язати ЖБК 283 «Комунальник 14» житлово-комунальні послуги ділити порівну між сторонами по справі, стягнути з відповідача на її користь судові витрати.
В позовній заяві зазначала, що вона 30 квітня 1993 року уклала шлюб з ОСОБА_2 Від шлюбу вони мають дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження. Вони всією родиною проживали в квартирі АДРЕСА_1, власність на яку відповідач набув на підставі договору дарування .
29 грудня 2008 року шлюб між нею та ОСОБА_2 розірваний. Після розірвання шлюбу вона з донькою залишилася проживати в зазначеній квартирі , а відповідач у квартирі не проживав. В добровільному порядку з відповідачем питання порядку користування житловою площею квартири не визначали .
21 січня 2009 року відповідач з'явився до квартири та вчинив самоуправні дії, перемістив їх речі та меблі до меншої кімнати , зачинив двері на ключ і обмежив право користування жилим приміщенням.
Посилаючись на незаконне обмеження права користування квартирою, позивачка просила задовольнити позов.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 вересня 2009 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позовних вимог в частині щодо зобов'язання ЖБК -238 ?омунальник-14” робити розподіл житлово-комунальних витрат в АДРЕСА_1. Провадження у справі в даній частині позовних вимог закрито
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 вересня 2009 року позов задоволено частково.
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_3, 1998 року народження право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1
Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні житловою площею у квартирі АДРЕСА_1, шляхом зняття замка з двері житлової кімнати площею 14,9 кв.м. та не чинити перешкоди в користуванні ОСОБА_1, ОСОБА_3 балконом, розташованим у квартирі АДРЕСА_1
В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачені судовий збір в розмірі 05 грн. 70 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 05 грн. 25 коп. та судові витрати в розмірі 87 грн. 10 коп. за надання правової допомоги.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права , обмеження його прав як власника ,просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення сторін,представника позивачки, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції і обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Задовольняючи позов , суд виходив із того, що ОСОБА_1 вселилась як члени сім'ї власника - ОСОБА_2 та з його дозволу, тому відповідно до ст. 156 ЖК України позивачка та малолітня дочка сторін мають право на користування жилим приміщенням і припинення сімейних відносин із власником житла саме по собі не є підставою для обмеження їх прав користування квартирою.
Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на вимогах закону та матеріалах справи .
Відповідно до ст. 156 Житлового кодексу Української РСР члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені ст. 162 ЖК . Їх право користування жилим приміщенням урегульовано житловим законодавством, згідно з яким ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом (ч.3 ст. 9 ЖК).
Судом досліджувалося питання щодо наявності угоди про порядок користування квартирою. Встановлено, що при вселенні не було укладено угоди про порядок користування квартирою, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі і користувалися квартирою спільно, така угода не укладалася і після розірвання шлюбу.
Доводи апеляційної скарги про порушення права власності безпідставні. Відповідач не оспорює право ОСОБА_1 і малолітньої дитини на користування жилим приміщенням. Права позивачки і неповнолітньої дитини захищені у спосіб, передбачений ст.16 ЦК України. Передбачене ст.ст. 9 , 156 , ЖК України збереження за колишніми членами сім'ї набутого з законних підстав права користування квартирою не є порушенням права власності.
Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України , ст. 319 , ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України , власник не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у цьому праві, однак у передбачених законом випадках обмеження права власності можуть мати місце.
У цьому випадку обмеження прав власника передбачені ст. 156 ЖК України .
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування матеріального чи процесуального права, яке призвело чи могло призвести до неправильного вирішення справи.
У відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст.307,308 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилит и.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: