Провадження № 11-сс/774/827/17 Справа № 188/751/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
14 липня 2017 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
слідчих ОСОБА_9 , ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2017 року щодо
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Петрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 186 , ч. 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 185 КК України, -
Оскаржуваною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосовано особисте зобов'язання, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що слідчим не надано доказів наявності ризиків, заявлених в клопотанні, зокрема, незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженню. Слідчий суддя, врахував, що підозрюваний ОСОБА_7 раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання та має сталі соціальні зв'язки та інші характеризуючі дані про його особу, дійшов до висновку, що на час досудового розслідування підозрюваному ОСОБА_7 неможливо застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та обрати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Вважає ухвалене рішення незаконним та невмотивованим. Слідчий суддя не врахував належним чином, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, один з яких є особливо тяжким, наявність ризиків переховування від органу досудового розслідування та суду, впливати на свідків та потерпілого, що підтверджується надсиланням СМС-повідомлень в адресу потерпілого ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_12 з погрозами позбавлення життя, а також тим, що на подвір'я свідка було кинуто дві гранати. Свідок та потерпілий вказують на ОСОБА_7 , як на особу яка таким чином здійснює на тих тиск та залякування з метою зміни своїх показань. Вважає, що запобіжний захід у виді особистого зобов'язання недостатній для запобігання вказаним ризикам.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора та слідчого, які підтримали апеляційну скаргу прокурора і просили скаргу та клопотання задовольнити, пояснення підозрюваного та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши надані матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
В судах першої та апеляційної інстанції встановлено, що здійснюється досудове розслідування щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , які в період часу з 11.09.2015 року по 13.09.2015 року ОСОБА_7 та ОСОБА_13 з корисливих мотивів, діючи за злочинною змовою, спрямованою на викрадення чужого майна з земельної ділянки загальною площею 92,5082 га кадастровий номер 1223887100:02:001:7074 розташованої на околиці с. Старий Колодязь на території Хорошівської сільської ради, Петропавлівського району, Дніпропетровської області, відкрито викрали шляхом скошування та вивезення з місця вчинення злочину насіння соняшника нестандартного загальною вагою 204,092 тон вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 6/12.1/1791 від 05.09.2016 року 1 306 188,80 гривень, чим спричинили потерпілому ОСОБА_11 матеріальну шкоду в особливо великих розмірах.
09.10.2015 року вказаний факт зареєстрований до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015040530000877 від 09.10.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.186 КК України.
Крім того, ОСОБА_7 та ОСОБА_13 27.09.2015 року діючи за попередньою злочинною змовою, спрямованою на таємне викрадення чужого майна з земельних ділянок площею 8,0038 га кадастровий номер 1223855100:01:001:2204 та площею 10,9401 га кадастровий номер 1223855100:01:001:2205, скоїли незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна, що належить ОСОБА_14 , а саме насіння соняшника сорту «Українське F1» загальною вагою 12,04 тони вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 4352-16 від 29.08.2016 року 76 733,33 гривень, однак по причинам, які не залежать від їх волі, не вчинили всіх дій, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця.
28.09.2015 року вказаний факт зареєстрований до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015040530000839 від 28.09.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.2 ст.185 КК України.
13.10.2015 року кримінальні провадження № 12015040530000839 від 28.09.2015 року та №12015040530000877 від 09.10.2015 року були об'єднані в одне провадження за № 12015040530000839.
29.05.2017 року ОСОБА_7 прокурором Дніпропетровської області було повідомлено про підозру за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.186, ч.3 ст.15 ч.2 ст.185 КК України.
З матеріалів провадження вбачається що, під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наведені в клопотанні слідчого дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому злочинів, оскільки прийшов до висновку про можливість застосування до останнього запобіжного заходу. Також обґрунтованість підозри підтверджується рядом доказів, долучених до клопотання слідчого кількість і вагомість яких є достатньою для застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу, при цьому такі висновки слідчого судді не оскаржуються сторонами в апеляційному порядку.
