15 жовтня 2009 року №22а-17078/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі: головуючого судді - Стародуба О.П.,
суддів - Шавеля Р.М., Каралюса В.С.,
при секретарі судового засідання - Когутич Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду апеляційні скарги головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29.08.2008р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області про перерахунок пенсії,-
ОСОБА_1 в червні 2008 року звернулась до суду із адміністративним позовом про визнання протиправною відмову відповідачів здійснити перерахунок раніше призначеної їй пенсії з врахуванням 40% винагороди за вислугу років, передбаченої Постановою КМ України від 12.09.1997р. №1013 «Про порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання», зобов'язання здійснити перерахунок пенсії та її виплату з 21.07.2004р. і в подальшому виплачувати пенсію відповідно до такого перерахунку.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 29.08.2008р. позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову УПФ України в Здолбунівському районі Рівненської області в перерахунку пенсії та зобов'язано здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з врахуванням 40% винагороди за вислугу років, передбаченої Постановою КМ України від 12.09.1997р. №1013 «Про порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання» з 21.07.2004р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що спірна винагорода в розмірі 40% входила в склад заробітної плати позивачки на час її звільнення і на неї проводились відрахування збору на обов'язкове пенсійне страхування, а тому повинна враховуватись при обрахуванні розміру пенсії.
З таким рішенням не погодились відповідачі, подали апеляційні скарги, в яких покликаються на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просять постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.
Вимоги за апеляційними скаргами мотивують тим же, що і заперечення на позов. Зокрема, зазначають, що спірна винагорода не входить до складу заробітної плати і не повинна враховуватись при призначенні пенсії і впливати на її розмір, а Постанова КМ України від 12.09.1997р. №1013, якою передбачено таку винагороду, є спеціальним нормативно-правовим актом щодо оплати праці працівників податкової служби, і вона не регулює відносини щодо пенсійного забезпечення. Натомість позивач отримувала надбавку за вислугу років, яка і була врахована при призначенні пенсії. Крім того, зазначають, що позивачем пропущено річний строк звернення до суду, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач працювала в органах Державної податкової служби з 05.05.1994р. по 13.07.2004р. і звільнена з роботи в зв'язку з реорганізацією та скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Загальний стаж роботи позивача становить 36 років 2 місяці 11 днів, з яких стаж роботи державного службовця в податкових органах - 10 років 2 місяці 12 днів. Пенсію позивачці призначено 21.07.2004р. за нормами Закону України «Про державну службу».
Згідно довідки №33/04-26 від 19.07.2004р. на час звільнення заробітна плата позивачки складалась із посадового окладу, надбавки за спеціальне звання, надбавки за вислугу років 40%, в т.ч. 20% за вислугу років державної служби.
Згідно довідки Здолбунівської ОДПІ Рівненської області від 13.08.2008р. №142/05-26 на час звільнення позивач отримувала винагороду за вислугу років в розмірі 40% відповідно до Постанова КМ України від 12.09.1997р. №1013, з якої сплачувала пенсійні внески (а.с.62).
Відповідно до частини 2 статті 33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Відповідно до частини 2 статті 37 Закону України «Про державну службу» пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності відмови управління УПФ України в Здолбунівському районі Рівненської області в перерахунку раніше призначеної позивачці пенсії та зобов'язання здійснити її перерахунок з врахуванням 40% винагороди за вислугу років, передбаченої Постановою КМ України від 12.09.1997р. №1013 «Про порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання».
Мотиви та доводи апеляційних скарг висновки суду першої інстанції в цій частині не спростовують і є безпідставними, оскільки встановлено, що спірна 40% винагорода за вислугу років за своєю суттю є надбавкою, яка повинна враховуватись при призначенні пенсії, оскільки входить до складу заробітної плати позивачки і на неї нараховувались і сплачувались пенсійні внески.
Покликання відповідачів на те, що Постанова КМ України від 12.09.1997р. №1013 «Про порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання» є спеціальним нормативно-правовим актом щодо оплати праці працівників податкової служби не може бути підствою для відмови позивачці в перерахунку пенсії з наведених вище підстав.
Поряд з тим, зобов'язуючи відповідача здійснити перерахунок пенсії з часу її призначення суд першої інстанції помилково застосував норми частини 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки ними передбачено можливість виплати пенсій за минулий час без обмеження будь-яким строком лише за умови, що такі суми пенсій були нараховані, однак неотримані з вини пенсійного органу.
Оскільки суми пенсії з врахуванням 40% винагороди за вислугу років пенсійними органами нараховані не були, а позивач лише звернувся до суду з вимогою про їх нарахування, тому правила статті 46 зазначеного закону в даному випадку застосовуватись не можуть.
Натомість підлягає застосуванню річний строк звернення до суду, передбачений статтею 99 КАС України, однак такий позивачкою також не пропущено, оскільки нею оскаржується відмова відповідача в перерахунку пенсії від 29.11.2007р., а позов подано до суду першої інстанції до закінчення річного строку - 20.06.2008р.
Враховуючи наведене, а також те, що позивачем не надано доказів належного звернення протягом 2003-2007 років до відповідачів із заявами про перерахунок раніше призначеної пенсії в порядку, передбаченому статтею 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідачами будь-яких рішень у вказаний період з цього приводу не приймалось, а позивачем оскаржується відмова у перерахунку пенсії від 29.11.2007р., тому позовні вимоги підлягають задоволенню саме з листопада 2007 року.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а тому постанова суду підлягає скасуванню з постановленням нової, якою позов слід задоволити частково.
Керуючись ст.ст.160, 195, 198, п.4 ст.202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України,-
Апеляційні скарги головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області задоволити частково.
Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29.08.2008р. по даній справі скасувати.
Позов ОСОБА_1 задоволити частково.
Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області в перерахунку ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії з врахуванням 40% винагороди за вислугу років, передбаченої Постановою КМ України від 12.09.1997р. №1013 «Про порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання», з листопада 2007 року
В решті в задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
ГОЛОВУЮЧИЙ: О.П. СТАРОДУБ
СУДДІ: Р.М. ШАВЕЛЬ
В.М. КАРАЛЮС
В повному обсязі постанову складено 20.10.2009р.