ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 22/525 12.11.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солвент ЛТД»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»
про повернення грошових коштів
суддя Самсін Р.І.
Представники сторін:
від позивача Груба Д.О. (довіреність від 10.11.2009р.);
від відповідача не з'явились;
В судовому засіданні 12.11.2009р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Солвент ЛТД»(надалі ТОВ «Солвент ЛТД», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»(надалі ТОВ «Нафтогазтранскарт», відповідач) суми основного боргу в розмірі 1 141, 32 грн., трьох відсотків річних в розмірі 13, 32 грн., інфляційних втрат в розмірі 27, 39 грн..
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем у зв'язку із розірванням укладеного між сторонами договору № К 00631 від 24.01.2008р. не повернуто суму залишку внесеного авансового платежу, що є підставою вимагати стягнення вказаних коштів в судовому порядку. На претензії позивача відповідач не відповів, залишку невикористаних грошових коштів не повернув, у зв'язку з чим з посиланням на положення Цивільного кодексу України позивачем здійснено нарахування інфляційних збитків та 3% річних які також мають бути стягнуті з відповідача.
Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (довідка станом на 20.08.2009р. наявна у матеріалах справи).
Провадження у справі порушено ухвалою від 08.09.2009р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, господарський суд, -
24 листопада 2006р. між ТОВ «Солвент ЛТД» та ТОВ «Нафтогазтранскарт»укладено договір № К 00631 предмет якого сторонами визначений у розділі 2 договору за яким:
- компанія від свого імені, за дорученням та за рахунок клієнта, за винагороду закуповує в торгових точках стиснений природний газ, нафтопродукти, інші товари та надає послуги для обслуговування автотранспортних засобів клієнта згідно отриманих пластикових карт (п. 2.1);
- компанія надає послуги з обслуговування пластикових карт клієнта згідно з п. 1.7 договору, за кошторисом затвердженим директором Торгового центру (п. 2.2).
Згідно визначення основних понять в рамках договору (п.1.2) пластикова картка «НТК»є технічним засобом на право отримання клієнтом стисненого природного газу, нафтопродуктів, інших товарів та послуг в торгових точках системи «НТК» і не є платіжним засобом; пластикова картка є власністю компанії; перелік послуг що надаються клієнту наведено у п. 1.7 договору.
За правовою природою, укладений між сторонами договір є договором про надання послуг відповідно до ст. 901 ЦК України за яким одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Порядок розрахунків погоджений сторонами у розділі 4 договору, положення п. 4.1, 4.2 передбачають перерахування клієнтом на розрахунковий рахунок компанії коштів, а вартість отриманих клієнтом товарів та послуг по пластиковій картці списується компанією на підставі отриманої від торгових точок інформації, у відповідності до здійснених операцій по пластиковій картці із авансів клієнта внесених на розрахунковий рахунок компанії.
Про перерахування позивачем грошових коштів в межах укладеного договору свідчать представлені до матеріалів справи платіжні доручення, банківські виписки, а згідно з актом звірки розрахунків з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. залишок невикористаних грошових коштів становив 1 141, 32 грн..
В силу положень договору (п. 10.1, п. 10.2) договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту розірвання; договір може бути змінений чи розірваний за згодою сторін, або за ініціативою однією із сторін в порядку, визначеному договором та діючим законодавством; маючи намір розірвати договір, клієнт повинен подати письмову заяву, підписану уповноваженими особами і засвідчену печаткою та здати пластикову картку; через 21 банківський день, з моменту подання заяви та повернення пластикової картки, проводиться звірка взаєморозрахунків та впродовж 3-х банківських днів між сторонами проводиться повний взаєморозрахунок.
З врахуванням наведених положень договору, позивач звернувся до відповідача із заявою (вих. 30/09 від 20.02.2009р.) у якій просив розірвати договір № 631 від 24.11.2006р. та повернути залишок невикористаних грошових коштів у розмірі 1 141, 32 грн..
Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Заява про розірвання договору з доказами направлення відповідачу (поштовий чек № 8813 від 20.02.2009р. в оригіналі) наявна в матеріалах справи, підтверджує факт припинення договірних відносин сторін за договором № К 00631 від 24.11.2006р. у зв'язку з його розірванням у встановленому порядку.
Повторно заява з аналогічним змістом була направлена відповідачу 28.05.2009р., що підтверджується реєстровим вхідним № 133 підприємства, а після звернення до відповідача з претензією (вих. № 93/09 від 21.07.2009р.) про повернення грошових коштів в розмірі 1 141, 32 грн., між сторонами було складено акт взаєморозрахунків з постачальниками станом на 10.08.2009р., що відповідає порядку передбаченому договором щодо наслідків його розірвання та є підставою для здійснення повного взаєморозрахунку між сторонами.
Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України передбачено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Доказів повернення залишку невикористаних коштів в сумі 1 141, 32 грн. внаслідок розірвання договору від 24.11.2009р., в тому числі і у передбачені п. 10.2 договору строки суду не представлено, у зв'язку з чим вимоги про стягнення зазначених коштів підлягають задоволенню.
Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням, що після розірвання між сторонами договору, для відповідача у справі виникли грошові зобовязання по поверненню залишку невикористаних коштів в сумі 1 141, 32 грн., виходячи зі встановленого факту несплати таких у передбачені договором строки (п. 10.2) суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 27, 39 грн., та з розрахунком 3% річних у розмірі 13, 32 грн. наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.
Матеріали справи належних доказів в спростування доводів позивача не містять, відповідачем таких не надано, у зв'язку з чим вимоги про стягнення неповернутих грошових коштів в сумі 1 141, 32 грн., інфляційних збитків в сумі 27, 39 грн. та 3% річних в сумі 13, 32 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.
В зв'язку з задоволенням позову, відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в розмірі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»(03115, м. Київ, пл. Святошинська 1, к. 272, п/р 26009010730431 в КМФ АКБ «Укрсоцбанк»м. Київ, МФО 322012, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 34483710) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солвент ЛТД»(03186, м. Київ, просп. Повітрофлотский 42, к. 16, р/р 2600807215 в ВАТ «СЕБ Банк»МФО 300175, ідент. код 31410325) 1 141, 32 грн. (одну тисячу сто сорок одну тисячу 32 копійки) залишку невикористаних грошових коштів, 27, 39 грн. (двадцять сім гривень 39 копійок) інфляційних збитків, 13, 32 грн. (тринадцять гривень 32 копійки) 3% річних, 102 грн. (сто дві гривні) витрат по сплаті державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя Р.І. Самсін
дата підписання рішення 17.11.2009