ухвала
іменем україни
22 червня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Іваненко Ю.Г., Маляренка А.В., Ситнік О.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по виплаті аліментів та стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 16 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 19 липня 2016 року,
У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням суду від 07 жовтня 2014 року стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16 вересня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття. На підставі вказаного рішення був виданий виконавчий лист та відкрито виконавче провадження. Однак судове рішення не виконується належним чином та несвоєчасно, в результаті чого виникла заборгованість по аліментах, яка згідно довідки державного виконавця складає 6 387,19 грн.
З урахуванням уточнення до позову, позивач просила суд стягнути з відповідача неустойку (пеню) за період з 16 вересня 2014 року по 31 січня 2016 року у розмірі 10 032 грн 89 коп.
Рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 16 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 19 липня 2016 року, в задоволені позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по виплаті аліментів та стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати у розмірі 551 грн 20 коп.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення неустойки, суди попередніх інстанцій виходили з того, що вина відповідача у простроченні сплати аліментів не встановлена, оскільки з довідок виконавчої служби вбачається, що позивач регулярно сплачував не менше 30 % прожиткового мінімуму на одну особу для дітей віком до 6 років.
Доводи касаційної скарги про те, що рішення про стягнення аліментів належним чином не виконується та аліменти не сплачуються у належному розмірі, що призводить до порушення прав дитини, не знайшли свого підтвердження з наступних підстав.
Так, відповідно до рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 07 жовтня 2014 року, яке набрало законної сили 18 жовтня 2014 року, у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на дитину, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 16 вересня 2014 року і до досягнення дитиною відповідного віку.
На виконання вказаного рішення судом був виданий виконавчий лист.
Відповідно до виданої державним виконавцем довідки-розрахунку від 31 січня 2016 року за період з 16 вересня 2014 року по 31 січня 2016 року заборгованість боржника ОСОБА_5 станом на 01 лютого 2016 року становить 6 387,19грн. Крім того, з довідки вбачається, що за вказаний період нараховано 9 001,19 грн аліментів, а сплачено - 2 614,00 грн.
Згідно з листом відділу державної виконавчої служби Бериславського району від 14 квітня 2016 року, 23 жовтня 2014 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження про стягнення аліментів з ОСОБА_5 та згідно із відповідями на запити до УПФУ, ДПІ з 2014 року по теперішній час боржник на обліку як пенсіонер не стоїть, офіційного місця роботи не має, тому заборгованість по сплаті аліментів нараховувалась відповідно середньомісячної заробітної плати по Бериславському району.
Відповідно до довідки-розрахунку від 04 травня 2016 року відрахування аліментів з боржника ОСОБА_5 за період з 16 вересня 2014 року по 31 січня 2016 року заборгованість станом на 01 травня 2016 року становить 3 936,40 грн. Крім того, з довідки вбачається, що за вказаний період нараховано 10 678,40 грн аліментів, а сплачено - 6 742,00 грн.
Крім того, згідно з листом відділу державної виконавчої служби Бериславського району від 13 травня 2016 року у довідці від 31 січня 2016 року про нарахування заборгованості була допущена технічна помилка, яка була виправлена, та про яку повідомлено боржника. 05 травня 2016 року боржник надав квитанцію по сплаті аліментів та державним виконавцем зроблений перерахунок заборгованості. Станом на 06 травня 2016 року заборгованість становить - 102,20 грн.
Відповідно до довідки-розрахунку від 05 травня 2016 року відрахування аліментів з боржника ОСОБА_5 за період з 16 вересня 2014 року по 05 травня 2016 року заборгованість станом на 06 травня 2016 року становить 102,20 грн. Крім того, з довідки вбачається, що за вказаний період нараховано 10 768,40 грн аліментів, а сплачено - 10 666,40 грн. (а.с.36).
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Як роз'яснено у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками.
Законами про Державний бюджет України на 2014, 2015 та 2016 рр (статті 7 відповідних законів) встановлені прожиткові мінімуми на одну особу для відповідних категорій громадян, зокрема, для дітей віком до 6 років: з жовтня 2014 року - 1 032 грн, з 01 вересня 2015 року - 1 167 грн, з 01 травня 2016 року - 1 228 грн.
Таким чином, суди дійшли висновку, що вина відповідача у невиплаті аліментів позивачем не доведена, відсутність вини підтверджується, крім пояснень відповідача, також, як зазначено вище, і державним виконавцем, допитаним в якості свідка. Зібрані докази, а також пояснення відповідача в судовому засіданні, свідчать про те, що певний час після набуття 18 жовтня 2014 року рішенням суду законної сили відповідач не знав про необхідну до сплати суму, з січня 2015 року став платити не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а після того, як йому державним виконавцем було доведено про наявність боргу, відразу ж його погасив. Відтак відсутні підстави для застосування ст.196 СК України.
З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судами норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 16 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 19 липня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Ю.Г. Іваненко А.В. Маляренко О.М. Ситнік