Справа № 2-а-1323/09
13 листопада 2009 року м. Сімферополь
Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючої судді - Малухіна В.В.,
при секретарі - Борисової О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Інспектора АП відділу ДАІ Білогірського району Мішина А.О., Управління ДАЇ ГУ МВС України в АР Крим про визнання незаконним та скасу3вання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ,
Позивач 29.07.2009 р. звернувся до суду із вказаним позовом в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 08.06.2009 року серії АК №129087 як незаконну.
У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити, пояснив, що швидкість руху була не більше 90 км.г., копію постанови про притягнення до адміністративною відповідальності він отримав 15.07.2009 року.
Представник відповідача у судовому засіданні за довіреністю Ващенко О.В. заперечував проти задоволення позову, пояснив, що Вимірювач швидкості відео записуючий “ВИЗИР” №0812561 має свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, швидкість була зафіксована 112 км.г.
Суд, заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам в їх сукупності, прийшов до наступного.
Постановою серії АК №129087 по справі про адміністративне правопорушення від 08.06.2009 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 08.06.2009 р., о 11.17 год. на 18 км. автошляху Сімферополь-Феодосія Білогірського раону керував автомобілем “ДЕУ”, д.н. НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 112 км.г, поза населеного пункту. Тим самим перевищив швидкість на 22 км.г., чим допустив порушення п. 12.6 “г” Правил дорожнього руху України, тим самим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 Кодекси України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 306 (триста шість) грн. (а.с. 6).
Вказану постанову відповідачем винесено в порядку ст. 258 КУпАП та ст.. 14-1 КУпАП, яка передбачає, що до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації засобами, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
Постанова серії АК №129087 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, ОСОБА_1 як свідчить поштовий конверт була відправлена 19.06.2009 року, доказів дати отримання вказаної постанови суду не представлено.
Відповідно ст. 10 Закону України «Про міліцію», яка визначає основні обов'язки міліції, працівник міліції зобов'язаний: забезпечувати в межах своєї компетенції безпеку дорожнього руху, додержання законів, правил і нормативів у цій сфері (п. 12 ч. 1); припиняти адміністративні правопорушення і здійснювати провадження у справах про них (п. 5 ч. 1); працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких зобов'язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції (ч. 2).
Стаття 1 Закону України «Про міліцію» передбачає право працівника міліції використовувати передбачені нормативно-правовими актами технічні засоби, в тому числі фото- і відео спостереження, для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху, а у випадках, передбачених законом, тимчасово затримувати і доставляти на спеціальні майданчики чи стоянки для зберігання транспортні засоби, експлуатація яких не допускається або забороняється законом.
Порядок застосування спеціальних контрольно-вимірювальних приладів визначається Інструкцією з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС України 13 листопада 2006 року за №1111, відповідно до якої спеціальні контрольно-вимірювальні прилади для безпеки дорожнього руху, прилади для виявлення підробок у документах, інші спеціальні технічні засоби застосовуються згідно з інструкціями та методичними вказівками про порядок використання цих технічних засобів (п. 13.1); до роботи зі спеціальними технічними засобами допускаються працівники, які вивчили інструкції з їх експлуатації та склали заліки з правил їх застосування. Перевірка знань правил експлуатації спеціальних технічних засобів здійснюється щокварталу. Працівники, які не склали заліків, до роботи з такими засобами не допускаються, забороняється застосування засобів вимірювання, які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термі дії якого минув (п. 13.2); на кожній засіб вимірювання заводиться журнал обліку роботи технічних засобів вимірювання (додаток 8). Він заповнюється працівником ДПС ДАІ, що застосовував прилад при нагляді з дорожнім рухом. Використання під час несення служби спеціальних технічних засобів, не передбачених табельною належністю підрозділу, забороняється (п. 13.4).
Відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Заперечення відповідача проти позову зводяться до того, що правопорушення було зафіксоване спеціальним контрольно-вимірювальним приладом «ВІЗІР», фото з якого є доказом у справі про адміністративне правопорушення, а також, що правопорушення було вчинене в поза межами населеного пункту, де рух дозволяється зі швидкістю 90 км/год.
Як вбачається з матеріалів справи Вимірювач швидкості відео записуючий “ВИЗИР” №0812561 за допомогою якого було виявлено адміністративне правопорушення має свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки №22-2/0843404 та чинне до 14.01.2010 року (а.с. 26). Транспортний засіб-автомобіль “ДЕУ” д.н. НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 112 км.г. поза межами населеного пункту (а.с. 6).
Згідно зі статтями 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Строк звернення до суду позивачем пропущений, оскільки позивач звернулася до суду 29.07.2009 р., тобто поза межами десятиденного строку, посилання позивача, що він отримав копію постанови 15.07.2009 року не підкріплено ніякими доказами і суд позбавлений можливості визнати причину пропуску строку для звернення до суду поважною.
За таких обставин суд вважає, що в задоволенні позовних вимог належить відмовити.
Сплачені судові витрати залишити за позивачем.
Керуючись ст. 14-1, п. 1 ч. 1 ст. 251, 258, 293 п. 3 КУпАП, ст.ст. 3. 7, 8, 9-12, 17, 23, 71, 72, 86, 94, 99, 158-163, 167, 186 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити у повному обсязі.
Сплачені судові витрати залишити за позивачем.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду АРК через Центральний районний суд м. Сімферополя шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя: