Апеляційний суд Житомирської області
Справа №273/110/16-к Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ч.3 ст.185 КК Доповідач ОСОБА_2
18 липня 2017 року Апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі кримінальне провадження №273/110/16-к за апеляційними скаргами потерпілої ОСОБА_9 та прокурора Новоград-Волинської місцевої прокуратури ОСОБА_10 на вирок Баранівського районного суду Житомирської області від 03 лютого 2017 року відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,
В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_9 просить скасувати вирок суду першої інстанції, як незаконний, та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання, яке просив прокурор. При цьому, наголошує на тому, що ОСОБА_11 обманув суд та дав неправдиві покази, а саме що нібито він забрав речі, які купував за власні кошти, що він проживав у будинку по АДРЕСА_2 . Зазначене обвинуваченим є не правда, так будинок належить їй з 1991 року, як і речі в цьому будинку, і саме вона купила викрадені соковижималку, антену, тюнер. Ці речі вона купила щоб покращити умови життя ОСОБА_12 , яка проживала в її будинку до 03.12.2015 за усною домовленістю, при цьому, ОСОБА_8 вона не дозволяла жити у своєму будинку. 05.12.2015 усі речі покійної ОСОБА_12 були зібрані та перенесені до літньої кухні, а про те, щоб ОСОБА_8 забрав дані речі говорила неодноразова. Її покази в судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 . Звертає увагу на те, що покази свідка ОСОБА_17 та колишньої дружини ОСОБА_8 неправдиві. Прокурор у суді заперечував проти допиту ОСОБА_17 , бо це порушує закон. Суд не звернув увагу на те, що ОСОБА_8 злочин вчинено у темну пору доби. Обвинувачений впливав на покази свідків шляхом їх залякування.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати, як незаконний, та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік. На підставі ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_8 періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи. Речові докази, а саме супутникову антену параболічної форми з трьома головками, тюнер марки «Тесhnosat 4060 cх», соковижималку марки «Sinbo», які знаходяться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_18 , залишити у останньої. Свої апеляційні вимоги мотивує тим, що судом першої інстанції належно не враховано, що показання ОСОБА_8 , дані ним у судовому засіданні, не відповідають дійсності, надані останнім з метою уникнути відповідальності за скоєний злочин, так як були спростовані в ході судового розгляду показаннями потерпілої ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 . Судом допущено викривлення показань потерпілої та вищезазначених свідків, оскільки у судовому рішенні лише вказано, що допитані особи підтвердили факт періодичного проживання обвинуваченого разом з матір'ю в будинку АДРЕСА_2 , та що в даному будинку дійсно були його речі, однак які саме їм не відомо. Показання свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_16 судом просто констатовані без надання їм правової оцінки. Наголошує на тому, що судом першої інстанції, в порушення вимог ч.12 ст.290 КПК України, у судовому засіданні допитано як свідка ОСОБА_17 , хоча ця особа не була допитана під час досудового розслідування, клопотань щодо її допиту не заявлялось ні під час досудового розслідування, ні під час підготовчого судового засідання. Суд безпідставно взяв показання цього свідка за основу при винесенні виправдувального вироку, оскільки покази як свідка ОСОБА_17 є непослідовними, містять протиріччя та спростовуються іншими доказами. Висновки суду відносно довідки, виданої 09.01.2016 ПП ОСОБА_20 , яка не може братися до уваги як доказ визначення розміру шкоди, завданої злочином, оскільки, на думку суду, потрібен висновок експерта. Однак, під час досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_8 18.01.2016 подав до органу досудового розслідування заяву, в якій зазначив, що із сумою збитків завданих ОСОБА_9 повністю згідний, претензій не має, під час допиту в судовому засіданні останній вказав, що вартість викраденого ним майна, на його думку, складає не менше 600 грн., а тому це свідчить про те, що вимоги п.3 ч.1 ст.91 КПК України щодо встановлення виду і розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розміру процесуальних витрат дотримано. Речі, які належали померлій ОСОБА_12 зберігалися в приміщенні літньої кухні, проте обвинувачений проник саме до будинку. Злочин вчинено у темну пору доби, що підтверджує факт таємного проникнення до будинку зі злочинним наміром вчинення крадіжки. У вироку суду не вирішено питання щодо долі речових доказів, які були вилучені у ході досудового розслідування кримінального провадження, що є порушенням п.12 ч.1 ст.368 КПК України.