Відмовляючи в задоволенні клопотання, слідчий суддя зазначив, що слідчий в клопотанні посилається тільки на тяжкість інкримінованого злочину, як на обставину, яка є беззаперечною підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Вказав, що заявлені слідчим ризики, а саме незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, вчиняти певні незаконні дії відносно потерпілих та свідків, базуються виключно на припущеннях.
З такими висновками слідчого судді не можна погодитись, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. ст. 177, 178 КПК України, апеляційним судом встановлено, що існують обґрунтовані ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення. Наявність вказаних ризиків підтверджується наступним.
В матеріалах доданих до клопотання наявні протоколи допитів потерпілого ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_12 /а.п. 80, 82/, які повідомили, що їм на телефони надходять повідомлення з погрозами їх життю та здоров'ю у випадку відмови забрати заяви щодо ОСОБА_7 та зміни або відмови від показань свідка. Згідно витягів за даними фактами внесено відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування /а.п. 79, 81/.
Крім того, відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_12 від 16.06.2017 року, останній повідомив, що після отримання вказаних смс-повідомлень з погрозами, 14.06.2017 року на територію його домоволодіння, як він вважає, було кинуто дві гранати, оскільки були характерні пошкодження будівлі та двору /а.п. 90/.
Потерпілий та свідок стверджують, що вказані погрози були зроблені ОСОБА_7 або за його дорученням.
Вказані обставини залишились без належної уваги слідчого судді, у зв'язку з чим його висновки, що доводи слідчого та прокурора ґрунтуються на припущеннях не відповідають фактичним обставинам провадження та спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Наведені вище докази, на думку колегії суддів, дають достатні підстави вважати обґрунтованими ризики, передбачені пунктами 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на потерпілого та свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Перевіряючи наявність заявленого стороною обвинувачення ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, апеляційний суд приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема у розумінні практики ЄСПЛ тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Встановлено, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих йому злочинів, один з яких, ч. 5 ст. 186 КК України, відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі строком до 13 років із конфіскацією майна.
Враховуючи вищевикладене, а також обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме, дані про особи підозрюваного, який раніше не судимий, міцність соціальних зв'язків, відсутність відомостей про наявність захворювань, які б виключали застосування до ОСОБА_7 такого запобіжного заходу як тримання під вартою, колегія суддів приходить до висновку про доведеність прокурором обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, зокрема, що для запобігання встановленим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваним буде недостатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою.
Доводи захисника в частині даних, які характеризують особу підозрюваного, хоча й заслуговують на увагу, та враховуються судом в сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні і самі по собі, без врахування наведених вище ризиків, в даному випадку не можуть бути підставою для обрання більш м'якого запобіжного заходу.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Вимоги вказаної норми є аналогічними з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справ «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року п. 80 рішення, згідно якої при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Обговорюючи питання про визначення розміру застави, колегія суддів враховує вимоги ч. ч. 4, 5 ст. 182 КПК України і вважає, що необхідним і достатнім розміром застави для досягнення мети застосування запобіжних заходів буде застава в двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підстав, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України, для не визначення застави, на даному етапі досудового розслідування, не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання слідчого та апеляційної скарги прокурора і вважає їх такими, що підлягають задоволенню, а ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.
Керуючись ст. ст. 183, 194, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2017 року про відмову в застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_15 , - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання начальника СВ Петропавлівського ВП Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 29 липня 2017 року, в межах строку досудового розслідування.
Взяти ОСОБА_7 під варту негайно в залі суду.
Встановити, що у разі внесення підозрюваним ОСОБА_7 або іншою фізичною або юридичною особою застави у сумі 400 000 (чотириста тисяч) гривень 00 копійок, ОСОБА_7 підлягає звільненню з-під варти.
У разі внесення застави та звільнення підозрюваного ОСОБА_7 з-під варти, покласти на нього обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою на визначений час до слідчого, прокурора чи суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого або прокурора;
- утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим у кримінальному провадженні;
- повідомляти слідчого та прокурора про зміну місця проживання та/або роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі не з'явлення його за викликом до слідчого, прокурора чи суду без поважних причин або не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов'язків, покладених на нього у цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: