03 липня 2017 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
Мазур Л.М., ЗавгородньоїІ.М., Попович О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 01 березня 2017 року,
У липні 2015 року публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» (далі - ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго») звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за спожиту, але невраховану приладом обліку електричну енергію у сумі 9 521 грн 17 коп.
На обґрунтування позовних вимог ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» посилалося на те, що 17 березня 2015 року при перевірці представниками позивача виконання вимог Закону України «Про електроенергетику» за місцем проживання відповідача було виявлено порушення, що виразилось у тому, що договір на користування електричною енергією в гаражі не укладено, особовий рахунок не відкрито, у зв'язку з чим 17 березня 2015 року було складено акт № 205453 про порушення Правил користування електроенергією для населення (далі - ПКЕЕН).
Посилаючись на те, що ОСОБА_4 проведено нарахування відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами ПКЕЕН (далі - Методика) спожитої, але неврахованої електроенергії, у розмірі 9 521 грн 17 коп., яку відповідач не сплатила, у зв'язку із чим ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» просило задовольнити позов.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 грудня 2016 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» заборгованість за спожиту, але не враховану приладом обліку електричну енергію, у розмірі 9 521 грн 17 коп.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 01 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 грудня 2016 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно із ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст.ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановили характер правовідносин сторін у справі, застосувавши норми матеріального права, які їх регулюють, виходили з того, що відповідно до акту-огляду від 26 січня 2015 року, який супроводжувався приписом про подання заявки на опломбування лічильника в строк до 03 березня 2015 року, а також актом № 448891/72250 зазначено, що у належному ОСОБА_4 на праві власності за рішенням суду від 18 листопада 2009 року гаражі підключено електроенергію до опори ЛЕП енергопостачальника, наявний не облікований позивачем прилад обліку СОИ 449 № 2948647, 1981 року випуску з пломбою ОТК заводу-виробника, без пломби енергонагляду, та на який споживачем не укладено договір з оплати електроенергії (а. с. 40), а актом № 205453 від 17 березня 2015 року технічною комісією ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» підтверджено наявність електроенергії в гаражі відповідача і підведення електроенергії до опори ЛЕП при не облікованому енергопостачальником приладі обліку СОИ 449 № 2948647 - електроенергія споживається, але лічильником не обліковується, у зв'язку із чим суди дійшли обґрунтованого висновку про порушення споживачем ОСОБА_4 ПКЕЕН (самовільне підключення електроустановок до електричної мережі енергопостачальника без укладення договору на користування електроенергією в гаражі, без опломбування лічильника ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго»), що є підставою для стягнення з неї збитків, нарахованих згідно п. 3.1 Методики в сумі 9 521 грн 17 коп.
Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.
З огляду на вищевикладене та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 01 березня 2017 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: Л.М. Мазур
І.М. Завгородня
О.В. Попович