Згідно вироку суду першої інстанції, ОСОБА_8 у пред'явленому обвинуваченні за ч.3 ст.185 КК України визнано невинуватим і виправдано.
Речові докази по провадженню: супутникову антену параболічної форми з трьома головками, тюнер марки «Technosat 4060 cx», соковижималка марки «Sinbo», які знаходяться в потерпілої ОСОБА_9 , залишено останній на її зберіганні до встановлення власника зазначених речей.
Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_8 , обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло за таких обставин: 25.12.2015 року близько 18-ї години 30 хв. ОСОБА_8 , з метою вчинення крадіжки чужого майна прибув до будинку ОСОБА_9 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , звідки таємно, зі стіни вказаного будинку здійснив крадіжку бувшої у використанні супутникової антени параболічної форми діаметром 1 метр з трьома головками прийому відеосигналу вартістю 600 грн. Після чого, продовжив свої злочинні дії направлені на заволодіння чужого майна, шляхом вибиття віконної шибки, проник всередину будинку, де в одній з житлових кімнат будинку, таємно здійснив крадіжку бувшого у використанні тюнера марки «Technosat 4060 cx» вартістю 300 грн., та бувшої у використанні соковижималки марки «Sinbo» вартістю 300 грн., чим завдав потерпілій ОСОБА_9 матеріальної шкоди на загальну суму 1200 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, який апеляційні скарги прокурора та потерпілої підтримав частково, пояснення захисника, який просив виправдувальний вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, а також вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Згідно ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Вказаних вимог закону суд першої інстанції при ухваленні виправдувального вироку щодо обвинуваченого ОСОБА_8 не дотримався.
Мотивувальна частина вироку містить формальний виклад доказів, які як вважає суд першої інстанції, підтверджують вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого їм злочину. Проте, у вироку відсутній належний аналіз цих доказів з підстав їх належності, допустимості та достовірності, що на переконання апеляційного суду викликає сумніви у відповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Так, у вироку суд першої інстанції зазначив, що стороною обвинувачення надано докази, які підтверджують винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, зокрема - протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 25.12.2015 року, протокол огляду місця події від 25.12.2015 року з фототаблицями, протокол огляду предметів від 25.12.2015 року, постова про приєднання до кримінального провадження речових доказів, договір купівлі-продажу квартири, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Однак, вказаним доказам будь-яка оцінка у вироку судом дана не була. Крім того, в мотивувальній частині вироку викладено зміст показань потерпілої ОСОБА_9 , яка повністю підтвердила обставини встановлені досудовим розслідуванням щодо винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні таємного викрадення майна належного їй на праві власності з проникненням до її житла. Показання потерпілої були підтвердженні показаннями допитаними в судовому засіданні свідками ОСОБА_14 та ОСОБА_16 . Проте, ці показання потерпілої та свідків суд першої інстанції також не проаналізував, не співставив з іншими наявними в провадженні доказами та безпідставно залишив їх без належної оцінки.
Таким чином, висновки суду першої інстанції достатньо не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду та за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків щодо вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, суд першої інстанції необґрунтовано взяв до уваги одні докази без будь-якої належної оцінки інших доказів, які їх заперечують.
За вище наведених обставин, на думку апеляційного суду, вирок суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, підлягає скасуванню на підставі п.п.2, 3 ч.1 ст.409 КПК України.
Задля усунення вище наведених протиріч та встановлення дійсних фактичних обставин провадження необхідно провести повторне повне дослідження всіх доказів.
Частиною 3 статті 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції зобов'язаний здійснити дослідження доказів виключно за клопотанням учасників судового провадження. Оскільки в ході апеляційного розгляду ніхто з учасників судового провадження з відповідним клопотанням про проведення судового розгляду з повним дослідженням доказів з метою вирішення апеляційних вимог не звертався, то апеляційний суд не наділений процесуальним правом самостійно, з власної ініціативи здійснити їх дослідження.
З врахуванням того, що такі порушення з вище наведених підстав неможливо усунути в апеляційному порядку, вирок суду першої інстанції у відповідно до вимог ст.ст.9 ч.6, 407, ч.1 ст.412, ст.415 КПК України підлягає скасуванню з направленням провадження на новий судовий розгляд.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_9 та прокурора Новоград-Волинської місцевої прокуратури ОСОБА_10 задовольнити частково.
Вирок Баранівського районного суду Житомирської області від 03 лютого 2017 року щодо ОСОБА_8 - скасувати та призначити новий судовий розгляд в Баранівському районному суді Житомирської області.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :