12 квітня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Хопти С.Ф., Журавель В.І., Штелик С.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки за касаційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 27 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 22 листопада 2016 року,
У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 15 липня 2012 року приблизно о 10 год. 30 хв. ОСОБА_5, керуючи автомобілем Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1995 року випуску, допустив наїзд на нього, як на велосипедиста. Постановою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 19 липня 2012 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КпАП України, внаслідок порушення вимог п.п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України. В результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) автомобіль марки Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1995 року випуску та належний йому велосипед марки «ColnagoC59 Italia Shimano DI2» зазнали механічних пошкоджень. На момент ДТП у ОСОБА_5 був у наявності страховий сертифікат «Зелена картка» з терміном дії до 19 серпня 2012 року. Відповідно до висновку експертного дослідження від 29 грудня 2012 року вартість відновлювального ремонту вказаного велосипеду становила 74 635 грн. 21 червня 2013 року він звернувся до відповідача із заявою про отримання страхового відшкодування. 16 липня 2013 року він отримав відповідь на свою заяву, згідно з якою відповідачем здійснювалась перевірка наявності та чинності страхового сертифікату «Зелена картка», проте відшкодування страхових сум здійснено не було.
Ураховуючи наведене, позивач просив стягнути на його користь з відповідача 50 тис. грн страхового відшкодування.
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 29 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 22 листопада 2016 року, позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_4 майнову шкоду у розмірі 50 тис. грн та судові витрати у розмірі 5 236 грн 80 коп.
У касаційній скарзі МТСБУ, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.
Відповідно до п. 6 розд. XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Задовольняючи позов, суди, на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), урахувавши положення ст. ст. 979, 990 ЦК України, ст. ст. 22, 29, 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», дійшли до правильного висновку про те, що відповідач зобов'язаний за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодувати позивачу, як власнику пошкодженого транспортного засобу, шкоду в межах ліміту відповідальності страховика у розмірі 50 тис. грн, заподіяну ОСОБА_5, який керував автомобілем Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1995 року випуску,на який був виданий іноземний страховий сертифікат «Зелена карта», що діяв на момент ДТП.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судових рішень суду не впливають.
Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України відхилити.
Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 27 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 22 листопада 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С.Ф. Хопта
В.І. Журавель
С.П.Штелик